|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Структурні карти ДжексонаСтруктурна схема -це сукупність елементарних ланок об'єкту та зв'язків між ними, один з видів графічної моделі. Під елементарною ланкою розуміють частина об'єкта, системи керування й т.д., що реалізує елементарну функцію. Техніка структурних карт Джексона заснована методі структурного програмування Джексона, що виявляє відповідність між структурою потоків даних і структурою програми. Основну увагу в методі сконцентровано на відповідності вхідних і вихідних потоків даних. Структури на діаграмах Джексона будуються із чотирьох основних компонентів, представлених на рисунку «Елементи структурних діаграм Джексона»: оп ерація -блок кодів, що має один вхід й один вихід (а); пр оходження -послідовне виконання операцій ліворуч праворуч (б); ви бір -виконання однієї з операцій залежно від виконання усло-вия (в); іт ерація -багаторазове виконання блоку (г) Рисунок Елементи структурних діаграм Джексона Приклад: Техніка структурних карт Джексона заснована на методології структурного програмування Джексона і полягає в продукуванні діаграм (структурних карт) для графічного ілюстрування внутрішньо-модульних (а іноді і міжмодульних) зв'язків і документування проекту архітектури системи ПЗ. При цьому техніка дозволяє здійснювати проектування нижнього рівня структури ПЗ та на цьому етапі є близькою до традиційних блок-схем. Ха рактеристики гарної моделі реалізації Ст руктурні карти самі по собі нічого не говорять про якість моделі (проекта) реалізації, тому що є всього лише інструментом для демонстрації структури системи та складових її модулів, а також їх зв'язків один з одним. Один з фундаментальних принципів структурного проектування полягає в тому, що більша система повинна бути розчленована на доступні для огляду модулі. При цьому істотним є те, що це розчленовування повинне бути виконано таким чином, щоб модулі були як можна більш незалежні (критерій зчеплення - couplіng), і щоб кожен модуль виконував єдину (пов’язану із загальним завданням) функцію (критерій зв’язності - cohesіon). Крім цих двох взаємно-доповнючих критеріїв у структурному проектуванні існуює цілий ряд інших керівних принципів, які можуть застосовуватись для оцінки та поліпшення якості проекту на підставі структурних карт. Рисунок Приклад "гарної" структурної карти Джексона Зч еплення (couplіng) Од ним зі способів оцінки якості проекту є аналіз зчеплення модулів. Зчеплення є мірою взаємозалежності модулів. У гарному проекті зчеплення повинні бути мінімізовані, тобто модулі повинні бути слабко-залежними (незалежними) настільки, наскільки це можливо. Сл абке зчеплення мі ж модулями служить ознакою добре спроектованої системи по таких причинах: - зменшення кількості з'єднань між двома модулями призводить до зменшення ймовірності появи "хвильового ефекту" (помилка в одному модулі впливає на роботу інших модулів); - мінімізація ризику появи "ефекту брижі (ряби)" (внесення змін, наприклад, при виправленні помилки, приводить до появи нових помилок), тому що зміна впливає на мінімальну кількість модулів; - при супроводі модуля відсутність необхідності турбуватися про внутрішні деталі інших модулів; - спрощення системи для розуміння, наскільки це можливо. Сл абке зчеплення мо же бути досягнуте за рахунок комбінування тр ьох на ступних сп особів дій: - видалення необов'язкових зв'язків; - зменшення кількості необхідних зв'язків; - спрощенням необхідних зв'язків Пр актичні рекомендації для ослаблення зчеплення модулів: 1. Створюйте мінімальні по кількості параметрів міжмодульні зв’язки. 2. Створюйте прямі (а не непрямі) міжмодульні зв’язки, оскільки інтерфейс між двома модулями найбільш зрозумілий (і, отже, менш складний), якщо людина може осягнути його відразу без попереднього посилання до деяких інших інформаційних об'єктів. 3. Створюйте локалізовані зв'язки (наприклад, значення списку параметрів обчислюйте безпосередньо перед викликом модуля). 4. Створюйте явні зв'язки. Красномовним прикладом неявного зв'язку є взаємодія модуля А с модулем У за рахунок модифікації області даних з В: для того, щоб людина, що супроводжує модуль У зрозуміла, за рахунок чого модифікується ця область даних, вона буде проробити доволі величезну роботу. 5. Створюйте гнучкі зв'язки для полегшення модифікацій. Зчеплення є лише одним із критеріїв оцінки якості розбивки системи на частині: воно оцінює, наскільки добре модулі відділені один від іншого. Зв ’язність (cohesіon) Ін шим критерієм оцінки якості розчленовування системи є критерій зв’язності, що контролює, як дії в одному модулі зв'язані один з одним. Фактично зчеплення й зв’язність є двома взаємозалежними способами виміру розчленовування системи на частини: зв’язність модуля часто визначає якість його зчеплення з іншими модулями. Зв ’язність -це міра міцності з'єднання функціональних та інформаційних об'єктів усередині одного модуля. Розміщення сильно зв'язаних об'єктів у тому самому модулі зменшує міжмодульні взаємозв'язки й взаємовпливи. Рі вні зв’язності: Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.004 сек.) |