Поняття про витрату та витратомірні пристрої

Потоком у гідравліці прийнято називати масу рідини, що рухається. Потоки бувають безнапірні, напірні і гідравлічні струмені. Прикладом безнапірного потоку є потік води в ріці чи каналі, напірного - у водопроводі, а гідравлічного струменя - струмінь води, що випливає з пожежного брандспойта чи стовбура гірничорудного гідромонітора.

Поверхня, проведена перпендикулярно напрямку всіх ліній струму руху потоку і змочена рідиною, називається живим перетином потоку. Лінія, по якій рідина в даному живому перетині стикається з обмежуючими потік поверхнями, називається змоченим периметром. Для напірного потоку в трубі живим перетином є перетин труби, а периметром потоку - довжина внутрішнього периметра труби в даному живому перетині.

При вивченні руху потоків рідини в каналах і трубах необхідне знання основних трьох величин: тиску, витрати і середньої швидкості.

Витратою називається кількість рідини (чи газу), що протікає через живий перетин потоку в одиницю часу. Звичайно витрата позначається буквою і має розмірність

, м³/сек.

Витрата через елементарну площадку "живого перетину" дорівнює добутку величини площі на складову швидкість потоку уздовж нормалі до площадки, тобто . Витрата через весь живий перетин потоку виходить інтегруванням останнього вираження

(3.1)

Масу рідини, що протікає в одиницю часу крізь живий перетин потоку, називають масовою витратою , а вага - ваговою витратою.

Массова витрата дорівнює

^{, (3.2)}

а вагова витрата становить

^{, (3.3)}

де r - щільність потоку, а g - його об'ємна вага. Таким чином, витрата може бути: об'ємною, масовою і ваговою. Аналогічними є і методи визначення витрат.

При об'ємному методі рідина, що випливає з трубопроводу чи каналу, надходить у мірний резервуар, ємність якого відома. При цьому фіксується час його наповнення.

Величина витрати рідини при об'ємному методі визначається за формулою

^{, (3.4)}

де W - ємність мірної ємності в м³ чи дм³; t - час його наповнення.

При ваговому (чи масовому) методі визначення витрати, величина Q дорівнює:

(3.5)

У залежності від фізико-хімічних властивостей рідини, що рухається, на практиці використовують як ваговий (чи масовий), так і об'ємний метод вимірювання витрати. Так, якщо рідина нестислива, то, за законом збереження маси, об'єм, що протікає в одиницю часу крізь перетин потоку, є величина постійна уздовж всього потоку. У випадку ж стисливої рідини постійної уздовж потоку величиною є маса (чи вага). Тому при визначенні витрати нестисливих рідин, таких як вода, звичайно користаються об'ємним методом, а для стисливих - вагарням.

При усталеному русі потоку в чи трубах каналах по витраті можна визначити середню в даному перетині швидкість потоку рідини, тобто

(3.6)

Середньою швидкістю V_ср у даному живому перетині потоку називається така фіктивна, але однакова у всіх крапках перетину величина, при якій через даний перетин проходить таку ж кількість рідини, як і при дійсному розподілі швидкостей. На підставі формули (6) випливає, що

(3.7)

У промисловості, як правило, застосовуються наступні витратоміри:

1. Перемінного перепаду, тиску: із звужуючими пристроями;

с гідравлічними опорами; відцентрові; з напірними пристроями; з напірними підсилювачами; струминні.

2. Змінного рівня: із затопленим отвором витікання;

з отвором витікання типу водозливу - щілинні; (із прямокутним отвором; із профільованим отвором).

3. Обтікання: постійного перепаду тиску (ротаметри, поплавкові, поршневі) поплавцево - пружинні; з поворотною лопатею.

4. Тахомегричні: турбинні (з аксіальною турбинкою; з тангенціальною турбинкою); кулькові; камерні.

5. Силові: із зовнішнім впливом (коріолисові; гіроскопічні: турбосилові): із внутрішнім впливом (коріолисові, турбосилові)

6. Силові перепадні.

7. Теплові: з електричним нагріванням; з індукційним нагріванням: з нагріванням рідинним теплоносієм.

8. Вихрові.

9. Електромагнітні.

10. Ультразвукові: з переміщенням коливань середовищем, що рухається;

11. Оптичні: засновані на ефекті Фізо-Френеля; засновані на ефекті Допплера.

12. Ядерно - магнітні.

13. Іонізаційні.

14. Концентраційні.

15. Позначкові.

16. Парціальні.

На практиці найчастіше використовуються витратоміри дроселюючого типу двох видів: зі змінним і постійним перепадом тиску. У найбільш розповсюдженому витратомірі першого типу перепад тиску, що створюється у дроселюючому органі (мал.1), (сопло чи трубка Вентурі) при протіканні через нього рідини, вимірюється диференційним манометром. Вимірюваний ним перепад тиску пропорційний квадрату витрати рідини

,

де k - постійне для даного витратоміра вираження, обумовлене геометрією витратоміра, c - коефіцієнт градуювання.

Точність показань витратоміра перемінного перепаду складає від ^± 1% до ^± 1,5%. Вони застосовуються на трубопроводах діаметром звичайно більш 50 мм (трубка Вентурі) і менш 50 мм - витратомірна шайба.

Найбільш простим витратоміром зі змінним перепадом тиску є діафрагма чи витратомірна шайба (мал.2), що являє собою звуження робочого трубопроводу тонкою кільцевою шайбою. Потік, що рухається до діафрагми по всьому перетині труби, порівняно плавно обгинає краї отвору і, залишаючи застійні (мертві) простори, утворить стиснутий перетин. За стиснутим перетином потоку поступово розширюється в поперечному напрямку і на деякій відстані знову заповнює весь перетин труби.

Різка зміна конфігурації потоку викликає різкі зміни швидкостей і тисків, що спричиняє втрати енергії потоку. Останні фіксуються перепадом тиску в диференційному манометрі, що приєднано до двох штуцерів, змонтованих з обох сторін діафрагми. Точність показань витратомірів з постійним перепадом тисків дорівнює 2,5 %.

Типовим представником витратомірів з постійним перепадом тиску є ротаметр (рис.3.2).

Поиск по сайту: