Микитинська Запорозька Січ

У 1638 р. після поразки козацького повстання під проводом Д.Гуні і Я.Остряниці польська влада примусила козаків прийняти положення „Ординації Війська Запорозького Реєстрового”. У ньому, зокрема, було ухвалено: „Полки с их полковниками должны по очереди выступить в Запорожье для защиты той области и для того, чтобы препятствовать татарам переправляться через Днепр…”

За свідченням літописця Дзевовича, у 1639 р. на Микитиному Розі козаками Війська Запорозького на чолі Ф.Лінчаєм, було споруджено місто-фортецю Січ. Вона була розташована на стратегічному місці – найвищому (висотою 75-76 м. від рівня моря) плато корінного берега Дніпра. Січ мала земляні укріплення – рів і вал у формі кола, в середині якого знаходились: січовий майдан, церква, будівлі куренів та їх дворища. В системі укріплень Січі був 7-ми метровий курган Висока Могила, де був розташований сторожовий пост козаків, оскільки з його вершини була можливість спостерігати за місцевістю, як по правому, так і по лівому берегах Дніпра на відстань 10-12 км. На південь від цих укріплень Січі було берегове земляне укріплення. Воно прикривало розташовані при березі р. Підпільної козацькі човни, на яких реєстрові козаки Микитинської Січі повинні були контролювати острови Великого Лугу, щоб на них не збиралися нереєстрові козаки для походу на Крим або Туреччину. Засновники Січі - линчаївці, захищаючи свої права, вступили у конфлікт з одним із впливових, пропольськи настроєним козацьким старшиною Барабашом. Це перейшло у міжусобну війну між козаками на Запорожжі, яка закінчилася поразкою линчаївців.

Проте це не припинило їх боротьбу проти Барабаша та його прихильників. Линчаївці обрали отаманом І.Полежаєнка — сина убитого козацького судді А.Полежая. Польський гетьман спорядив проти Микитинської Січі каральну експедицію, яка її захопила. Це свідчить про ту велику увагу, яку польський уряд і командування надавали контролю за південною прикордонною фортецею на Дніпрі, що перекривала шлях татарам в Україну.

В кінці грудня 1647 р. на Запорожжя, рятуючись від переслідувань польської шляхти, прибув чигиринський сотник Б.Хмельницький із загоном своїх прихильників. Б.Хмельницький “спершу подався на острів Бучки, а потім втік на Микитин Ріг, де знайшов там чоловік триста козаків, розповів їм про себе, про все те, що ляхи з козаками задумали зробити, про ту наругу, яку вони чинять не лише над козацтвом, а й над господніми храмами”.

Як повідомляв у своєму листі невідомому адресату подільський суддя Л.М’ясковський 18 лютого 1648р.: “4-го числа цього місяця зрадник Хмельницький напав на Січ, де ніс сторожову службу Черкаський полк згідно з своєю домовленістю і наказом Речі Посполитої. Хмельницький захопив весь провіант, забрав усі човни” Літопис Г.Граб’янки підтверджує: “Спершу усіх жовнірів польських та німців-найманців (що залогою на Запорожжі стояли винищив).”

Поляки не могли змиритися з втратою найголовнішого форпоста за порогами Дніпра і направили проти повстанців Микитинської Січі козаків черкаського полковника С.Вадовського та чигиринського полковника С.Кричевського. Б.Хмельницький захопив їх кінний роз’їзд, а потім ударив по табору каральної експедиції і розгромив його. Втративши в бою понад 30 драгунів і шляхтичів вбитими, полковники з рештками війська відступили. Здобуття Микитинської Січі і звільнення Запорожжя від поляків були першими перемогами Б. Хмельницького, що мали стратегічне значення. Так на початку 1648 р. почалася національно-визвольна війна українського народу.

Повсталі козаки обрали Б.Хмельницького старшим Війська Запорозького. Він направив своїх представників до польського короля з поясненням причини виступу. Одночасно таємно розіслав посланців у міста і села з універсалами, в яких закликав піднятися на боротьбу з поляками.

Наприкінці лютого 1648 р. на Запорожжі вже нараховувалося близько п’яти тисяч чоловік. Важливою для Б.Хмельницького була поїздка у Крим та укладення воєнного союзу з кримським ханом Іслам-Гіреєм, який направив йому на допомогу перекопську орду на чолі з Тугай-беєм.

Повернувшись на Січ у супроводі татарського війська, Б.Хмельницький зустрівся з кошовою старшиною і повідомив про союз з Кримом. Наступного дня залпами гармат старшина скликала тисячі козаків на нараду: “Запорозьке військо одностайно і одноголосно назвало Хмельницького своїм гетьманом і 19 квітня постановило і обіцялося стояти за нього у війні з поляками, навіть якщо треба буде головами накласти…”

В цей час, польське командування в Україні видало наказ частині своїх військ “жеби йшли просто на Запорожжє до Січі зносити Хмельницького або осадити його...”

22-го квітня 1648 р. Б.Хмельницький на чолі 8-тисячної армії українських козаків добровольців та 20 тисяч татар вирушив Микитиним шляхом назустріч полякам, щоб дати їм бій. 29 квітня 1648 р. на Жовтих Водах почалися затяжні кровопролитні бої українсько-татарського війська з поляками. Саме в ці дні в районі Микитинської Січі відбулася подія, що змінила перебіг Жовтоводської битви. До Микитинської Січі підійшла і розташувалася у Кам’яному Затоні польська флотилія. Під впливом агітації представників Б.Хмельницького, реєстрові козаки підняли повстання - перебили німецьку піхоту і польських драгунів на чолі з Барабашом та Караїмовичем. Чотири повсталі козацькі полки направилися до Жовтих Вод. В ніч з 15-го на 16 травня 1648 р. поляки зазнали поразки від об’єднаних сил запорожців, реєстровців і татар.

25-26 травня 1648 р. головні сили польської армії в Україні під командуванням М.Потоцького були розгромлені українсько-татарським військом під Корсунем. Про ці події Б.Хмельницький повідомив у Микитинську Січ. На знак вдячності козакам за допомогу він надіслав їм чотири хоругви, два бунчуки, дві булави, три пари котлів, шість гармат, тисячу талерів на пиво і триста талерів на церкву Божу Січову.

Використовуючи традиції Запорозької Січі, Б.Хмельницький створює армію, державний апарат. Отже у середині XVII ст. народилася Українська козацька держава під назвою Військо Запорозьке. З влаштуванням її столиці у Чигирині, Микитинська Січ почала втрачати свою провідну роль, але зберегла статус головної фортеці Запорожжя.

Саме туди, після укладення Зборовського договору 1649 р. між Б.Хмельницьким і польським королем, почали приходити селяни і козаки незадоволені його умовами. На початку 1650 р. тут вибухнуло повстання проти Б.Хмельницького. Повстанці обрали гетьманом Війська Запорозького козака Худолія. Б.Хмельницький послав на Запорожжя війська, які придушили виступ, заарештували новообраного гетьмана і відвезли у Чигирин до суду, за рішенням якого його було страчено.

Микитинську Січ зайняли реєстрові козаки, кошовим отаманом стала довірена особа гетьмана України.

Під час війни з поляками Микитинська Січ двічі руйнувалася татарами. Проте цей важливий прикордонний центр Війська Запорозького козаки відновлювали. Але, внаслідок суперечок з гетьманом Б.Хмельницьким після укладання ним з поляками Білоцерківського договору, низові козаки у 1652 р. влаштували нову Січ на Чортомлицькому Розі.

У другій половині XVII-го століття Микитинська Січ називалася Старою, на відміну від існуючої в той же час Чортомлицької (1652-1709 рр.).

Микитинська Запорозька Січ відіграла визначну роль в історії України. Вона була місцем початку національно-визвольної війни українського народу середини XVII століття. Тут під проводом Богдана Хмельницького, обраного гетьманом Війська Запорозького була започаткована нова доба в історії українського народу та його держави.

Поиск по сайту: