Загальне управління якістю

Загальне управління якістю ( TQM - total quality management)- концепція, що передбачає всебічне цілеспрямоване і добре скоординоване застосування систем і методів управління якістю в усіх сферах діяльності - від досліджень і розро­бок до післяпродажного обслуговування за участю керівництва та службовців усіх рівнів і при раціональному використанні технічних можливостей.

В основу системи тотального управління якістю покладено підхід, розроблений Тейлором, ще 1903 р., що включає три аспекти:

Ø визначення оптимальних процедур для роботи;

Ø планування виробничого процесу

Ø контроль

Сучасна система TQM змушує працівників не тільки виконувати операції, виявляти проблеми, а знаходити шляхи їх вирішення

Cистема TQM, орієнтована на задоволення попиту споживача, що досягається завдяки плануванню якості та проектуванню процесів, забезпеченню надійності продукції і процесів.

Система TQM складається з наступних елементів:

QA — забезпечення якості;

Q-policy — політика якості;

Q-planning — планування якості;

QI — поліпшення якості.

Незважаючи на відмінності підходів до визначення та історії розвитку TQM, перераховані принципи покладено в основу стратегії системи загального управління якістю, що дає змогу сформулювати: обов’язки вищого керівництва та основні складові TQM, прийняті в більшості промислово розвинених країн.

Основні складові TQM, прийняті в більшості промислово розвинених країн:

v Управління якістю;

v Керівництво забезпеченням якості;

v Загальне управління якістю.

Загальне управління якістю - це не теоретична дисципліна, а технологія управління процесом підви­щення якості. Вона має три складові частини (табл. 4.1).

Таблиця 4.1

Складові частини системи загального управління якістю

TQM включає в себе:

Ø контроль в процесі розробки нової продукції;

Ø оцінку якості дослідного зразка, планування якості продукції та виробничого процесу, контроль, оцінку і планування якості матеріалу,який поставляється;

Ø вхідний контроль матеріалів;

Ø контроль готової продукції;

Ø оцінку якості продукції;

Ø оцінку якості виробничого процесу;

Ø контроль якості продукції та виробничого процесу;

Ø аналіз спеціальних процесів (спеціальні дослідження в галузі якості);

Ø використання інформації про якість продукції;

Ø контроль апаратури, яка дає інформацію про якість продукції;

Ø навчання методам забезпечення якості, підвищення кваліфікації персоналу;

Ø гарантійне обслуговування;

Ø координацію робіт щодо якості;

Ø сумісну роботу з якості з постачальниками;

Ø застосування циклу PDCA ("plan - do - check - action");

Ø роботу гуртків якості;

Ø управління людським фактором шляхом створення атмосфери задоволеності, зацікавленої участі, благополуччя і процвітання на фірмі, фірмах-постачальниках, у збутових і обслуговуючих організаціях, у акціонерів та споживачів;

Ø роботу в галузі якості за методом міжфункціонального управління ("cross - function - management");

Ø участь у національних компаніях з якості;

Ø вироблення політики щодо якості (узгодження політики щодо якості з загальною стратегією економічної діяльності, внесення ці­лей якості в усі аспекти адміністративної, господарчої та економіч­ної діяльності, прийняття заходів, що забезпечують розуміння на фірмі політики щодо якості);

Ø участь службовців у фінансовій діяльності (в прибутку, акціонер­ному капіталі), виховання свідомого ставлення до якості, відчуття партнерства, вдосконалення соціальної атмосфери та інформованість службовців;

Ø проведення заходів з формування культури якості;

Ø підготовку управлінських кадрів для керівництва діяльністю в галузі якості;

Ø покладання відповідальності за діяльність з якості на вище керів­ництво.

TQM дає змогу уявити широке розуміння якості. Щодо теорії TQM, якість включає в себе помітні та непомітні відчуття покуп­ця, пов'язані з характеристиками продукції, якістю послуг (враховую­чи інформацію, терміни поставки, умови обслуговування тощо), а та­кож обумовлені якістю процесів та іншими обставинами.

Ефективність загального управління якістю залежить від трьох ключових умов:

1. Вища посадова особа на підприємстві енергійно виступає за під­вищення якості.

2. Інвестиції вкладаються не в обладнання, а в людей.

3. Організаційні структури перетворюються або створюються спеці­ально під загальне управління якістю.

Загальне управління якістю реалізується на фірмі завдяки вико­ристанню визначеного набору прийомів і засобів за чотирма сферами управління: якістю, процесом, персоналом, ресурсами (табл. 4.2).

.

Таблиця 4.2

Прийоми і засоби, які застосовуються для загального управління якістю

Забезпечення якості TQM розуміє як систему заходів, що забезпечують впевненість споживача у якості продукції. Разом з цим істотно зростає роль людини і навчання персоналу. У взаєминах постачальників і споживачів велике значення має сертифікація систем якості на відповідність стандартам ІСО 9000. Споживачі активно використовують методи оцінки постачальників, публікують їхні рейтинги, намагаються працювати тільки з одним постачальником продукції визначеного виду, природно з найкращим. Велика увага приділяється також якості процесів, що переважно ототожнюють з якістю 5 М:

Men — люди (інформація, мотивація, кваліфікація, навчання, трудовий колектив);

Machine — машини (устаткування, інструменти, пристосування);

Material — матеріали (покупна сировина, деталі, напівфабрикати, що комплектують вироби);

Method — метод (система організації, стиль керівництва, технологія);

Mileu — середовище (умови роботи).

Всеосяжне управління якістю представляє собою концепцію, що передбачає всебічне, цілеспрямоване, скоординоване застосування систем і методів управління якістю у всіх сферах і післяпродажного обслуговування. При цьому кожна країна повинна вибрати свій національний шлях до високої якості продукції.

Світове співтовариство вже випробувало багато універсальних методів і заходів, використання яких допоможе підприємствам України у всеосяжному керуванні якістю.

На процес впровадження загального управління якістю суттєво впливає тиск ринку. Він викликає у керівництва фірми готовність впроваджувати систему управління якістю. Президент фірми або ди­ректор підприємства повинен зайнятись впровадженням у межах від­повідної для цього організаційної структури. Але щоб зміни відбули­ся в управлінні якістю, потрібен патріотизм всього персоналу.

На основі загальних підходів і критеріїв кожна країна повинна виробити свій національний шлях щодо досягнення високої якості продукції

Незважаючи на відмінності підходів до визначення та історії розвитку TQM, перераховані принципи покладено в основу стратегії системи загального управління якістю, що дає змогу сформулювати: обов’язки вищого керівництва та основні складові TQM, прийняті в більшості промислово розвинених країн (рис.4.2).

Рис.4.2 Обов’язки вищого керівництва та складові TQM,

Американці недооцінили той факт, що на японських підприємствах безперервно вдосконалювався процес виробництва із застосу­ванням статистичних методів та найсучаснішої техніки для вирі­шення виробничих проблем. США спрямували всі зусилля на управління якістю в масштабах всієї нації. І нині американські автомобілі перевершили японські за якістю.

Нині у Японії дуже інтенсивно розвивається промисловість, досягнуто великого підйому щодо рівня життя, що значною мірою можна зарахувати до її успіхів у сфері якості.

Інструментами японського управління якістю є:

§ визначення проблем;

§ визначення найважливіших моментів цієї проблеми

§ визначення основних причин, які ускладнюють вирішення проблеми;

§ заходи щодо усунення цих причин;

§ перевірка результатів заходів;

§ стандартизація;

§ перегляд попередніх і планування наступних циклів якості.

У промисловій сфері Японії добре розвинена система TQC (тотальний контроль якості), принципи якої перенесені в TQM. Ключова роль належить статистичним методам контролю. Японія є батьківщиною системи "точно за терміном", вона успішно застосувала Quality Control та Quality Menegment), а на сьогодні впроваджує стандарти ISO серії 9000.

Дляскандинавських країн (Швеція, Фінляндія, Норвегія, Данія) характерне централізоване управління якістю

TQM имеет огромное значение в управлении современными фирмами.

Управляющая система начинается с руководства высшего звена. Именно руководство высшего звена должно исходить из стратегии, что фирма способна на большее по сравнению с прошлым. В организационной структуре фирмы могут быть предусмотрены специальные подразделения, занимающиеся координацией работ по управлению качеством. Распределение специальных функций управления качеством между подразделениями зависит от объема и характера деятельности фирмы.

Для качества как объекта менеджмента свойственны все составные части менеджмента: планирование, анализ, контроль.

! Між стандартом ІСО і змістом поняття загального управління якістю є принципова різниця, яка полягає в тому, що до елементів системи якості, документованих організаційних і виробничих процедур має бути добавлена економічна складова, яка забезпечує досягнення успіху в бізнесі.

			TQM

Підходи TQM викладені в МС ІSО 9004:2000, що є методичним посібником по використанню системи якості. Вимоги стандартів ІSО серії 9000 вже недостатні для забезпечення стійкого положення фірми при жорсткій технології на ринку

Відмінності між стандартами ІSО серії 9000 і концепцією TQM наведені в табл. 4.3

Таблиця 4.3

Відмінності між стандартами ІСО серії 9000 та концепцією TQM к

Послідовність етапів впровадження принципів і підходів TQM слідуючи:

Етап 1. Інформація про методи роботи з управління якістю

Етап 2. Підготовка спеціалістів підприємства для виконання завдань у сфері якості

Етап 3. Аналіз стану справ на підприємстві

Етап 4. Коректуючі дії (планування прогресу у сфері якості)

Етап 5. Отримання результату

Етап 6. Початок наступного витка спіралі якості (вихід на більш високий рівень якості)

Виробничий процес підприємства слід розглядати як наслідок послідовного виконання таких етапів:

o планування продукції;

o розробка продукції;

o розробка технологічного процесу;

o управління процесами;

o контроль.

Аналіз показує, що всі підприємства можуть бути поділені на три категорії:

Категорія А

– на підприємстві не запроваджено систему якості, не провадиться сертифікація продукції, немає підготовлених спеціалістів з якості. Такий стан є характерним лише для щойно створених фірм, в яких усе починається з нуля;

Категорія В

– підприємство випускає сертифіковану продукцію, у його штаті є спеціалісти з сертифікації конкретної продукції, але ще не запроваджено систему якості;

Категорія С

– на підприємстві ведуться роботи з сертифікації продукції, функціонує система якості, у його штаті є кваліфіковані спеціалісти у сфері управління якістю і сертифікації продукції.

Премії за якість

Підприємствам і організаціям для досягнення довготривалої конкурентоспроможності слід послідовно і цілеспрямовано удосконалюватися. А це означає, що в суспільстві повинні діяти механізми, які не тільки сприятимуть вдосконаленню підприємств, але й робитимуть процеси вдосконалення системними, технологічними і незворотними. На сьогодні у світовій практиці такими механізмами є моделі досконалості. Найвідомішими з них є японська Модель Демінга, американська Модель Болдриджа та європейська Модель досконалості Європейського фонду управління якістю (EFQM, 1988 р., Брюссель). Використання таких моделей дає можливість, з одного боку, систематично й об’єктивно оцінювати рівень досконалості суб’єктів господарювання для формування програм поступового вдосконалення, а з іншого – виявляти зразки для наслідування, сприяти розповсюдженню найкращої практики. Десятки тисяч фірм за допомогою цих моделей виходили з кризи і поступово піднімалися до вершин бізнесу.

Поиск по сайту: