Методи комплексної оцінки впливу мікрокліматичних факторів на організм

Перша половина заняття завершується тим, що на підставі даних вимірювання мікрокліматичних умов, показників клініко-фізіологічних досліджень процесів терморегуляції, суб’єктивного почуття і охолоджуючих властивостей середовища, отриманих за допомогою кататермометра, студенти роблять висновки про мікрокліматичні умови закритих приміщень та їх вплив на тепловий стан організму.

Під поняттям "клімат" слід розуміти багаторічний режим погоди, прита­манний даній місцевості, який визначається закономірною послідовністю ме­теорологічних процесів. Клімат є статистичним режимом атмосферних умов, характерним для кожного даного місця Землі на підставі його географічного розташування за достатньо тривалий, але обмежений проміжок часу, що охоплює період від кількох років до 10 і навіть до ЗО.

Клімат екваторіального поясу в межах екваторіальної зони з пониженим атмосферним тиском формується під дією інтенсивної сонячної радіації в умовах ясної погоди і значного випаровування. Накопиченню вологи сприяє перенесення її пасатами з тропічних районів океану. Випаровування в еква­торіальному поясі на океанах і материках однакове, а тому материковий тип екваторіального клімату подібний до океанічного. Середньомісячна темпе­ратура материкового типу екваторіального клімату упродовж року колива­ється в межах 24....28 °С. Річний мінімум нижчий ніж 20 °С, річна кількість опадів досягає 2000 мм, що сприяє ростові багатої рослинності.

Клімат помірних широт вирізняється значною циклонністю, вираженою протягом усього року. Для материкового клімату характерна холодна, сніж­на зима й тепле літо, а для океанічного — тепліша, ніж на материках, зима і прохолодніше літо. Помірний клімат включає місцевості з ізотермою лип­ня в межах 20 °С і 10 °С.

Клімат субполярних і полярних регіонів характерний тим, що влітку в ра­йонах материкового субарктичного клімату переважають вітри північного на­прямку, а взимку — південного. Зима дуже холодна, а літо — відносно тепле. Коливання температури тут найбільш виражене. Для океанічного клімату характерні незначні річні коливання температури, м'яка зима і холодне літо. У полярних регіонах спостерігається сніговий покрив упродовж усього року. У центральних регіонах Арктики й Антарктиди переважає антициклонна по­года. Материковий полярний клімат вирізняється дуже холодною зимою і холодним літом. Середньорічна температура нижча ніж 0 °С, переважає ан­тициклонний сухий режим. До холодного поясу входять місцевості з липне­вою ізотермою між 10 і 0 °С. Пояс вічного холоду має ізотерму липня нижчу ніж 0 °С.

Кліматоформуючі фактори:

Географічна широта місцевості, яка визначає висоту підняття сонця над горизонтом, приплив сонячної радіації на одиницю поверхні землі;

Висота над рівнем моря та рельєф місцевості (рівнинна, пересічна, гори);

Тип поверхні (ліси, лісостеп, степ, пустеля, водойми);

Близькість моря, океану, характер морських течій (теплі, наприклад Гольфстрім, холодні, наприклад Лабрадорське);

Особливості циркуляції повітряних мас (циклони, антициклони, атмосферні фронти, пасати, мусони, пануючі місцеві напрямок і сила вітру, наприклад фен, норд, бора, сірокко тощо).

Кліматохарактеризуючі фактори:

1. Температурні умови місцевості:

- абсолютна мінімальна температура;

- абсолютна максимальна температура;

- річна амплітуда температур;

- сереньосічнева температура;

- середньолипнева температура;

- середньорічна температура.

2. Вологість повітря:

- мінімальна вологість;

- максимальна вологість;

- середньорічна вологість;

- річна кількість та характер опадів (дощ, сніг);

- середньомісячна кількість опадів;

- загальне число днів з опадами;

- середньомісячне число днів з опадами;

- загальна кількість “сухих днів” за рік;

- загальна кількість “вологих” (дощових, снігових) днів за рік.

3. Атмосферний тиск:

- мінімальний тиск;

- максимальний тиск;

- середньорічний тиск;

- амплітуда перепадів тиску.

4. Напрямок і швидкість руху повітря;

- роза вітрів місцевості, співвідношення вітряних і штильових днів за рік;

- максимальна швидкість руху повітря;

- середньорічна швидкість вітрів.

5. Світловий клімат:

- середньомісячна мінімальна горизонтальна освітленість;

- середньомісячна максимальна горизонтальна освітленість;

- середньорічна горизонтальна освітленість;

- загальне річне число сонячних днів;

- місяць з найбільшим числом сонячних днів;

- місяць з найменшим числом сонячних днів;

- середньомісячне мінімальне напруження сонячної радіації;

- середньомісячне максимальне напруження сонячної радіації;

- середньорічне напруження сонячної радіації.

6. Ґрунт:

- характер ґрунтів: сухі, заболочені;

- глибина промерзання ґрунту;

- тривалість залягання снігового покриву;

- тривалість опалювального сезону.

Класифікації клімату та погоди З точки зору профілактики впливу на здоров’я людини велике значення мають класифікації та характеристики, в т.ч. медичні, клімату та погоди.

Кліматичні умови місцевості характеризуються певними географічними закономірностями. У залежності від основних кліматологічних показників (температура, тиск, вологість повітря, опади, світловий клімат, вітровий режим та інше) та з урахуванням географічної широти місцевості на земній кулі розрізняють сім основних кліматичних поясів (таблиця 1). Кліматичні пояси Землі

В Україні виділяють п’ять кліматичних зон: полісся, лісостеп, степ, Карпати, Південний берег Криму (таблиця 2).

Акліматизація. У процесі життєдіяльності людина виробила захис механізми, які допомогли їй легше переносити всі зміни погоди і кліма-Адже все життя людини є, власне, процесом постійного пристосування орі нізму до умов навколишнього середовища, яке постійно змінюється. Акліматизація і є саме тим складним соціально-біологічним процесом активного пристосування до нових кліматичних умов. Це фізіологічне пристосування, що залежить від умов праці і побуту, від хар­чування та багатьох інших чинників. Різні зміни фізичних властивостей по­вітря, переміщення людей в інші кліматичні зони, характер праці і побуту іумовлюють в організмі людини багато реакцій, що мають свої характерні зиси. у формуванні цих реакцій відіграє роль інтенсивність діючих чинників, і також вік людини. Діти, підлітки і юнаки вирізняються високою реактивніс­тю на дію незвичайних кліматичних чинників, у той час як у людей літнього ві-су реактивність знижена, а в маленьких дітей ще слабко розвинені терморегу-іяторні пристосування. Різка зміна клімату в осіб, ослаблених захворювання­ми, може спричинити низку патологічних реакцій. Такі самі реакції можуть /явитись у метеолабільних осіб. Десинхронізація добового і сезонного ритму метеорологічних чинників ускладнює перебіг адаптаційних реакцій організ-гу. Реакції акліматизації формуються з дитинства і мають спадкову основу.

Таким чином, акліматизація є надзвичайно складним процесом, зумов-еним еволюційним розвитком, що включає сукупність фізіологічних реак-[ій, спрямованих на пристосування до нових умов існування.

Потрібно враховувати, що клімат може впливати через воду, їжу та інші инники навколишнього середовища. Акліматизація залежить від соціаль-о-економічних, гігієнічних і психологічних чинників. Вона може бути па-ивною, тобто відбувається природним шляхом, і активною, штучною, тобто рганізованою самою людиною. Специфічні риси пристосування характерні ля того або іншого клімату.

Процес акліматизації має фази розвитку. Перша фаза називається почат-звою, або орієнтувальною, друга — фазою перебудови динамічного стерео-лпу. У ній розрізняють перший варіант — зрівноваження на новому функ-іональному рівні і другий варіант — патофізіологічну реактивність. Третя аза — це фаза стійкої акліматизації. Може спостерігатися несприятливий гребіг адаптаційного процесу, і тоді виникають метеотропні реакції, настає «адаптація.

Перша фаза ще носить назву фази орієнтації з появою орієнтаційних реф-:ксів і переважанням загальної загальмованості ЦНС. Друга фаза називаєть-: ще фазою високої реактивності, або екзальтації, з переважанням процесів удження ЦНС і можливістю виникнення патологічних станів. Третя фаза — аза вирівнювання, оздоровлення, яка називається ще фазою нормалізації, ю удосконалення, адаптації, і яка характеризується зникненням багатьох джціональних порушень.

Акліматизацію треба відрізняти від реакції пристосування до штучних ви->бничих чинників навколишнього середовища, від патологічних явищ і тре-вання.

Акліматизація до спекотного клімату має свої відмінні риси, пов'язані зі специфікою кліматичних умов, а саме: надлишковою сонячною радіацією, високою температурою повітря з різкими її коливаннями і високою вологіс­тю. У пустелях позитивний баланс збільшується майже в 1,5 разу, створюючи передумови для пустельної хвороби.

В умовах спекотного клімату забезпечення потрібного рівня збільшен­ня віддачі тепла здійснюється шляхом зростання кількості циркулюючої пе­риферійної крові, що своєю чергою зумовлює зниження АТ й ослаблення пульсу. Розширення периферійних кровоносних судин сприяє поліпшенню випаровування вологи з поверхні шкіри. Якщо її огортає гаряче і вологе по­вітря, випаровування не поліпшується. За таких умов тепловіддача відбува­ється, головним чином, шляхом тепловипромінення. В умовах спеки спосте­рігаються зміни рівня гемоглобіну, зменшення кількості лейкоцитів, збіль­шення кількості лімфоцитів, зрушення в психоемоційній сфері, зниження нейроендокринної регуляторної функції, обміну речовин, особливо водно-сольового.

У процесі акліматизації, коли людина адаптується і всі функції організму вирівнюються, з'являється значна пігментація, що ослаблює надлишкову дію УФ-радіації.

З метою поліпшення процесу акліматизації з гігієнічної точки зору реко­мендується комплекс заходів, спрямованих на оптимізацію умов життя. Це насамперед архітектурно-планувальні заходи, спрямовані на відповідне об­ладнання житла й умов праці, на оптимізацію харчування, водозабезпечен-ня, відпочинку, особистої гігієни та інших соціальних і гігієнічних умов Акліматизація – адаптація організму людини до незвичних кліматичних умов

Фази акліматизації:

І Початкова

ІІ Перебудови динамічного стереотипу

ІІІ Стійкої акліматизації

Види акліматизації:

1. Повна – супроводжується лише фізіологічними змінами в функціональному стані організму

2. Часткова – супроводжується деякими патологічними змінами в функціональному стані організму

Погода – комплекс фізичних властивостей повітря в даній точці земної кулі (температура, вологість, швидкість руху повітря, атмосферний тиск, радіаційна температура).

* Примітка: Радіаційна температура повітря у приміщенні – середня інтенсивність інфрачервоного випромінювання всіх оточуючих людину предметів і поверхонь в даній місцевості.

Погодоформуючі фактори
Природні		Антропогенні
Сонячна радіація Ландшафт Особливості циркуляції повітряних мас		Меліорація Штучні водойми Забруднення атмосферного повітря Вирубка лісів Іригація

Погодохарактеризуючі фактори:

1. Хімічний склад атмосфери

2. Геофізичні показники

3. Метеорологічні чинники (температура, вологість, швидкість руху повітря, атмосферний тиск)

4. Електричний стан атмосфери: газові розряди, грози

5. Синоптичні чинники: опади, хмарність, мряка

*Примітка: Метеорологія – наука про атмосферу, її властивості.

Поиск по сайту: