Сучасні наукові погляди на сутність самоменеджменту

Перша концепція розроблена Л. Зайверт. Він виділяє 6 функцій самоменеджменту (постановка цілей, планування, прийняття рішень, реалізація та організація, контроль, інформація і комунікація). Складено методичні рекомендації з використання прийомів і методів реалізації кожної з цих функцій.

До переваг самоменеджменту Зайверт відносить:

1. виконання роботи з меншими витратами;

2. краща організація праці;

3. кращі витрати праці;

4. менше поспіху і стресів;

5. більше задоволення від роботи;

6. велика мотивація праці;

7. підвищення кваліфікації;

8. менша завантаженість роботою;

9. менше помилок при виконанні своїх функцій;

10. досягнення професійних і життєвих цілей найкоротшим шляхом.

Головною перевагою Зайверт вважає раціональне використання та збереження самого дефіцитного і важливого особистого ресурсу - власного часу.

Оцінюючи корисність цієї концепції самоменеджменту, варто відразу обмовитися, що проблеми кар'єри в ній не розглядаються. Разом з тим її практична корисність для здійснення ділової кар'єри не викликає сумніву і полягає в наступному:

А) дає цілісне уявлення про сутність самоменеджменту, починаючи від його визначення, через виділення функцій, цілей, техніки самоменеджменту, і вказуючи на переваги;

Б) націлює на індивідуальну управлінськудіяльність в кожному з основних складових елементів самоменеджменту - постановці цілей, плануванні, прийнятті рішень, реалізації та організації, контролі в поєднанні з інформацією та комунікацією в кожному з елементів, т. е в наявності опора на класичну теорію менеджменту, його індивідуалізація;

В) орієнтує на самооцінку потенціалу менеджера в кожній з функцій, дозволяє порівняти результат з необхідною нормою, рекомендує, як практично поліпшити результат;

Г) пропонована логіка реалізації самоменеджмента розрахована на самонавчання раціональному використанню часу, цілеспрямованої планової, впевненою роботі зі зменшенням загрози стресів і щоденним досягненням успіху, еквівалентом якого може служити вивільнене особистий час.

Як підсумок ця концепція і техніка менеджменту може бути використана для самоменеджменту ділової кар'єри в тій його частині, де мова йде про самооцінку своїх ділових якостей і їх саморозвитку як передумові досягнення успіху на кожному місці роботи, про скорочення часу освоєння роботи (чергової сходинки кар'єри). Разом з тим ділова кар'єра - це специфічний об'єкт управління (і самоврядування). Тому універсальні методи і прийоми самоменеджменту не в змозі забезпечити його ефективність у даному випадку, оскільки не спираються на знання сутності і соціальних механізмів ділової кар'єри. Крім того, фактор часу не завжди придатний як інтегрального критерію успіху ділової кар'єри: як відомо, стрімка вертикальна кар'єра таїть в собі небезпеку зривів і падінь.

Друга концепція самоменджмента (автори - М. Вудкок і Д. Френсіс) побудована на ідеї обмежень. Під обмеженням розуміють фактор, що стримує потенціал і результати роботи «системи» організації в цілому, групи або індивіда. Теорія обмежень пропонує як якнайшвидшого і найбільш практичного способу здійснення прискореного саморозвитку вивчення, усвідомлення і подолання обмежень, що перешкоджають успіху та особистого росту.

Автори вважають, що увагу потрібно зосереджувати на тому, що перешкоджає повній реалізації всіх особистих можливостей. Роблячи таким чином, можна забезпечити швидкий прогрес, і цей успіх дозволяє повірити в реальність змін у самому собі.

Орієнтиром у саморозвитку служать критерії ефективного управління, яке вимагає у менеджера наявності:

здатності керувати собою;

розумних особистих цінностей;

чітких особистих цілей;

упору на постійний особистий ріст;

навички вирішувати проблеми;

винахідливості і здатності до інновацій;

високу здатність впливати на оточуючих;

знання сучасних управлінських підходів;

здатності керувати;

вміння навчати і розвивати підлеглих;

здатності формувати і розвивати ефективні робочі групи.

Перераховані критерії забезпечують основу для оцінки кожним працівником своїх можливостей по відношенню до вимог їх роботи. Коли будь-які із зазначених навичок і здібностей відсутні у менеджера, виникає обмеження. У зв'язку з цим авторами визначено відповідні обмеження, що перешкоджають діловій кар'єрі.

1) Невміння управляти собою проявляється в тому, що керівники ризикують своїм здоров'ям, дозволяючи хвилювань і робочим турботам поглинати їх енергію. Вони не вміють правильно «розряджатися», не повністю використовують свій час, енергію і навички, не здатні впоратися зі стресами, що виникають в житті управлінця, можна сказати, що вони обмежені нездатність керувати собою.

2) Розмиті особисті цінності властиві менеджерам, для яких не ясні власні основні принципи або останні в них непостійні, або тим, чиї цінності не відповідають часу. Такі менеджери обмежені розмитістю особистих цінностей.

3) Смутні особисті цілі притаманні менеджерам, не здатним визначати цілі або прагнуть до недосяжним або до небажаних цілям. Вони недооцінюють альтернативні варіанти і втрачають тому важливі можливості, а на незначні питання витрачають весь час і сили. Подібні менеджери обмежені нечіткістю особистих цілей.

4) Зупинений саморозвиток зустрічається у тих менеджерів, які не можуть подолати свої слабкості і працювати над власним зростанням. Вони недостатньо динамічні, схильні уникати гострих ситуацій, дозволяють прихованим здібностям так і залишитися нерозвиненими, втрачають природну гнучкість, і їх ділове життя перетворюється на рутину тим більше, чим частіше вони в інтересах особистої безпеки виключають із своєї діяльності ризик. Такі менеджери обмежені зупиненим саморозвитком.

5) Недостатність навички вирішувати проблеми виявляється у тих менеджерів, які не можуть методично й раціонально працювати над вирішенням проблем і добиватися якісних результатів, проводити наради з вирішення проблем, встановлення цілей, оброблення інформації, планування та контролю. Ці менеджери обмежені недостатністю навички вирішувати проблеми.

6) Недолік творчого підходу притаманний менеджерам, не знайомим з методами підвищення винахідливості або ж вважають їх несерйозними і поверхневими. Висока винахідливість вимагає готовності боротися з перешкодами та невдачами. Керівники, які не бажають через труднощі експериментувати, ризикувати або зберігати творчий підхід до роботи, обмежені недоліком творчого підходу.

7) Невміння впливати на людей притаманно тим менеджерам, які не здатні одержати необхідні підтримку і участь і в результаті не можуть забезпечити необхідні для успіху ресурси. Недостатньо наполегливі керівники з недостатньо розвиненим умінням виражати себе та слухати інших, не встановлюють взаємодію з людьми, обмежені невмінням впливати на оточуючих.

8) Недостатнє розуміння особливостей управлінської праці властиво керівникам, які не прагнуть встановлювати зворотні зв'язки, не здатні зацікавити своїх підлеглих перспективою виділення себе серед інших. Керівники, недостатньо розуміють мотивацію працівників і управлінських стиль яких застарів, не відповідає умовам, неетичний або негуманний, обмежені недостатнім розумінням суті управлінської праці.

9) Слабкі навички керівництва менеджера проявляються в результатах роботи і взаємовідносинах підлеглих у групах. Всередині таких груп ролі зазвичай погано визначені, організація роботи марнотратна, а взаємини залишають бажати кращого. Тут мало хто визнає внесок керівника, і моральний стан групи часто швидко погіршується. Менеджери, які не вміють домагатися практичних результатів від своїх підлеглих, обмежені недоліком здатності керувати.

10) Невміння навчати виявляється у менеджерів, не здатних допомогти підлеглим в саморозвитку. Вимоги по їх навчанню чітко не визначаються і часу на саморозвиток не вистачає. Люди часто працюють, не маючи зворотного зв'язку з керівником, а його оцінки і рекомендації формальні. Менеджери, яким не вистачає здатності або бажання допомагати вдосконалення інших, обмежені невмінням навчати.

11) Низька здатність формувати колектив властива керівнику тоді, коли йому не вдається перетворити групу в кваліфікований і результативний колектив, її робота зазвичай супроводжується труднощами або не дає віддачі. Менеджери, які не створюють сприятливий клімат або ефективні робочі механізми, обмежені низьким умінням сформувати групу.

Як видно, кожне з обмежень, будучи подоланим в результаті самоменеджменту, сприяє підвищенню професійного управлінського і творчого потенціалу працівника і тим самим збільшує його шанси і перспективи успішної ділової кар'єри.

Переходячи до розгляду вітчизняних концепцій самоменеджменту, зауважимо, що більшість з них носить прикладний, практичний характер; в них є центральна ідея, для реалізації якої формується блок технологій самоменеджменту. На відміну від них Карпічев зробив спробу позначити контури як би міждисциплінарної моделі самоменеджменту, що спирається на сукупність людинознавчих наук. Контури моделі окреслені наступними концептуальними положеннями.

1. Гостра необхідність в раціональній організації самодіяльності індивіда, створення особистісних передумов для виконання управлінських функцій викликана все більш ускладнюється людською діяльністю.

2. Самоменеджмент - система, до якої цілком підходить визначення «керована анархія». Самоменеджмент спрямований на суб'єкт управління і розкривається такими поняттями, як самоврядування, самоорганізація, саморегуляція, самовиховання.

3. Самоменеджмент - це багаторівневий процес самодіяльності, піднесення особистості. Він являє собою зміну станів, якостей. Ефективний самоменеджмент «вписаний» в людську природу (біоритми, генетична програма), тісно пов'язаний з організацією (людей, речей, ідей, відносин), соціальним управлінням.

4. Самоменеджмент припускає випереджаюче відображення дійсності. Для нього характерне управління по слабких сигналах, орієнтація на стратегічні несподіванки.

5. Самоменеджмент - це спосіб організації життя. Його не можна сприймати як елементарний набір тих чи інших правил, зафіксованих життєвою мудрістю в прислів'ях і приказках. Він виходить їх факту унікальності індивідуального життя. Побудований на плюралістичних системах цінностей, самоменеджмент тісно стикається і з релігійним способом організації життя, особливо в плані пошуку нових можливостей, зміцнення духу і волі, спрощення неадекватних бажань, збагачення життєвих уявлень.

6. Самоменеджмент завжди ситуативен, руйнує будь-який стереотип. Це мистецтво відкривання себе у світі.

Звичайно, запропоновані контури моделі потребують подальшої поглибленої переробки, деякі пропозиції не виглядають безперечними.

Ще одна концепція самоменеджменту заснована на ідеї культури ділового життя, досягнення якої і є метою самоменеджменту. Через визначення культури автор концепції А. Хроленко розкриває структуру цільових орієнтирів самоменеджменту, які проявляються в умінні жити з злагоді з іншими, вести бесіду та організовувати нараду, писати особисті та ділові листи, слухати і чути людину, організовувати своє життя і відпочинок [13, с. 21-35]. Відповідно з таким розумінням самоменеджмент являє собою набір корисних сентенцій, міркувань і практичних ділових порад для підвищення свого рівня ділової культури в різних її аспектах. Йдеться про техніку особистої роботи, культурі ділового листа, культурі взаємин з людьми, мистецтві ділової бесіди, організації ділового наради, методиці виступи, спосіб життя менеджера.

Зв'язок самоменеджменту з діловою культурою простежується в тому, що розширення професійних можливостей особистості в результаті роботи з удосконалення своїх ділових якостей створює основу для службового зростання.

Очевидно, і ця концепція самоменеджменту надає опосередкований вплив на кар'єру - через підвищення ділового потенціалу працівника. У той же час в ній відсутній блок самооцінки, що робить методичні поради придатними для «спільного вживання» без урахування можливостей і спрямованості конкретної особистості. До того ж залишаються неврахованими механізми та закономірності процесу ділової кар'єри.

Наступна аналізована концепція, якою завершується розгляд наукових ідей самоменеджменту, найбільш саме зорієнтована на кар'єру. Автори концепції Бабель і Хайнц Швальбе як центральної складової вибрали зв'язок кар'єри з успіхом. Саме орієнтація на досягнення успіху, тобто результату діяльності, співвіднесеного з очікуваннями, системою цінностей, життєвими цілями індивіда, а також одержує позитивну громадську і соціальну оцінку, служить головним мотивом просування щаблями ділової кар'єри.

Видається за необхідне зазначити справедливість спостереження авторів, що люди, які орієнтуються на успіх, сподіваються передусім на свої ділові якості. Тому шлях до успіху лежить через самопізнання і вдосконалення своїх якостей. Але тренування здібностей, які дані від природи, або вдосконалення особистісних якостей - це ще половина справи, важливо вміти трансформувати результати, здобуті наполегливою працею самовдосконалення, у діловій чи професійний успіх. Для цього необхідна особиста концепція ділової кар'єри, об'єктивно враховує власні достоїнства і недоліки і орієнтована на свої уявлення про успіх. Така концепція може бути розроблена на основі вивчення відповідей на такі питання:

- Які зусилля працівник готовий витратити для досягнення успіху?

- Чи готовий він працювати самостійно або під керівництвом?

- В якій мірі він готовий ризикувати заради успіху?

- Який шлях більш прийнятний - підприємницька або службова кар'єра?

Пропонуються ділові поради щодо організації власної справи в складних ринкових умовах сучасної економіки.

Таким чином, ця концепція цінна своєю націленістю на успіх як результат і критерій ділової кар'єри. При цьому робота з саморозвитку набуває спрямованість на досягнення ділового чи професійного успіху, що надає їй сильну мотивацію. У той же час бракує підкріплення загальних практичних порад методиками і тестами самооцінки, технологіями саморозвитку та іншими психолого-педагогічними інструментами роботи над собою щодо здійснення кар'єри.

Таким чином, навряд чи яка-небудь з проаналізованих концепцій самоменеджменту може бути запропонована як достатньо обґрунтованою та ефективної методики управління власною кар'єрою. Хоча, поза сумнівами, кожна з них пропонує чимало корисних методів, прийомів, порад і рекомендацій, які можна використовувати в самоменеджменту ділової кар'єри.

Поиск по сайту: