Микитин Ріг у кінці XVI - першій третині XVII ст

У кінціХV-го століття землі за дніпровськими порогами починають освоювати українські козаки з міст Канева, Черкас, Києва. Вони займалися рибальством, мисливством, бджільництвом, видобутком солі у гирлі Дніпра.

В описі Черкаської фортеці від 1552 р. згадані уходи козаків в районі Дніпровських порогів, а також на р. Томаківка, Базавлук, Аргачин аж до Тавані. В районі уходів козаки будували тимчасові поселення з невеликими укріпленнями — “засіками”, “січами”, де вони зберігали продукти промислів і захищались від нападів татар.

Воєнно-політична необхідність у середині ХVI-го століття призвела до заснування козацтвом на острові Томаківка Запорозької Січі – першого українського міста-фортеці у нашому регіоні, що було головним поселенням та адміністративним центром козаків за порогами Дніпра.

Її поява започаткувала нову добу в історії України. Утворення Запорозької Січі відновило процес національного державотворення і призвело до появи центру національно-визвольної боротьби українського народу.

За часів перебування Запорозької Січі на о.Томаківка до 1593 р. сформувалися засади існування Християнської козацької республіки — Військо Запорозьке; демократично обраний козацькою радою уряд Січі — кошова старшина, що виконувала законодавчі, виконавчі і судові функції згідно з нормами звичаєвого права; символи влади — клейноди; скарбниця тощо.

Наступна після Томаківської Січі, що була зруйнована під час нападу татар є Базавлуцька (1594-1638 рр.), яку козаки розташували на о.Базавлук (в районі сучасного села Капулівка Нікопольського району). Саме до року її заснування відноситься перша документальна згадка про місцевість, де розташований Нікополь. Вона знаходиться у щоденнику посла Священої Римської Імперії Еріха Лясоти, який приїздив до запорозьких козаків на Базавлуцьку Січ влітку 1594 р.

Під час повернення додому він у своєму щоденнику занотував:

“Дня 2 липня... Того ж дня до Мамай-Сури, старого городища, де збереглися залишки валів старої фортеці на татарському боці. Потім до Білозірки (річечка, яка тече з татарських степів і тут при впаданні в Дніпро утворює озеро, тут теж є городище й вали великого старого міста). Далі до Кам’яного Затону (затока Дніпра на татарському боці, яка має кам’яний берег і від того отримала свою назву). Тут татари взимку, коли Дніпро замерзає і звичайно влаштовують свою переправу й перехід, а також відкуп, тобто викуп полонених. Звідси берегом аж до Білого озера тягнеться високий насипний вал. А біля нього лежить великий круглий камінь на знак того, що колись тут відбувалася велика битва. Звідси до Микитиного Рогу, що на лівій або руській стороні. Недалеко звідси заночували на острові.

Дня 3-го липня. До Лисої гори по лівому або руському боці...”

Е. Лясота записав про Кам’яний Затон і Микитин Ріг, як місця на берегах Дніпра, між якими була татарська переправа, без згадки про наявність на ньому поселення. Його перебування на Микитиному Розі було б дуже небезпечним внаслідок нападів татар.

Топоніми Микитин Ріг і Лиса Гора згадуються у відомій пам’ятці російської картографії, як “Большой Чертеж всему Московскому Государству“ (1598 р.). У 1627 р. до цієї мапи була написана “Книга Большому Чертежу”, яка дійшла до нашого часу. Її упорядники наводять свідчення запорозьких козаків про свою місцевість, зокрема:

“А ниже Томаковки миля Лысые Горки

А ниже Лысые Горки миля Микитин Рог

А ниже Микитиного Рогу миля Затон Каменный”.

Видатний український історик М. Грушевський, досліджуючи історію козацтва наводить в “Історії України-Русі” два документи, де згадується Микитин Ріг.

Першим є повідомлення Брацлавського хорунжого Хмелецького канцлеру Речі Посполитої про події на Запорожжі та в Криму у листопаді 1628 р. Зокрема, в ньому йдеться про переправу союзних у той час козацьких і татарських військ через Дніпро: “Рушивши з Микитиного Рогу до Камінного Затону, два дні переправлялись за Дніпро”.

Другим свідченням є розповідь про те, як у червні 1637 р. козацький гетьман П. Бут з своїми прихильниками, захопивши гармати в Корсуні, перевіз їх на Запорожжя. Він направив козацькій старшині, що залишилася на “волості”, листа “З коша против Микитиного Рогу”.

Перша мапа, на якій позначено місцевість, де розташований сучасний Нікополь, є "Частина ріки Борисфен за порогами, що називається в народі "Запорожжям" (звідки козаки називаються запорожцями) від о. Хортиця до моря Євксинського", яку склав відомий французький військовий інженер-архітектор та капітан польської королівської армії Гійом Левасер де Боплан. На цій мапі по правому берегу Дніпра, вище позначеної річки Чортомлик (Czertomlik R) є напис "Lissa Kowka" та "Miketin R"(останній розташований паралельно позначеній лінії, яка символізує річку). Вище позначена річка Томаківка і однойменний острів (Tomaкiwka).Ця мапа складена Бопланом під час його перебування на Запорожжі у 1639 р. Вона була підготовлена до друку у його праці "Опис України" королівським гравером Гондієм (Гондіусом) у 1962 р. та за невідомих причин не була опублікована і зберігається в Гданській науковій бібліотеці Польської Академії Наук.

Вищезгадані джерела про Микитин Ріг швидше свідчить про нього як природно-географічний об’єкт на кордоні запорозьких козаків з Кримським Ханством, ніж про назву поселення.

Досить вірогідно, що у кінці XVI - на початку XVII ст. на Микитиному Розі могли перебувати рухомі козацькі пікети, як варта для нагляду за цією ділянкою кордону, де була одна з татарських переправ, про яку згадує Е.Лясота.

Щодо назви річкового мису Микитин Ріг, то за народним переказом вона походить від імені козака Микити, який начебто оселився тут і займався перевозом на лівий берег Дніпра людей та їх майна.

Поиск по сайту: