ТЕМА 11 МОРСЬКЕ СТРАХУВАННЯ

МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ ДО ВИВЧЕННЯ ТЕМИ

Ця тема охоплює дуже важливу і складну сферу діяльності страховиків: страхування ризиків, пов'язаних з мореплавством. Студенту насамперед треба зосередити увагу на визначенні змісту поняття «морське страхування» та особливостях його організації.

Слід зазначити, що морське страхування — один з найдавніших класів страхування зі своїми багатовіковими традиціями. Спочатку це страхування стосувалося лише суден і вантажів, що перевозяться морем, а пізніше воно охопило також страхування відповідальності власників суден.

Таким чином, до складу морського страхування входять такі основні види страхування, як:

• страхування суден (каско);

• страхування вантажів (карго);

• страхування відповідальності судновласників.

В Україні до складу морського страхування включають також особисте страхування від нещасних випадків на морському транспорті.

Головні особливості морського страхування полягають у такому.

1. В морському страхуванні йдеться про великі і найбільші ризики. Тому воно, як правило, проводиться не окремими страховиками, а об'єднаннями страховиків, які беруть на себе морські ризики на принципах співстрахування і перестрахування.

2. Морські перевезення передбачають широкі міжнародні контакти. Тому в цій сфері існує ряд міжнародних угод і правил, на основі яких проводиться страхування і яких повинні дотримуватися національні страховики.

3. Більшість договорів морського страхування укладається на основі Морського страхового полісу Ллойда (Lloyd's Marine Policy) та Застережень Інституту лондонських страховиків).

4. Невід'ємним і дуже важливим елементом ринку морського страхування є Клуби взаємного страхування судновласників (Р and І Clubs), які здебільшого забезпечують страхування відповідальності.

5. Договори морського страхування у зв'язку з їхньою складністю переважно укладаються за посередництвом страхових брокерів, кваліфікація яких дозволяє забезпечити найбільш прийнятне для страхувальника страхове покриття.

В Україні морське страхування тільки-но починає розвиватися.

Нині в Україні у сфері морського страхування працюють страхові компанії, переважно зосереджені у великих портових містах: Одесі, Миколаєві, Севастополі, Маріуполі, Іллічівську. Згідно з Постановою Уряду України від 27 квітня 1998 р. № 561 створене Морське страхове Бюро України. Членство в Бюро є обов'язковою умовою для отримання ліцензії на страхування морських ризиків.

Слід звернути увагу, що основою для проведення морського страхування в Україні є Кодекс торговельного мореплавства України (прийнято 9 грудня 1994 p.), який містить окремий розділ VIII «Морське страхування». Студент повинен ознайомитись з цим розділом, з'ясувати й запам'ятати основні поняття, визначені в ньому. Дуже важливо зрозуміти, що норми Кодексу торговельного мореплавства стосовно укладених договорів страхування є пріоритетними перед будь-якими іншими нормами внутрішнього законодавства України.

Найдавнішим в складі морського страхування є страхування морських суден (каско).

На страхування приймають корпус судна з машинами, устаткуванням, такелажем; фрахт; витрати на спорядження судна та інші витрати, пов'язані з його експлуатацією. Страхуються також суда, що будуються.

Обсяг відповідальності (перелік ризиків, що покриваються полісом) у страхуванні суден охоплює збитки внаслідок випадковостей і небезпек плавання, а також внаслідок інших причин раптового і непередбачуваного характеру.

При цьому існують чотири варіанти страхового покриття:

• з відповідальністю за повну загибель і пошкодження;

• без відповідальності за пошкодження (крім випадків крутіння);

• без відповідальності за часткову аварію;

• з відповідальністю за повну загибель.

Студент має чітко розібратися в тому, чим відрізняються один від одного зазначені варіанти страхування і який з них забезпечує найбільш повний страховий захист судна.

Окрему увагу слід звернути на загальноприйнятий перелік винятків з обсягу відповідальності страховика при страхуванні суден; строки, на які можуть бути укладені договори страхування; на наслідки безпідставної зміни судном курсу або району плавання.

Особливої уваги потребує визначення страхової суми та страхової премії за договором страхування судна. Студент повинен знати наслідки завищення і заниження страхової суми; вміти пояснити фактори, які впливають на встановлення ставки страхової премії у процесі андерайтингу, а також фактори, що беруться до уваги під час визначення остаточного розміру страхової премії.

Дуже важливим є засвоєння прав і обов'язків сторін у разі настання страхового випадку і відшкодування збитків. Необхідно запам'ятати, що страхувальник зобов'язаний документально довести факт настання події, передбаченої страховим полісом й надати всі претензійні документи та розрахунки, необхідні страховику для визначення суми страхового відшкодування і реалізації права суброгації.

При пошкодженні судна страховик здійснює часткову виплату. Треба звернути увагу на визначення її розміру; на склад витрат страхувальника, які ця виплата покриває; на порядок сплати відшкодування.

Повна виплата в розмірі страхової суми за договором відбувається у трьох випадках: в разі повної фактичної, повної конструктивної загибелі судна і при пропажі судна безвісті.

Студенту треба добре розібратися в суті понять «повна конструктивна загибель» і «пропажа судна безвісті», бо це є дуже важливим у реалізації страхувальником своїх прав на страхове відшкодування. Так само важливим є усвідомлення причин, з яких страхова компанія може відмовити страхувальнику у виплаті, відхилити його заяву на відшкодування збитків.

Крім страхування суден (каско), не менш важливе місце в складі морського страхування посідає страхування вантажів (карго). Студент повинен знати, що у страхуванні вантажів здебільшого застосовуються три варіанти стандартних умов страхового покриття:

• з відповідальністю за всі ризики;

• з відповідальністю за часткову аварію;

• без відповідальності за пошкодження, крім випадків крушіння.

Треба звернути увагу на обсяг відповідальності страховика за кожним із зазначених варіантів умов.

Слід мати на увазі, що на практиці в ці стандартні умови завжди можуть бути внесені зміни і доповнення. А для деяких вантажів взагалі застосовуються особливі умови страхування (наприклад, для лісоматеріалів, каучуку, замороженого м'яса тощо).

Треба запам'ятати також, що існують деякі особливості, притаманні саме страхуванню вантажів. Так, договір може бути укладений і на окремий рейс, і на певний строк. Страхування на строк відбувається за Генеральним полісом, який забезпечує страховий захист всіх вантажів, отриманих або відправлених страхувальником протягом цього строку.

Договір страхування вантажів може бути укладений не тільки в інтересах самого страхувальника (так зване «страхування за свій рахунок»), але й в інтересах іншої особи («страхування за чужий рахунок»).

На відміну від інших видів страхування, права й обов'язки за договором страхування вантажів можуть передаватися страхувальником без відома страховика іншій особі. Це має дуже важливе значення в міжнародній торгівлі.

Студент повинен засвоїти порядок визначення страхової суми і страхової премії при страхуванні вантажів; розібратися у факторах, що впливають на ставку страхової премії; знати права й обов'язки сторін за договором страхування; порядок сплати страховиком страхового відшкодування і причини відмови у виплаті.

Слід зазначити також, що умови, встановлені для страхування морських вантажів, застосовуються і щодо вантажів, які перевозяться іншими видами транспорту.

Наступним важливим видом морського страхування є страхування відповідальності судновласників за збитки, завдані внаслідок експлуатації суден, що їм належать.

Цікаво відзначити, що цей вид страхування виник у Великій Британії в другій половині XIX ст. як доповнення до страхування суден (каско), оскільки комерційні страхові компанії під час страхування суден обмежували свою відповідальність за збитки, заподіяні при зіткненні суден, часткою 3/4 від шкоди, що її повинен був компенсувати винуватець. Поступово перелік ризиків, що покривалися страхуванням відповідальності судновласників, ставав все ширшим, і в сучасних умовах, крім 1/4 відповідальності за зіткнення з іншими суднами, це страхування покриває до 26 типів ризиків, пов'язаних із страхуванням відповідальності.

Слід зауважити, що страхування відповідальності судновласників у більшості розвинутих країн проводиться не на комерційній основі, а на засадах взаємного страхування.

Українські страхові компанії пропонують судновласникам дещо вужчий обсяг страхового покриття, ніж Клуби взаємного страхування, але він також є досить вагомим.

Студент повинен з'ясувати перелік збитків, які за будь-яких обставин не покриваються полісами страхування відповідальності судновласників; зрозуміти особливості визначення страхової суми і ставки страхової премії при проведенні такого страхування; знати права і обов'язки сторін у разі настання страхового випадку; порядок виплати страхового відшкодування і причини відмови у виплаті.

Кращому засвоєнню страхування відповідальності власників суден сприятиме порівняння із розглянутими раніше видами морського страхування, оскільки всі перелічені види морського страхування мають багато спільних рис.

Для забезпечення страхового захисту життя і здоров'я членів екіпажів суден, а також пасажирів в Україні на внутрішніх водних маршрутах використовується обов'язкове особисте страхування від нещасних випадків на транспорті, яке здійснюється відповідно до «Положення щодо обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті», затвердженого Постановою Кабінету міністрів України від 14 серпня 1996 р. № 959.

Література

1; 13; 18; 20; 31; 40.

Термінологічний словник

Абандон — відмова страхувальника судна або вантажу від усіх прав власності на застрахований об'єкт на користь страховика за умови отримання від останнього усього належного страхового відшкодування.

Аварія загальна — в морському праві це збитки, понесені внаслідок розумно і доцільно проведених витрат з метою врятування судна, фрахту і вантажу, що перевозиться, від загальної для них небезпеки. Збитки, шо становлять Загальну аварію, розподіляються пропорційно вартості судна, фрахту і вантажу.

Аварія часткова — ненавмисний збиток, завданий судну або вантажу, шо пов'язаний з їхнім пошкодженням.

Збитки за частковою аварією несе той, хто їх зазнав або той, на кого припадає відповідальність за них.

Генеральний поліс — угода при страхуванні вантажів на певний термін, згідно з якою вважаються застрахованими усі вантажі, які страхувальник отримує або відправляє протягом визначеного у Генеральному полісі терміну.

Диспаша — розрахунок витрат, пов'язаних із Загальною аварією, який складає диспашер. Диспаша містить докладний опис причин Загальної аварії, збитків, а також розподіл їх між учасниками морського перевезення. Виконується на підставі заяви заінтересованої особи і висновку диспашера про визнання аварії загальною.

Диспашер (аджастер) — фахівець у галузі морського права, який здійснює розрахунки з розподілу втрат за Загальною аварією між судном, вантажем і фрахтом.

Сюрвейєр — експерт, агент страховика, який здійснює огляд судна, вантажів та іншого майна, що приймається на страхування. На підставі висновку сюрвейєра страховик приймає рішення про укладення договору страхування.

Фрахт — плата за перевезення судном вантажу і пасажирів.

Поиск по сайту: