Хто забезпечує створення і функціонування системи медичного страхування населення?

A) держава;

Б) Президент України;

В) Верховна Рада України;

Г) Міністерство охорони здоров‘я України.

85. Хто спрямовує та координує діяльність Міністерства охорони здоров‘я?

A) Президент України;

Б) Генеральний прокурор України і підпорядковані йому прокурори;

В) Верховна Рада України;

Г) Кабінет Міністрів України.

86. Лікуючий лікар може…

А) обиратись безпосередньо пацієнтом;

Б) обиратись залежно від власного бажання;

В) призначатись старшою медсестрою;

Г) призначатись консиліумом.

87. Лікар має право відмовитись від подальшого ведення пацієнта, якщо:

А) пацієнт скоїв адміністративний проступок;

Б) пацієнт скоїв кримінальний злочин;

В) пацієнт не виконує медичних приписів;

Г) лікар не закінчив інтернатуру.

88. Високоспеціалізована лікувально-профілактична допомога надається:

А) лікарем або групою лікарів, які мають відповідну підготовку у галузі складних для діагностики і лікування захворювань;

Б) лікарями, які пропрацювали в медичному закладі не менше 5 років;

В) лікарями, які мають відповідну спеціалізацію;

Г) сімейними лікарями і лікарями загальної практики.

89. У невідкладних випадках, за відсутності медичних працівників першу медичну допомогу надають:

А) співробітники міліції;

Б) співробітники пожежної охорони;

В) співробітники аварійних служб;

Г) все вищеперераховане.

90. Відповідальність за несвоєчасне і неякісне забезпечення надання медичної допомоги, що призвело до тяжких наслідків несуть:

А) лікуючий лікар;

Б) старша медсестра;

В) керівництво лікуючого закладу;

Г) органи влади і спеціальні установи, які обслуговують медичні заклади.

91. Має право на вибір лікаря та вибір методів лікування…

А) пацієнт, незалежно від віку;

Б) пацієнт, який досяг 14 років;

В) пацієнт, який досяг 16 років;

Г) пацієнт, який досяг 18 років.

92. Має право на отримання достовірної і повної інформації про стан свого здоров’я…

А) пацієнт незалежно від віку;

Б) пацієнт, який досяг 14 років;

В) пацієнт, який досяг 16 років;

Г) пацієнт, який досяг 18 років.

93. Якщо пацієнт відмовляється від лікування і це може призвести до тяжких для нього наслідків, то лікар має право:

А) взяти у пацієнта письмове підтвердження відмови від лікування;

Б) за допомогою іншого медичного персоналу примусово лікувати пацієнта;

В) привести до пацієнта завідуючого відділення або головного лікаря;

Г) отримати письмову згоду, тобто згоду родичів пацієнта.

94. Нові методи профілактики, діагностики, лікування, реабілітації та лікарські засоби, які розглядаються в установленому порядку, але ще не допущені до застосування можуть використовуватись:

А) в разі неможливості надати медичну допомогу іншим можливим способом;

Б) коли пацієнт дає усну згоду;

В) коли пацієнт є повнолітньою, дієздатною особою;

Г) коли пацієнту від 14 до 18 років і є письмова згода хворого та батьків або інших законних представників.

95. Донорство крові можливе, якщо:

А) особі виповнилось 16 років і вона є дієздатною;

Б) особі виповнилось 14 років вона в письмовій формі дає згоду;

В) особі виповнилось 18 років;

Г) особа є родичем хворого, якому потрібна негайно кров.

96. Донором органів може бути:

А) повнолітня дієздатна фізична особа;
Б) повнолітня деліктоздатна фізична особа;

В) померла особа;

Г) все вищеперераховане.

97. Стерилізація здійснюється:

А) за бажанням батьків або опікунів малолітньої особи;

Б) у порядку визначеному судом;

В) за бажанням повнолітньої особи;

Г) опікунів обмеженої дієздатної або недієздатної особи.

98. Медичне втручання пов’язане з ризиком для здоров’я пацієнта можливе лише тоді:

А) коли є згода батьків, усиновителів, опікунів або інших уповноважених ними органів;

Б) коли є згода правоохоронних органів;

В) коли шкода від застосування методів лікування є меншою ніж та, що очікується в разі відмови від лікування;

Г) коли медичне втручання робиться під наглядом двох і більше кваліфікованих спеціалістів.

99. Аборт може бути проведений:

А) за рішенням консиліуму до 6 тижнів;

Б) за бажанням жінки до 6 тижнів;

В) за бажанням жінки до 12 тижнів;

Г) за бажанням жінки до 22 тижня.

100. Евтаназія в Україні:

А) можлива, якщо хворий перебуває в передсмертному стані і просить зменшити страждання;

Б) можлива, якщо це визначено в судовому порядку;

В) А), Б) правильні відповіді;

Г) заборонена.

101. Медичний огляд працюючих підлітків має проводитись раз на:

А) 3 місяці;

Б) 6 місяців;

В) 9 місяців;

Г) 12 місяців.

102. Право на одержання і використання конфіденційних відомостей про стан психічного здоров’я особи та надання їй психіатричної допомоги має:

А) сама особа;

Б) її законний представник;

В) сама особа і її законний представник;

Г) всі лікарі даного відділення.

103. Тимчасова непрацездатність визначається строком до:

А) 1 року;

Б) 2 років;

В) 3 років;

Г) 5 років.

104. Амбулаторна психіатрична допомога не може надаватись, якщо:

А) є прохання або усвідомлення згоди особи;

Б) є прохання роботодавця;

В) є прохання або згода батьків, щодо неповнолітнього віком до 14 років;

Г) особа, визнана у встановленому порядку недієздатною, на прохання або за згодою опікуна.

105. Особі, якій надається амбулаторна психіатрична допомога в примусовому порядку повинна оглядатись лікарем-психіатром не рідше одного разу на (…), а комісією психіатрів не рідше одного разу на (…).

А) 1 місяць і 3 місяці;

Б) 1 місяць і 6 місяців;

В) 2 місяці і 6 місяців;

Г) 2 місяці і 8 місяців.

Лікарі дільничних лікарень та амбулаторій, розташованих у сільській місцевості, за безперервну роботу на певній посаді у зазначених закладах понад три роки мають право на додаткову оплачувану відпустку тривалістю три календарних дні. Як часто призначається ця відпустка?

A) раз на три роки;

Б) щорічно;

В) раз на п’ять років;

Г) кожні два роки.

107. Медичні і фармацевтичні працівники мають право на підвищення кваліфікації, перепідготовку у відповідних закладах та установах не рідше:

A) одного разу на 3 роки;

Б) одного разу на 5 років;

В) одного разу на 7 років;

Г) одного разу на 10 років.

108. Трудовий договір не може бути:

A) безстроковим, тобто укладеним на невизначений термін;

Б) строковим, укладеним на певний термін за погодженням сторін;

В) укладеним на час проходження терміну випробування;

Г) укладеним на час виконання певної роботи.

109. Під час працевлаштування майбутній медичний працівник має надати роботодавцеві наступні документи, визначені чинним законодавством:

A) свідоцтво про народження;

Б) паспорт;

В) трудову книжку;

Г) довідку з попереднього місця роботи;

Д) завірену нотаріусом копію медичної картки;

Е) диплом державного зразка про медичну освіту.

110. Якщо медичний працівник працює за сумісництвом в одному й тому самому закладі охорони здоров’я або в однієї й тієї самої фізичної особи-підприємця, то:

A) укладаються два трудові договори з одним роботодавцем;

Б) укладається один комплексний договір;

В) укладаються два окремих трудових договори з керівниками відповідних відділів;

Г) укладається один договір з поміткою про сумісництво.

111. Доручення медичному працівникові роботи на іншому робочому місці, в іншому структурному підрозділі у тій самій місцевості, на іншому механізмі або агрегаті у межах спеціальності, кваліфікації чи посади, обумовленої трудовим договором, називається:

A) переведення;

Б) переміщення;

В) службова недбалість;

Г) зміна істотних умов праці.

112. Доручення медичному працівникові роботи, що не відповідає спеціальності, кваліфікації або посаді, обумовленої трудовим договором, називається:

A) переведення;

Б) переміщення;

В) службова недбалість;

Г) зміна істотних умов праці.

113. Про зміну істотних умов праці медичний працівник має бути повідомлений не пізніше, ніж:

A) за 2 тижні;

Б) за місяць;

В) за два місяці;

Г) за три місяці.

114. Суто добровільною має бути згода працівника на:

A) переведення;

Б) переміщення;

В) звільнення з роботи;

Г) зміну істотних умов праці.

115. Нормальна тривалість робочого часу не може перевищувати:

A) 33 год. на тиждень;

Б) 36 год. на тиждень;

В) 40 год. на тиждень;

Г) 48 год. на тиждень.

116. Несприятливі наслідки у лікарській діяльності можуть бути пов’язані з:

А) нещасними випадками під час лікування;

Б) самогубством хворого;

В) лікарськими помилками;

Г) професійними правопорушеннями медичних працівників.

117. Відповідно до ККУ лікарі несуть кримінальну відповідальність за:

А) порушення правил внутрішнього розпорядку лікувального закладу;

Б) службову недбалість;

В) незаконне проведення аборту;

Г) ненадання допомоги хворому;

Д) службове підроблення.

118. Відповідно до чинного законодавства лікарі несуть кримінальну відповідальність за:

А) незаконну лікувальну діяльність;

Б) лікарські помилки;

В) порушення правил боротьби з епідеміями;

Г) дисциплінарні провини;

Д) порушення прав пацієнта.

119. Особливостями ведення лікарських справ є:

А) вивчення характеристики лікаря;

Б) проведення відомчого розбору лікарської справи;

В) вивчення всіх медичних документів;

Г) порушення кримінальної справи за постановою прокурора;

Д) припинення справи на етапі попереднього її розгляду.

120. Під час проведення експертизи лікарських справ вирішують такі питання:

А) наявність ознак незаконної стерилізації;

Б) правильність встановлення діагнозу;

В) правильність проведеного лікування;

Г) повноту медичної допомоги;

Д) своєчасність надання медичної допомоги.

121. Лікарські помилки за класифікацією можуть бути:

А) пов’язаними з лікуванням;

Б) непередбачуваними;

В) пов’язаними з діагностикою;

Г) передбачуваними;

Д) організаційними.

122. Поняття «лікарська помилка» включає наявність помилкових дій лікаря за умов:

А) відсутності необережності;

Б) наявності відмови хворого від лікування;

В) відсутності недобросовісності в діях лікаря;

Г) відсутності документації;

Д) відсутності наміру.

123. Лікарські помилки підлягають кримінальному покаранню:

А) так;

Б) ні.

124. До дисциплінарних провин медичних працівників належать:

А) невиконання розпоряджень керівників;

Б) не заведення історії хвороби на особу, якій виконують аборт;

В) порушення правил внутрішнього розпорядку;

Г) порушення правил боротьби з епідеміями;

Д) несумлінне ставлення до своїх службових обов’язків.

125. Виберіть неправильне твердження. За рішенням суду застосовують такі примусові заходи медичного характеру:

А) надання амбулаторної психіатричної допомоги в звичайному порядку;

Б) надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку;

В) госпіталізація до психіатричного закладу з посиленим наглядом;

Г) госпіталізація до психіатричного закладу із суворим наглядом.

126. Питання про зміну або припинення застосування примусового заходу медичного характеру вирішується:

А) законним представником або опікуном;

Б) лікуючим лікарем-психіатром;

В) комісією лікарів-психіатрів;

Г) судом.

Поиск по сайту: