Тарифна система оплати праці

Основою організації оплати праці є тарифна система, яка використовується для розподілу робіт залежно від їх складності, а працівників – залежно від їх кваліфікації та відповідальності.

Диференціація оплати праці сільськогосподарських підприємств здійснюється за допомогою тарифної системи, яка складається з довідника тарифікації робіт, тарифних сіток, тарифних ставок і схеми посадових окладів.Тарифна система являє собою сукупність нормативів, що визначають співвідношення між розіром заробітної плати, кваліфікацією працівників та умовами праці.[

Тарифна система відображає поділ працівників за професіями, спеціальностями та кваліфікацією.[

Довідник тарифікації робіт.

На відміну від промисловості, де тарифікуються робітники, в сільськоу господарстві, як правило, тарифікуються роботи. Показниками якості праці є її складність, терміновість виконання робіт, відповідальність, умови праці, а також час, необхідний для оволодівання даною професією.

До умов праці належать: шкідливість, небезпечність і важкість роботи. Довідник тарифікації сільськогосподарських робіт віщує перелік робіт із зазначенням присвоєного кожній із них розряду.Тарифно – кваліфікаційні довідники розробляються Міністерством праці України.

Тарифна сітка – це друга частина тарифної системи. В ній встановлені групи робіт за якістю праці. Вона формується на основі тарифної ставки першого розряду і міжкваліфікаційних співвідношень розмірів тарифних ставок. У господарствах переважно користуються 6 –ти розрядними тарифними сіткаи, для різних категорій працівників.

Тарифні ставки – третє складова частина тарифної системи.Розмір ставки встановлюється, виходячи з тарифної ставки першого розряду, який виконує просту роботу. Мініальний розмір тарифних ставок встановлюється галузевою угодою, яка укладається іж профспілками та Урядом України.

Тарифна ставка визначає розмір оплати праці за одиницю робочого часу або за обсяг виконаних робіт. Це ще не заробітна плата і не оплата праці, а тільки мінімальна величина заробітку, яка є основою для обчислення оплати праці з урахуванням її якості.

Окремим висококваліфікованим працівникам, які зайняті на особливо важких, відповідальних роботах, можуть встановлюватись місячні оклади на умовах колективного договору.

Методологія розрахунку заробітної платні за різними системами оплати праці

Система оплати праці	Формула для розрахунку
Відрядна:
- пряма індивідуальна	, , де Р - розцінка, Q – кількість оброблених виробів, m – годинна тарифна ставка розряду, грн., Нвр – норма часу на обробку одиниці продукції
- відрядно-преміальна	, де p – розмір премії у % до тарифної ставки, k – розмір премії за кожен % перевиконання плану, n - % перевиконання встановлених показників
- непряма відрядна	, , де Рнеп – непряма відрядна розцінка, Qосн – обсяг продукції, що вироблена основним робітником, mдоп – тарифна ставка допоміжного робітника, Носн – норма виробітку основного робітника

Продовження табл. 1.1

Почасова:
- проста	, де m – годинна (денна) тарифна ставка робітника відповідного розряду, T – фактично відпрацьоване на виробництві час (години, дні)
- почасова-преміальна

Планування фонду оплати праці на підприємстві

Відповідно до законів України „Про державне підприємство” і „Про оплату праці” встановлено використання нормативного методу планування заробітної плати.

Фонд заробітної плати - це загальна сума грошових коштів, направлена на оплату праці робітників і управлінського персоналу підприємства за визначений обсяг виконаної роботи або виробленої продукції, а також на оплату невідпрацьованого часу, який підлягає оплаті відповідно до чинного законодавства.

З метою планування та аналізу ефективності використання фонду заробітної плати його диференціюють за певними ознаками. За змістом та джерелами формування виділяють фонд основної заробітної плати і фонд додаткової заробітної плати.

До фонду основної заробітної плати входять:

а) заробітна плата, нарахована за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування та ін.) за відрядними розцінками, тарифними ставками та посадовими окладами працівників незалежно від форм систем оплати праці, прийнятих на підприємстві;

б) суми процентних або комісійних нарахувань залежно від обсягу доходів (прибутку), отриманих від реалізації продукції (робіт, послуг) у випадках, коли вони є основною заробітною платою;

в) суми авторського гонорару працівникам мистецтва, редакцій газет та журналів та інших підприємств і оплата їх праці, що здійснюється за ставками авторської винагороди, нарахованої на даному підприємстві.

До фонду додаткової оплати праці включаються:

а) надбавки та доплати до тарифних ставок та посадових окладів у розмірах, передбачених чинним законодавством;

б) премії робітникам, керівникам, спеціалістам та іншим службовцям за виробничі результати, включаючи премії за економію конкретних матеріальних ресурсів;

в) винагороди (процентні надбавки) за стаж роботи за спеціальністю на даному підприємстві, передбачені чинним законодавством;

г) оплата праці у вихідні та святкові (робочі) дні, у понаднормовий час за розцінками, установленими законодавчими актами;

д) оплата за час вимушеного прогулу або виконання нижчеоплачуваної роботи;

е) оплата щорічних та додаткових відпусток відповідно до законодавства, грошових компенсацій за невикористану відпустку;

є) суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати;

ж) оплата робочого часу працівників, які залучаються до виконання державних або громадських обов'язків, якщо ці обов'язки виконуються в робочий час, та інші виплати, передбачені чинним законодавством.

Залежно від одиниці виміру, за якою обчислюється фонд заробітної плати (людино-година, людино-день, людино-місяць тощо), розрізняють годинний, денний, місячний (квартальний, річний) фонд заробітної плати.
Годинний фонд заробітної плати являє собою заробітну плату, нараховану робітникам за фактично відпрацьовані години в умовах нормальної тривалості зміни.

Денний фонд заробітної плати складають суми, нараховані за час фактичної роботи, а також суми, нараховані за невідпрацьований час. Він характеризує оплату фактично відпрацьованих людино-днів.До суми денного фонду заробітної плати включають: годинний фонд заробітної плати; доплати за роботи в понаднормовий час і святкові дні, оплату внутрішньозмінних перерв у роботі не з вини робітника; оплату перерв у роботі матерів, які годують дітей; оплату внутріш-ньозмінного часу, витраченого на виконання державних та громадських обов'язків.
До місячного (квартального, річного) фонду заробітної плати включають: денний фонд заробітної плати; оплату чергових відпусток; винагороди за стаж роботи; виплату вихідної допомоги; оплату людино-днів, витрачених на виконання державних і громадських обов'язків; виплату заробітної плати робітникам, відрядженим на інші підприємства або для проходження навчання без виключення зі списків підприємства; оплату цілоденних простоїв не з вини робітника.

При плануванні й аналізі рівня оплати праці та використання фонду заробітної плати на підприємствах обчислюються показники середньої годинної, середньої денної, середньої місячної (квартальної) заробітної плати.

Середньогодинна заробітна плата характеризує рівень оплати праці за час чистої роботи і визначається діленням годинного фонду на кількість відпрацьованих людино-годин.

Середньоденна заробітна плата залежить від величини середньо-годинної заробітної плати, тривалості робочого дня (кількості годин роботи протягом дня) і від доплат, що не пов'язані з відпрацьованими людино-годинами протягом робочого дня. Рівень середньоденної заробітної плати визначається відношенням денного фонду заробітної плати до кількості відпрацьованих людино-днів.

Найбільш повною характеристикою, яка відбиває величину заробітної плати на підприємстві, у галузі чи в економіці в цілому, є середня місячна (річна) заробітна плата. Середня місячна заробітна плата визначається діленням місячного фонду оплати праці на середньомісячну облікову чисельність працівників.

За часом формування розрізняють плановий та фактичний фонди заробітної плати.

Плановіш фонд заробітної плати на підприємствах являє собою суму грошових засобів, передбачену в кошторисі для розподілу між працівниками підприємства, необхідну для забезпечення виконання виробничого завдання на плановий період.

До планового фонду заробітної плати підприємства входять такі витрати на оплату праці:

а) усі форми відрядної та погодинної оплати праці за відрядними розцінками і тарифними ставками, посадовими окладами;

б) премії з фонду заробітної плати (окрім премій, що виплачуються зі спеціальних фондів, які формуються за рахунок прибутку);

в) витрати грошових засобів на оплату часу простою не з вини працівника, якщо працівник попередив власника або уповноваженого ним органу;

г) витрати на оплату праці у святкові і передсвяткові дні;

д) доплати за роботу в нічний час;

е) оплата часу виконання державних або громадських обов'язків, якщо за чинним законодавством ці обов'язки здійснюються у робочий час;

є) оплата часу чергових відпусток та відпусток на навчання та ін.

У процесі аналізу використання фонду заробітної плати необхідно фактичний фонд насамперед зіставити з плановим фондом заробітної плати. Необгрунтоване перевищення величини фактичного фонду заробітної плати над плановим фондом небажане, оскільки може сприяти зростанню загальних витрат виробництва, собівартості одиниці продукції і, як наслідок, зумовить зменшення загальної суми прибутку підприємства[9].

До фактичного фонду заробітної плати входять усі витрати з оплати праці, які нараховані на підприємстві за звітний період і які підлягають виплаті виробничому персоналу, керівникам, спеціалістам та службовцям, що перебувають у обліковому складі підприємства, незалежно від того, з яких джерел ці виплати здійснювалися або будуть здійснюватися. До фактичного фонду заробітної плати як окрема позиція входять також виплати особам, які не зараховані до облікового складу.

При порівнянні фактичного фонду заробітної плати з плановим фондом передусім останній необхідно скоригувати з урахуванням рівня виконання плану виробництва продукції.

Поиск по сайту: