Об’єкт , предмет та суб’єкт соціології

Соціологія - це наука, яка вивчає природний розвиток суспільства (локального чи глобального), взаємовідносини та явища в ньому. Її відносять до соціо-гуманітарних наук. Її засновником є Огюст Конт

Об’єктом соціології виступає та реальність на яку спрямовано процес дослідження. Для соціології такою реальністю є суспільство.

Протягом розвитку соціології як самостійної науки уявлення вчених про її предмет змінювались. Засновник соціології О.Конт вважав її предметом соціум як систему в минулому та сучасності; Е.Дюркгейм - інститути, їх розвиток та функціонування; Е.Гідденс - соціальне життя людини,групи,суспільства; Т.Парсонс - функціональні зв*язки у процесах людської діяльності; О.Якуба - суспільство як цілісний організм, соціальних механізм його функціонування та дії. В історії соціології найбільш вирізняються такі 2 підходи щодо визначення її предмета:
- цілісність суспільного організму як соціально-культурної системи (притаманний класичній європейській соціології підхід);
- масовидні соціальні процеси та масова поведінка (притаманний американській соціології підхід).
Дискусії щодо цього не вщухають і сьогодні, при чому учасники дискусії по-різному визначають предмет соціології. Зважаючи на всі їхні трактовки, серед соціологів сьогодення поширена думка про те, що у фокусі уваги предметного поля соціології знаходяться соціальні процеси.Суб*єктом соціології є спеціаліст-соціолог, який має відповідну фахову підготовку та здійснює дослідн соціологічну діяльність, націлену або на подальший позвиток самою соціологічної науки (соціолог-теоретик), або на пізнання реальних соціальних проблем з метою іх ефективного вирішення (соціолог-практик).

13. Опитування як метод соціол. аналізу
Опитування – один із най розповсюджених методів соціол. дослідження. До методу опитування дослідник звертається тоді, коли для вирішення поставленої задачі йому необхідно отримати інформацію про сферу свідомості людей: про їх погляди, мотиви поведінки, оцінки навколишньої дійсності, про життєві плани, цілі, орієнтації тощо. Саме людина, учасник соц. процесів, що вивчається, виступає у ролі унікального джерела інформації.
Суть методу опитування полягає в спілкуванні дослідника прямо чи посередньо (косвенно) через його представника із сукупністю людей (респондентів) у формі діалогу «питання-відповідь».
Існують 2 різновиди опитування:
• анкетування – вид опитування, у якому респондент самостійно заповняє анкету.Анкета – спеціально розроблений дослідниками опитувальний лист (картка) для отримання інформації шляхом опитування респондентів. Використовується для оцінки поточної ситуації (стану справ) або визначення перспектив (прогнозу) розвитку досліджуваних процесів.Анкетування буває: очне (індивідуальне; колективне) заочне (поштове – дослідники отримують близько 30% відповідей; пресове – через пресу)
напівзаочні (телефонне; пілотажне – пробне опитування, спрямоване на удосконалення анкети)

• інтерв*ю: 1)індивідуальні =формалізовані (стандартизов) - формулюються всі питання+неформалізовані(глибинні) 2)групові - запланована бесіда, у процесі якої дослідник прагне викликати дискусію в групі.

Поиск по сайту: