Розвиток Нікополя у часи капіталізму

(1861 – 1916 рр.)

На початку 60-х рр. ХІХ ст. Нікополь вступив у період значних соціально-економічних змін, що відбувались внаслідок реформ, які проводив цар Олександр ІІ у Російської імперії.

У 1864 р. у Нікополі проживало 7650 чоловік. Швидко розвивалася торгівля: щорічно через Нікополь у причорноморські порти вивозили 8 мільйонів пудів хліба, вовни, сала. Внутрішня торгова діяльність у Нікополі у 1865 році досягла 175 842 руб. 45 коп., ярмарочна – 134 817 руб. 27 коп.

1-го червня 1867 р. мешканці Нікополя направили до Катеринославського губернського правління клопотання про перейменування містечка у місто з наділенням його землею. Це клопотання узгодило Міністерство державного майна, яке вело листування з цього приводу з Міністерством внутрішніх справ. Проте вирішення даного питання затяглося на кілька десятків років.

Розвиток торгівлі у Нікополі вимагав налагодження системи сталого зв’язку. 17-го серпня 1881 р. розпочалося будівництво телеграфної лінії Катеринослав – Нікополь протяжністю 115 верст. Телеграфну станцію відкрили 14-го листопада того ж року.

Важливе значення для розвитку Нікополя, і регіону в цілому, було відкриття у 1883р. гірським інженером В.А.Домгером покладів марганцю. Це родовище знаходилось за 30 км на північний захід від містечка. У 1886 р. тут було видобуто 4095 т руди. Щороку видобуток марганцю збільшувався і досяг у 1897 р. – 163147 т руди. У 1883р. у Нікополі був збудований завод сільськогосподарського інвентарю, у 1895 р. - чавуноливарний.

Згідно з першим Всеросійським переписом 1897 р., у Нікополі проживало 8100 чоловік. У містечку продовжували співіснувати як міське спрощене правління міського товариства, так і сільська громада з волосним правлінням.

На рубежі ХІХ-ХХ ст. Нікополь мав 14 фабрик і заводів загальним обсягом виробництва продукції близько 250 000 рублів, на яких працювало 300 робітників, 2 парових млина, 154 ремісничих майстерні, де працювало 914 чол. У містечку відбувалась значна торгівля деревиною і хлібом: щорічно проводились 4 ярмарки з обігом

Рис. 1

Рис. 2

Рис. 3

Рис. 4

близько 1 мільйона рублів. У 1903 р. в експлуатацію увійшла друга черга Катерининської залізниці Кривий Ріг – Нікополь – Олександрівськ, що безперечно сприяло економічному розвитку регіону.

Проте економічне зростання містечка не вирішувало його соціальних проблем. Поступово Нікополь, як і багато поселень України втягувався в політичну боротьбу різних політичних сіл і суспільних класів.

У вересні 1903 р. у Нікополі відбувся перший економічний страйк 70-ти кравців, що завершився їх перемогою: господар майстерень, де вони працювали, підвищив їм зарплату і скоротив робочий день до 12 годин.

Приблизно в цей час у Нікополі утворився гурток соціал-демократів, який підтримував зв’язок з Катеринославським комітетом РСДРП. Але у червні 1904 р. Нікопольські соціал-демократи та їх прихильники були викриті поліцією.

Розстріл царськими військами демонстрації робітників та їх сімей 9 січня 1905 р. у Санкт-Петербурзі викликав мітинги та страйки у Катеринославській губернії. А в Нікополі 22 – 26 лютого 1905 р. робітники зупинили роботу підприємств, млинів та майстерень.

Влітку 1905 р. відновила свою діяльність Нікопольська організація РСДРП. 27-го серпня 1905 р. збори нікопольських робітників та селян під її впливом прийняли резолюцію із закликами – "Геть самодержавство!", "Хай живе збройне повстання народів!", "Хай живе демократична республіка!", " Хай живе соціалізм!"

У листопаді 1905 р. у Нікополі відбувся страйк працівників поштово-телеграфної контори, який тривав три дні.

На початку грудня 1905 р. розпочався страйк на Катерининській залізниці, до якого приєдналися нікопольські залізничники. Вони створили 9 грудня бойовий страйковий комітет (БСК), який взяв під свій контроль залізничну станцію, телеграф, дистанцію шляху від Кічкасу (м. Олександрівськ) до Долгінцевого (м. Кривий Ріг). Організована БСК бойова дружина 16-го грудня 1905 р. взяла участь у сутинках з царськими військами в Олександрівську.

27-го грудня 1905 р. на станції Нікополь відбулась збройне зіткнення революційно настроєних залізничників, робітників і селян з царськими жандармами. Тільки отримавши підкріплення військових частин жандарми розгромили нікопольський БСК.

В кінці першого десятиріччя ХХ ст. відбулось поступове злиття містечка Нікополь з його передмістями Осередок, Лапинка і Довгалівка. Вони разом утворили Нікопольську волость. У 1910 р. у Нікополі проживало 22100 чол., було 2763 будинки, 5 православних церков, єврейська синагога, 29 навчальних закладів, де вчилося 1380 дітей. У 1906 р. у Нікополі була відкрита громадська бібліотека, у 1913 р. - телефонна станція, у 1914 р. - земський педагогічний музей.

Боротьба мешканців за надання міських прав примусила органи Російської імперії дозволили створити міську думу, вибори до якої відбулися 8 лютого 1915 р. Першим міським головою Нікополя був купець Я.Ф.Ветчінкін.

У другій половині ХІХ - на початку XX-го ст. Нікополь відвідували видатні діячі культури, науки, мистецтва: М.Костомаров, І.Репін, Д.Яворницький, М.Кропивницький, І. Бунін, С.Прокофьев та інші.

Поиск по сайту: