|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Короткі теоретичні відомості. Рівняння Бернуллі для елементарної струминки ідеальної рідини
Рівняння Бернуллі для елементарної струминки ідеальної рідини. Основним рівнянням гідродинаміки, яке визначає зв’язок між тиском і швидкістю для рухомого потоку рідини, є рівняння Бернуллі. Для двох довільних поперечних перерізів елементарного струменя ідеальної рідини (рис.4.1) рівняння Бернуллі має вигляд: . У цьому рівнянні i – питома енергія положення (висоти) частинок в перерізах 1 і 2 відповідно; і – питома енергія тиску в перерізах 1 і 2; і – питома кінетична енергія в перерізах 1 і 2. Якщо поділити почленно рівняння Бернуллі на g, то одержимо:
Рис. 4.1. Графічне зображення рівняння Бернуллі
, де і – геометричні напори в перерізах 1 і 2 відповідно; і – п’єзометричні напори в перерізах 1 і 2; і – швидкісні напори в перерізах 1 і 2. Оскільки перерізи 1 і 2 були взяті довільно, то рівняння Бернуллі можемо записати для будь-якого перерізу елементарного струменя: . Сума трьох складових цього рівняння є повний гідродинамічний напір Н. Це – величина стала у всіх перерізах елементарного струменя, тобто: . Рівняння Бернуллі для реальної рідини. З’ясуємо, які необхідно ввести корективи в рівняння Бернуллі для елементарного струменя ідеальної рідини, щоб воно стало справедливим і для потоку руху реальної рідини. У потоці реальної рідини швидкість у різних точках поперечного перерізу різна і залежить від режиму руху рідини. Якщо режими руху рідини ламінарний або турбулентний, то в рівнянні Бернуллі слід ввести деякий коефіцієнт , що враховує нерівномірність розподілу швидкостей у перерізу потоку рідини. Цей коефіцієнт називається Коріолісовим. Коефіцієнт Коріоліса для ламінарного руху рідини = 2, для турбулентного – = 1÷1,05. Іншу зміну в рівняння Бернуллі треба ввести у зв’язку з тим, що частина енергії рідини витрачається на гідравлічні опори. У гідравліці розрізняють два види таких опорів: лінійні й місцеві. Лінійні опори виникають за рахунок тертя між частинками рідини, а також між частинками рідини і стінкою трубопроводу. Ці втрати енергії рідини зумовлені роботою сил тертя. Вони розподілені рівномірно на ділянках прямолінійного та рівномірного руху і дещо нерівномірно на ділянках нерівномірного руху. Втрати енергії рідини на лінійні опори будемо позначати . Опори, що зумовлені різного роду місцевими перешкодами (крани, коліна, звуження або розширення, засувки, вентилі), називають місцевими опорами. Вони також ведуть до втрати енергії або напору рухомої рідини, їх позначимо . Ці опори ведуть до зміни швидкостей потоку рідини як за числовим значенням, так і за напрямом. Враховуючи ці всі поправки, рівняння Бернуллі для потоку реальної рідини можна записати у такому вигляді: , де – сума всіх лінійних і місцевих опорів. На закономірностях, одержаних із рівняння Бернуллі, ґрунтується принцип дії карбюратора двигуна внутрішнього згоряння, струминного насоса, водоміра Вентурі тощо. Рівняння Бернуллі можна проілюструвати графічно за допомогою ліній п’єзометричного і гідравлічного похилів. Гідравлічний похил чисельно дорівнює відношенню різниці повних напорів між близько розташованими перерізами потоку до відстані ∆ℓ між останніми: 1 Він завжди додатний, тому що Н1 > Н2. П’єзометричний похил дорівнює відношенню різниці статичних напорів між близько розташованими перерізами потоку до відстані ∆ℓ між ними: 1 На відміну від гідравлічного похилу він може бути додатнім, від’ємним чи дорівнювати нулю в залежності від конфігурації і розташування труби. Наприклад, в окремому випадку, коли труба розташована горизонтально (Z1=Z2 ) і розширюється у напрямі руху рідини в ній, п’єзометричний напір Р2 / γ буде більшим Р1 / γ. У цьому випадку різниця Нст1 – Нст2 < 0. Даний приклад покажемо графічно (рис.4.2а). Лінія п’єзометричного похилу АВ, показана на ньому, підіймається зліва направо. Кут похилу іп до горизонталі ВС відраховується за рухом стрілки годинника від ВС до АВ(іп<0).
Рис. 4.2.
Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |