Нікополь у національно – визвольних

Змаганнях 1917 – 1921 рр.

Після повалення самодержавства у березні 1917 р. утворився Нікопольський виконавчий комітет. Його періодичними виданнями були "Вестник Запорожья" та "Бюллетень Никопольского комитета".

Були також створені місцеві осередки російських, українських, єврейських політичних партій та громадських організацій. 10 березня 1917 р. у м. Нікополі відбулося свято Свободи. У ньому взяли участь робітники, солдати місцевого гарнізону та учні. Після молебну свято закінчилося урочистою ходою тисяч нікопольців. Саме на цьому святі вперше в Нікополі українські патріоти підняли синьо-жовтий прапор з написом "Нехай живе вільна Україна". 21 березня 1917 р. у Нікополі вийшов перший номер газети "Известия робочих и солдатских депутатов".

Під впливом більшовицької агітації Нікопольська рада робітничих і солдатських депутатів 4 травня 1917 р. направила телеграму до Петроградського виконавчого комітету робітничих та солдатських депутатів про його підтримку і Тимчасового Уряду до того часу, поки його діяльність не буде йти всупереч інтересам трудящих і висловив глибоку недовіру "жовтій" пресі, яка розвінчувала діяльність лідера більшовиків В. Леніна у Росії.

Особливу активність проявили місцеві більшовики після жовтневого перевороту 1917 р. в Петрограді. Ними був створений військово-революційний комітет на чолі з техніком-будівельником Антиповим В.Г.

7 листопада 1917 р. у Києві Всеукраїнський з'їзд робітничих, солдатських і селянських депутатів, у якому брали участь нікопольські делегати, проголосив утворення Української Народної Республіки. Та на початку першої війни Радянської Росії проти УНР 11-12 грудня 1917 р. більшовики утворили у Харкові нову Українську Народну Республіку у федерації з Радянською Росією.

У складних військових і політичних умовах готувались нікопольці взяти участь у виборах до Всеукраїнських Установчих зборів 27 грудня 1917 р. Вони повинні були розпочати свою роботу у Києві 9 січня 1918 р.

Проте, 7 січня 1918 р., влада у Нікополі перейшла до ради робітничих, солдатських, селянських депутатів. В ній провідну роль відігравали представники більшовиків, лівих есерів, анархо-комуністів, котрі мали збройні загони. Головою нікопольського виконавчого комітету був обраний Антипов В.Г. Нова влада активно почала впроваджувати більшовицькі декрети у життя, в першу чергу про збір хліба та його відправку в Росію.

10 квітня 1918 р. органи Радянської влади покинули Нікополь у зв’язку з наступом австро-угорської армії. Першими у місто висадились частини легіону українських січових стрільців. Була відновлена влада Української Народної Республіки, яку на початку травня 1918р. змінила влада гетьмана Української Держави П.Скоропадського.

Влітку 1918 р. у Нікополі був створений і почав діяти таємний більшовицький комітет, який підтримував зв’язки з нелегальним губернським комітетом КП(б)У. З Катеринослава нікопольські більшовики отримували комуністичну літературу і листівки, які вони розповсюджували в регіоні.

14 листопада 1918 р. внаслідок всеукраїнського повстання лівих сил проти гетьмана Скоропадського була відновлена УНР. У середині січні 1919 р. у Нікополі відбувся робітничо-селянський з’їзд, який підтримав програму компартії більшовиків України. На цьому з'їзді було обрано делегата на Трудовий Конгрес України, який ухвалив Акт злуки Української Народної Республіки та Західноукраїнської Народної Республіки 22-го січня 1919 р.

В кінці січня 1919 р. під час другої війни Російської Радянської Федерації проти УНР війська Червоної Армії захопили Нікополь. Під їх захистом нікопольські більшовики створили райком КП(б)У, головою якого став Куксін М.Н.

3-го лютого 1919 р. більшовики Нікополя створили військово-революційний комітет. Новий орган влади провів вибори до Ради робітничих і селянських депутатів, де більшовики зайняли керівні посади. Головою Нікопольської Ради став представник ЦК РКП(б) з Москви Ковальов-Остроухов С.П. Під керівництвом більшовиків радянські органи влади активно почали впроваджувати політику воєнного комунізму, чим викликали незадоволення більшості населення Нікополя і регіону. Це було пов’язано з тим, що нікопольський виконком керував селами 14 південних волостей Катеринославського повіту.

Внаслідок посилення більшовиками збору хліба і реквізицій, 8 червня 1919 р. у Нікополі і прилеглих селах відбулось масове антикомуністичне повстання. Воно було жорстоко придушене каральними частинами Червоної Армії, внаслідок чого загинуло більше 1000 нікопольців.

В другій половині червня-липні 1919 р. в Нікополі перебували значні сили Червоної Армії, зокрема Кримська Радянська Армія під командуванням П.Дибенка. Владу в Нікополі здійснював надзвичайний орган – військово – революційній комітет.

На початку серпня 1919 р. Нікополь захопили частини збройних сил Півдня Росії під командуванням генерала А.І.Денікіна.

На початку жовтня 1919 р. білогвардійці у Нікополі були розбиті військами Революційної

Повстанської Армії України (махновців). У листопаді-грудні 1919 р. Нікополь був перетворений Н.Махном у одну із головних баз анархо-комуністичного руху в південній Україні. У грудні 1919 р. контррозвідка РПАУ(м) виявила змову нікопольських більшовиків і командира махновської частини М.Полонського проти Н.Махно з метою його фізичного знищення. Змовники були арештовані і страчені. В той час місто охопило епідемія тифу, від якого загинули тисячі махновців і мешканців Нікополя.

У січні 1920 р. Нікополь зайняли частини Червоної Армії і відновили комуністично-радянський режим. За наказом Катеринославського губкому КП(б)У в Нікополі створено ревком на чолі з М.Артюхіним. Ним було організовано санітарне оздоровлення Нікополя і одночасно відновлена діяльність органів ЧК, Нікопольських комуністичної і комсомольської організацій.

У червні-вересні 1920 р. Нікополь був прифронтовим містом, де тримали оборону війська Червоної Армії проти російської Армії генерала Врангеля. У жовтні 1920 р. під час Задніпровської наступальної операції Нікополь тимчасово захопили Кубанська кавалерійська і Корніловська офіцерська дивізії врангелівців.

Весною 1921 р. органи Надзвичайної Комісії ("ЧК") виявили підпільну українську національну організацію. Було арештовано близько 50-ти її учасників, з них половина розстріляна 25 серпня 1921р.

Під час української революції та громадянської війни 1917-1921 рр. внаслідок бойових дій, репресій, епідемій та голоду населення Нікополя скоротилося з 34950 чоловік до 10545.

Поиск по сайту: