Вітчизняний досвід управління якістю

Першими науково обгрунтованими СЯ були вітчизняна "бездефектневиготовлення продукції" (БВП) та зарубіжна "система нуль дефектів" (SZD). Це були системи забезпечення якості. Вони покладали відповідальність за якість продукції на її виготівників (не тільки контролерів) і стимулювали самоконтроль (робота з особистим тавром якості). Розробники нової продукції використали систему „ Якість, надійність, ресурс з перших виробів" (ЯНАРЗПВ). В сфері обслуговування діяла "С истема бездефектної праці" (СБП), що ввела в Державну систему стандартизації"стандарти підприємства" (СТП) - трудовий регламент, що описує, як потрібно працювати для забезпечення високої якості продукції та послуг. "Комплексна система управління якістю продукції" (КСУЯП, використала стандарти всіх рівнів (ГОСТ, ОСТ, СТП) як нормативну базу забезпечення якості, розглядала управління якістю в двох аспектах: галузевому і територіальному і на трьох рівнях:

- КСУЯП підприємства;

- галузева система управління якістю продукції (ГСУЯП);

- єдина система державного управління якістю продукції (ЕСДУЯП).

КСУЯП діяла практично на всіх підприємствах і в галузях колишнього Радянського Союзу та ряді країн-членів Ради Економічної Взаємодопомоги. Москва, Ленінград і Київ мали свої міські СЯ, а Латвія - республіканську систему.

Відомі і інші системи: КСУЯПтЕВР - " Комплексна система управління якістю продукції та ефективного використанням ресурсів", КСПЕВтЯР - " комплексна система підвищення ефективності виробництва та якості роботи " та ін.

При переході до ринкових умов зникли директивні методи управління, з’явилась конкуренція товаровиробників, які безпосередньо зіткнулись з вимонами світового співтовариства до якості продукції.

Проблема якості – комплексна, тобто її можна вирішити лише при здійсненні одночасно відповідної політики в сферах законодавства, економіки, техніки, навчання і виховання, а також на основі скоординованої роботи виробників, експлуатаційників і спживачів, наукових та інженерних структур. Законодавчих та виконавчих органів управління.

Вітчизняний досвід комплексного управлінняякістю є добрим фундаментом засвоєння стандартів ІСО 9000, які мають вищий рівень розвитку науки управління якістю. Основними відмінностями системи якості (за ІСО 9000) від КСУЯП є:

1. Орієнтація на задоволення вимог споживача;

2. Покладання відповідальності за якість продукції на конкретних виконавців;

3. Перевірка споживачем виробництвапостачальника;

4. Наскрізний контроль якості продукції, починаючи від матеріалів і закінчуючи утилізацією;

5. Маркетинг;

6. Організація обліку й аналізу витрат на якість;

7. Вирішення питань утилізації продукції після експлуатації

Поиск по сайту: