Державна система управління трудовими ресурсами

Державна система управління трудовими ресурсами включає сукупність органів законодавчої, виконавчої і судової влади і управління, централізовано регулюючих основні соціально-трудові відносини, а також методи управління і механізм їх використання.

ЇЇ задачами є: ухвалення законів,; контроль за їх виконанням; вироблення і реалізація політики і рекомендацій у сфері соціально-трудових відносин в країні, що охоплюють питання оплати і мотивації праці, регулювання зайнятості і міграції населення, трудового законодавства, рівня життя і умов праці, конфліктних ситуацій і т. д.

В умовах ринкових відносин державне регулювання соціально-трудових відносин носить обмежений характер і стосується питань трудового законодавства, зайнятості, оцінки рівня життя і деяких інших.

Уряд забезпечує відповідність Конституції законів, нормативних актів, указів Президента у сфері соціально-трудових відносин на практиці.

Діяльність Уряду охоплює по суті всі сторони життя суспільства. В сфері управління економікою він розробляє бюджет, програми економічного розвитку. В сфері соціальної політики – програми соціального розвитку і ін. Уряд формує галузеві міністерства, комітети і у їх числі як спеціалізовані з питань праці і управління трудовими ресурсами, так і освітні, наукові. А у склад галузевих міністерств і комітетів входять підрозділи по управлінню кадрами, працею, оплатою праці і т. п.

Законодавча влада здійснює прийняття законів, що містять обов’язкові правила поведінки, в тому числі в області соціально-трудових відносин. Вона представлена Верховною Радою України, комітетами і комісіями Верховної Ради.

Судові органи здійснюють правосуддя: покарання порушників, вирішення проблем, конфліктів, пов’язаних із застосуванням трудового законодавства. Судову владу представляють суди: Конституційний суд України, Верховний суд України, спеціалізовані суди, а також Міністерство юстиції.

Міністерство юстиції України забезпечує реалізацію державної політики. Його задачами є:

- участь у правовому забезпеченні нормотворчої діяльності Президента України і Уряду (проводить експертизу законів, розробляє проекти нормативних актів);

- державна реєстрація нормативних актів центральних органів виконавчої влади, що стосуються прав, свобод і законних інтересів громадян;

- організація і розвиток системи юридичних послуг з метою реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян;

- співробітництво з асоціаціями адвокатів в інтересах розвитку правової допомоги громадян;

- участь у правовому освічені громадян.

До нормативних актів належать: основи законодавства про працю; пенсійне законодавство; закон про оплату праці; закон про зайнятість; нормативні акти про захист соціальних і трудових прав окремих категорій громадян (інвалідів, молоді, матерів з дітьми) і т. п.

Кодекс законів про працю регламентує трудову поведінку в різних ситуаціях (найм на роботу, охорона праці, компенсація робітникам, відпустки і т. д.). В законодавстві закріплені права і обов’язки сторін в таких питаннях як охорона праці, безпека, гігієна праці і ін.

Органи виконавчої влади здійснюють виконання законів; на них покладена виконавчо-розпорядча діяльність. Виконавчу владу здійснює Кабінет Міністрів України, у тому числі в соціально-трудовій області.

Центральним органом виконавчої влади, що здійснює керівництво роботою по забезпеченню єдиної політики в області праці, зайнятості і соціальних питань є Міністерство праці і соціальної політики. Мінпраці займається розробкою і здійсненням державної політики в області зайнятості населення і проведення організаційних заходів по її реалізації; розробляє державні програми зайнятості на основі прогнозів (програм, планів) економічного розвитку, здійснює методичне керівництво розробкою програм зайнятості.

У вирішенні ряду соціально-трудових проблем важливу роль відіграють також різноманітні організації профспілок (при укладенні колективних договорів, генеральної і галузевих (тарифних) угод і ін.). Через профспілку робітники і роботодавці домовляються по наступним питанням: форма, система, розмір оплати праці, грошові винагороди, допомоги, компенсації, доплати, механізм регулювання оплати праці, виходячи із росту цін, рівня інфляції, зайнятості робітників, тривалість робочого часу і часу відпочинку, а також відпусток, заходи по покращенню умов і охорони праці; медичне і соціальне страхування; техніка безпеки і охорона здоров’я працівників на виробництві.

За змістом і характером задач державна система управління трудовими ресурсами охоплює достатньо широке коло проблем, включаючи наукові дослідження і їх практичну реалізацію, мотивації і оплати праці, вивчення і регулювання занятості населення і його міграції, трудового законодавства охорони і умов праці, рівня життя, професійного навчання і підвищення кваліфікації.

Поиск по сайту: