Поняття адміністративного права, його предмет, метод та система

Адміністративне право

Адміністративне право України є самостійною галуззю права, за допомогою якої держава регулює однорідні суспільні відносини в сфері реалізації державної виконавчої влади, яка організує, скеровує у визначене законодавством русло суспільні процеси. Таким чином, це управлінське право, яке відрізняється від інших галузей права специфікою предмета регулювання, юридичною своєрідністю (особливим методом регулювання) та структурними особливостями (системою розташування нормативного матеріалу).

Термін «адміністративне» бере початок від слова «адміністрація», яке має латинське походження. Воно утворене за допомогою префікса «ад» — «до», «при» і кореня «міністр» - «підлеглий», «виконавець». В українській мові слово «адміністрація» означає управлінський орган (адміністрація підприємства, установи) або управління в цілому (вид діяльності).

Предмет адміністративного права складає широкий комплекс суспільних відносин, які виникають у зв'язку з реалізацією функцій державної виконавчої влади, змістом якої є управління суспільством.

Адміністративному праву притаманні визначені межі правового регулювання — сфера діяльності органів державної виконавчої влади, а також виконання органами місцевого самоврядування делегованих державою функцій виконавчої влади.

Відносини виникають, розвиваються та припиняються між вищими та місцевими органами державної виконавчої влади (Кабінет Міністрів України — Голова державної адміністрації); органами державного управління та підлеглими їм підприємствами, установами (Міністерство освіти — відповідний інститут); органами виконавчої державної влади, які не пов'язані безпосередньо підлеглістю (Міністерство внутрішніх справ — Міністерство закордонних справ); органами державної виконавчої влади і органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями (Голова державної адміністрації — обласна рада депутатів, орган внутрішніх справ — громадська організація); органом державної виконавчої влади та громадянами й іншими фізичними особами (орган внутрішніх справ — громадянин, який звернувся за отриманням паспорта; Міністерство закордонних справ — іноземець, який звернувся в представництво за кордоном за візою для в'їзду в Україну або транзитного проїзду через Україну).

Для наведених вище суспільних відносин характерним є зв'язок із здійсненням мети державного управління. Тому в них обов'язково бере участь орган державної виконавчої влади (орган місцевого самоврядування в разі делегованих державою повноважень виконавчої влади), його представник, що має визначені повноваження з виконання управлінської діяльності.

Управлінські відносини можуть формуватися і в процесі внутрішньоорганізаційної діяльності управлінського характеру інших державних органів, посадових осіб, наприклад прокуратури, судів. Так, прокурор області керує діяльністю районних і міських прокурорів, здійснює контроль за виконанням покладених на них обов'язків, проводить кадрову політику тощо. Але така діяльність допоміжна по відношенню до основної, оскільки спрямована на забезпечення умов нормального здійснення органами прокуратури вищого нагляду за точним та одночинним виконанням законів. Те ж саме можна сказати і про управлінську діяльність керівників судових органів як допоміжну по відношенню до правосуддя.

Управлінські відносини виникають та розвиваються всередині громадських організацій, наприклад, між органами різних рівнів (президія професійної спілки галузі та конкретна профспілкова організація підприємства). Але регламентація цих відносин базується па нормах статутів (положень) профспілок, за винятком випадків, коли громадські організації, їх органи наділені державою правом виконувати функції виконавчої влади. Повноваження такого роду реалізуються за межами внутрішнього життя громадських організацій, у відносинах зовнішнього характеру.

Адміністративне право регулює й відносини, пов'язані із вчиненням правопорушень (адміністративно-деліктне право). Однак суб'єктами адміністративного правопорушення згідно з чинним законодавством можуть бути лише громадяни і службові особи. Інакше кажучи, відповідальність та недодержання норм і правил у сфері державного управління несуть лише фізичні особи.

Вважаємо, що така ситуація була можлива лише за умов тоталітарного режиму і аж ніяк не відповідає вимогам правової держави. Викликає заперечення однобічність, яка знаходить вияв у відповідальності органів державної виконавчої влади за протиправні рішення щодо громадян і службовців державного апарату. Суперечності між органами державного управління і вказаними вище іншими суб'єктами права у даному випадку вирішувались у відомчому порядку. Це є порушенням правових принципів (наприклад, згідно з англосаксонською школою права, «ніхто не може бути суддею у власній справі»),

Зараз компетентними інстанціями розглядається пропозиція про необхідність надання громадянам України права на оскарження дій і рішень державних органів у спеціальному органі юстиції, а також встановлення відповідальності органу державного управління за неправомірні дії і санкції у вигляді скасування рішень. Також існує пропозиція щодо створення спеціальних органів — адміністративних судів.

Із вищенаведеного випливає, що адміністративне право України — це галузь права (система правових норм), яка регулює з метою реалізації завдань та функцій держави суспільні відносини управлінського характеру та відповідальності, що формуються у сфері виконавчої влади, у внутрішній організаційній діяльності деяких органів держави інших гілок влади, а також в процесі здійснення органами місцевого самоврядування зовнішніх делегованих державою юридично-владних повноважень.

Від адміністративного права як галузі права України слід відрізняти адміністративне законодавство, яке є складовим елементом законодавства України. Якщо адміністративне право — це сукупність правових норм, які регулюють суспільні відносини в сфері державного управління, то під адміністративним законодавством мається на увазі система правових актів, в яких ці норми знаходять свій зовнішній вираз.

Адміністративне законодавство охоплює не всі нормативно-правові акти, а лише конституційні положення, законодавчі акти, декрети уряду загальнонормативного характеру, які відносяться до управлінської діяльності.

Юридична відмінність адміністративного права від інших галузей — особливий адміністративно-правовий метод регулювання (зумовлена специфікою державного управління як юридично-владної діяльності, що здійснюється органами державної виконавчої влади).

Адміністративне право як навчальна дисципліна — це систематизовані відповідно до типової програми знання щодо предмета регулювання норм цієї галузі права, їх особливостей, встановленого порядку управління в різних галузях державної виконавчої влади та відповідальності в сфері державного управління.

Система курсу «Адміністративне право». Навчальна дисципліна «Адміністративне право» складається із загальної та особливої частин. В загальній частині розглядаються теми, що розкривають предмет, систему і завдання курсу «Адміністративне право», правовий статус суб'єктів адміністративно-правових відносин, особливості адміністративно-правових норм і правовідносин, форми і методи здійснення державної виконавчої влади, забезпечення законності в державному управлінні.

В особливій частині розглядаються теми стосовно управління в окремих галузях: економіці, науці, культурі, освіті, зовнішньополітичній діяльності, в галузі оборони і внутрішніх справ тощо.

Адміністративне право за своїм соціальним призначенням не відрізняється від інших галузей права і служить інструментом держави для реалізації його важливих функцій. Знаходячись в системі права, адміністративне право взаємопов’язане з усіма іншими галузями права.

Найбільш воно зв’язане з конституційним правом, норми якого закріплюють принципи всіх інших галузей права.

Конституційне право як наука вивчає систему і компетенцію органів державної законодавчої влади і торкається питань компетенції органів державної виконавчої влади (державного управління), а право адміністративне - докладно вивчає компетенцію органів державної виконавчої влади (органів державного управління).

Адміністративне право тісно зв’язане з цивільним правом. Але методи регулювання цих галузей права не однакові. Адміністративне право регулює майнові відносини методом влади-підпорядкування. а цивільно-правовий метод регулювання характеризується рівністю сторін. Наприклад. відносини майнового характеру, які виникли у зв’язку з протиправною поведінкою особи, яка скоїла правопорушення - дрібне хуліганство, під час якого була заподіяна матеріальна шкода потерпілому - вирішується методом влади-підпорядкування. Суд, який розглядає дану справу, зобов’язує від імені держави сторону, винну у вчиненні правопорушення, відшкодувати матеріальні збитки. В той же час, майнові відносини, що виникають при укладанні і реалізації угоди: обміну, купівлі-продажу та інш. характеризуються рівністю сторін.

Адміністративне право має зв’язок з кримінальним правом. Норми адміністративного права визначають, які діяння вважаються адміністративним правопорушеннями і заходи стягнення, що застосовуються до осіб, які скоїли їх. Кримінальне право встановлює, які діяння є злочинами і види покарань за їх скоєння.

Деякі норми адміністративного права тісно пов’язані з нормами трудового права. Норми адміністративного права визначають, наприклад, повноваження органів державного управління, щодо регулювання трудових відносин (повноваження Кабінету Міністрів України, Державного комітету України по труду і соціальним питанням). Зміст індивідуальних актів управління в сфері трудових відносин визначаються, як правило, нормами трудового права, а порядок видання акту - нормами адміністративного права. Наприклад, громадянин уклав трудовий договір з підприємством, його прийняття на роботу оформляється наказом директора підприємства. Своє право на відпуску, робочий час службовець реалізує також завдяки виданню наказу про надання відпуски на певний строк. (само право на відпуску і його тривалість визначається трудовим правом).

Адміністративне право також зв’язане з фінансовим, колгоспним, земельним, водним, підприємницьким та іншими галузями права України.

Джерела адміністративного права - це зовнішні форми вираження його норм. Адміністративно-правові норми утримуються безпосередньо в Конституції України, законодавчих актах, нормативних указах, урядових постановах, рішеннях місцевих державних адміністрацій та органів місцевого самоврядування.

До джерел адміністративного права відносяться не тільки самі нормативні акти державних органів, але і затвердженні цими актами кодекси, положення, статути, правила і тому подібні нормативно-правові документи, що регулюють управлінську діяльність. Джерелами адміністративного права визнаються акти, прийняті державними органами і органами громадських організацій, при умові, що вони містять адміністративно - правові норми. Таким чином, джерелами адміністративного права є:

- Конституція України;

- Закони України;

- Укази Президента України;

- постанови Уряду України;

- нормативні акти міністерств, державних комітетів та відомств;

- рішення органів місцевого самоврядування;

- рішення місцевих державних адміністрацій;

- акти органів громадських організацій.

Треба мати на увазі, що не кожний закон або інший нормативний акт, вищеназваних органів є джерелом адміністративного права. Такими вони можуть вважатись лише в тому випадку, якщо в них містяться правові норми, що регулюють суспільні відносини управлінського характеру справами.

Поиск по сайту: