працівниками агентства високих стандартів роботи

забезпечення високих стандартів журналістсько-редакторської роботи неможливе без активного і якнайширшого впровадження сучасних інформаційних технологій, суттєвого підвищення фахового рівня працівників агентства, насамперед тих, місце яких на ключових ділянках інформдіяльності. Інтегрованим наслідком цього повинні стати підвищення продуктивності журналістсько-редакторської роботи, створення якісних інформаційних продуктів і ресурсів різноманітних форматів, які б задовольняли потреби усіх видів і типів ЗМІ, інших численних аудиторій споживачів як в Україні, так і за кордоном.

Нині ми представлені у глобальній мережі 10 серверами і тематичними веб-сайтами, які щодоби відвідують кілька тисяч користувачів. Агентство працює в усіх основних медійних форматах – текст, фотозображення, аудіо, відеоматеріали. Зростає кількість матеріалів, поданих з гіперпосиланнями на агентські та зовнішні джерела.

Створюється контент (близько 250 повідомлень щодоби за майже 50 тематичними рубриками) для операторів мобільного зв’язку. Посилена присутність у глобальному медіаресурсі ISI (до 300 повідомлень щодоби) українською, російською та англійською мовами. Забезпечена цілодобова діяльність агентства. Загалом передплатникам, кількість яких нині перевищує 1200, українською, російською та англійською мовами щодоби пропонується близько 2500 повідомлень широкого тематичного діапазону.

Важливе значення має створення нещодавно кількох нових структурних підрозділів, зокрема, редакції медіамоніторингу, редакції підготовки та поширення аудіовідеоінформації; частково, з урахуванням нових завдань, реорганізовано редакцію, яка готує матеріали для мобільних операторських порталів.

Аналізуючи процеси в інформаційній сфері упродовж останнього часу, не можна не помітити, що традиційна журналістика і традиційні форми представлення інформації поступово витісняються новими, народженими науково-технічним прогресом у сучасному медійному середовищі.

Дані, оприлюднені наприкінці минулого року компанією Biqmir-Internet, свідчать, наприклад, що сьогодні в Україні користувачі глобальної мережі щотижня проводять біля комп’ютерів в середньому 71 хвилину, тоді як на читання газет і журналів витрачається лише 51 хвилина.

Що ж приваблює читачів, слухачів і глядачів в Інтернеті, враховуючи його мультимедійну суть? Насамперед, зручність отримання інформації і свобода її вибору. Користувач сам може вибирати і формувати потрібні йому інформаційний контент, виходячи із власних інтересів, потреб та уподобань.

Більше того, споживач інформації доби Інтернету не хоче залежати від нав’язування йому одноманітних трактовок подій і явищ. Він активно шукає альтернативні джерела, оцінки, коментарі, хоче одномоментно сприймати події у динамічному розвитку, з ілюстрацією, звуком, гіперпосиланнями тощо. Сьогодні з’явився навіть термін егокастінг, який означає, що сучасний споживач інформації сам свідомо її вибирає і, як правило, уникає тих ресурсів, які не мають належної змістовності і глибини.

Ця активність користувачів широко використовується провідними інформаційними службами. Так, ВВС і CNN залучають до співпраці численних відвідувачів своїх веб-ресурсів з усіх куточків світу. Це дозволяє оперативно отримати унікальну різнопланову інформацію навіть звідти, де відсутні штатні репортери, і донести її багатомільйонній аудиторії.

На світовому і українському медіаринках нині чітко прослідковується тенденція до об’єднання різнопланових і різноформатних медіаресурсів – телеканалів, радіостанцій, газет, журналів, Інтернет-сайтів – у єдині холдинги. Організаційні процеси чітко пов’язані з економічно-фінансовими – насамперед вони стосуються проблеми забезпечення при збиранні і поширенні інформації максимального ефекту при мінімальних затратах.

Як наслідок, мультимедізація інформаційних потоків посилює вимоги до якості професійної підготовки журналістів. Традиційні редакції, щоб вижити і ефективно працювати, повинні перетворюватися у творчі структури конвергентаційного типу, які виробляють усі види контенту – текстовий, аудіо, відео.

Причому не розрізнено, лише у певних спеціалізованих підрозділах, як це ми робимо сьогодні, а у форматі створення єдиного мультимедійного інформаційного потоку, який цікавить, приваблює, стимулює думку користувача, справді задовольняє його потреби в інформації.

Зрозуміло, для реалізації подібних завдань нам потрібні універсальні журналісти, які вміють не тільки писати текстові матеріали, а й знімати і монтувати відеосюжети, фотоматеріали, готувати голосові повідомлення.

Упродовж неповних двох десятиліть, буквально на наших очах, світовий інформаційно-телекомунікаційний простір зазнав масштабних, справді революційних творчих та технічно-технологічних змін. Інформація, яка, здавалося, назавжди була розділена на свої усталені види – текст, рухоме і нерухоме зображення та звук, – ставши на цифрову основу, злилася у єдиний мультимедійний гіпертекстовий, здебільшого інтерактивний потік, долучитися до якого через всесвітню мережу Інтернет нині можуть сотні мільйонів людей в усіх куточках Земної кулі.

Нині світовий Інтернет характеризується присутністю в ньому близько 1 мільярда 100 мільйонів користувачів, до послуг яких – понад 100 мільйонів веб-сайтів. Щодо України, то її показники поки що досить скромні. Експерти оцінюють кількість користувачів Інтернету в нашій країні 5 мільйонами осіб, а веб-сайтів – від 60 до 100 тисяч. Якщо скористатися статистикою популярної в Україні пошукової системи МЕТА, то в ньому представлено сьогодні понад 65 тисяч вітчизняних сайтів.

Значно гірші показники, за винятком УНІАН, який щодоби відвідує 30-35 тисяч користувачів і які переглядають близько 100 тисяч сторінок інформаційних ресурсів, мають інформаційні агентства. Наприклад, Інтерфакс-Україна посідає у рейтингу Toppinq дня ЗМІ 80- 100 місця з 1,5-2 тисячами відвідувачів на добу і переглядом 15-20 тисяч сторінок.

Виникає питання: чому інформаційні агентства менш популярні порівняно з Інтернет-виданнями? Як правило, сайти агентств обмежені лише власними новинами, частина з яких до того ж закрита для масового користувача з причин передплати. Не завжди серйозне агентство може дозволити собі поширення неперевіреної інформації, сумнівних сенсацій.

Зовсім інші принципи діяльності мережевих видань. Практично всі вони є, як пишуть медіа-фахівці, редистриб’ютерами інформації. Частина її передплачується у деяких інформагентствах, решта – береться із повідомлень різноманітних прес-служб, з вільних ресурсів інших сайтів. Аналіз засвідчує, що деякі такі Інтернет-ресурси щодоби концентрують по кілька тисяч новин найрізноманітнішої тематики, які цікавлять широку аудиторію.

Застосування портальних принципів перетворюють Інтернет-видання в шлюзи, що ведуть користувача у безмежний світ оперативної та аналітичної інформації, місце отримання широкого спектру послуг. Серед них - розсилки SMS, WAP, RSS, постійно оновлювані прогноз погоди, курси валюти, фондові індекси, відправка електронної пошти, різноманітні інтерактивні форуми, автоматизований багатомовний переклад тощо.

Нині зазначену інформацію можна отримувати не тільки на стаціонарні комп'ютери, а й на їх кишенькові версії, мобільні телефони, які набули масового поширення. Все це дозволяє охоплювати безпосереднім інформаційним впливом величезні аудиторії, які неможливо сформувати шляхом традиційної передплати серед ЗМІ.

Характерною особливістю Інтернет-видань є й те, що вони подають свої матеріали у розкутій та інтригуючій формі, супроводжуючи їх мультимедійно – фотографіями, графікою, аудіо та відеоматеріалами. Використання рясних гіперпосилань, банерів дозволяє без втрат для репутації розміщувати навіть сумнівну інформацію.

Інтернет-видання активно застосовують у своїй діяльності повністю автоматизованих роботів-новин, які, працюючи з сотнями серверів, можуть миттєво формувати великі обсяги актуальних новин певної тематики. Вони також професійно “прописуються” на всіх світових і регіональних пошукових порталах і дбають про своє належне позиціювання у них.

Розуміючи все це, варто сказати, що високотехнологічність Інтернет-видань, їх висококваліфікований і внаслідок цього малочисельний персонал - основа не тільки популярності, а й комерційної успішності, оскільки їм не потрібно ні розгалуженої кореспондентської мережі, ні великого штату власних журналістів, редакторів, обслуговуючого персоналу.

Щодо Укрінформу, то наше агентство, не належачи до Інтернет-видань, ніколи не показувало високих рейтингових показників. Скажімо, сервер новин у першому півріччі 2007 року щоденно відвідувало 300-400 користувачів, які проглядали 1500-2200 сторінок, що забезпечувало нам, наприклад, у пошуковому каталозі Topping (рубрика ЗМІ) 110 -140 місця з поміж понад 800 зареєстрованих тут веб-ресурсів.

З відставанням на 30 - 40 позицій фігурує у цьому ж каталозі і наш сервер фотоінформації. Водночас досить високе місце у рейтингу – відразу за сервером новин - посідає наш новий медіа-продукт – Всеукраїнський прес-центр Укрінформу. Цьому сприяє сучасна його структурованість, відкритість, наявність архіву, можливість працювати з іншими ресурсами агентства та його партнерів. За бажанням і цілеспрямованої роботи рейтинг пре-центру можна було б зробити ще вагомішим.

Подивимося на нашу першу сторінку - "Укрінформ: новини". Прийшовши на неї, користувач ознайомиться насамперед з "Темою дня" та "Блискавками", які не поведуть його далі у світ розлогої інформації. "Відкритий доступ", який віднедавна отримав назву, деякі інші "вільні" ресурси теж здебільшого пропонують стандартні тексти, хіба що прикрашені фотографіями або колажами.

Одна з причин популярності " Кореспондент.net", який, до речі, є досить успішним американським медіа-бізнесом в Україні, є й те, що він пропонує користувачам усі інформаційні ресурси компанії. А це 11 популярних видань з своїми версіями в Інтернеті. Серед них, зокрема, газети "KYIV-POST", "15 минут", журнали "Корреспондент", "Афиша", "Идеи для вашого дома", пошуковий каталог BIGMIR)NET.

На цьому тлі очевидно, що нам потрібно вжити ряд невідкладних заходів, спрямованих на якомога повніше задоволення агентством зростаючих інформаційних потреб вітчизняної і зарубіжної аудиторії, підвищення на цій основі авторитету і впливовості Укрінформу. Насамперед, варто розглянути питання щодо модернізації сторінки новин - нашої візитівки, - надання їй портальних ознак, що передбачає впровадження низки типових, але нових для нас сервісів. Йдеться, зокрема, про представлення прогнозу погоди, курсу валют, запровадження опитування користувачів з актуальних тем.

Хоч ми й надаємо вільний доступ до частини наших матеріалів, подача їх не відповідає сучасним стандартам. У дайджесті новин матеріали подаються як і багато років тому - без ілюстрації, посилань на нашу фотоінформацію, першоджерела, інші публікації, у тому числі й архівні.

Бувають дні, коли наші зарубіжні, регіональні та спеціальні кореспонденти передають телефоном на нашу стенографічну службу 30 - 40 голосових повідомлень, іноді справді ексклюзивних, цікавих, недоступних більшості наших конкурентів. Тож радіослужбі агентства варто було б звернути особливу увагу на цей ресурс, активно використовувати його у випусках аудіоновин Укрінформу, в тому числі анонсних. І не тільки українською, а й іноземними мовами.

Застарілі формати підготовки, поширення і представлення частини інформаційних продуктів агентства вже гальмують ефективну співпрацю з партнерами. А це могло б суттєво додати нам популярності. У цьому контексті доцільною була б співпраця агентства з пошуковою системою МЕТА. Поки що ми, як це не прикро, багато втрачаємо через відсутність такої співпраці. Нині, наприклад, на стрічці новин МЕТИ розміщено понад 217 тисяч повідомлень агентства УНІАН. Наших - лише 6802. Потрапляємо ми на цю стрічку опосередковано - завдячуючи нашим партнерам, таким як "Голос України", "Украина промышленная" та деяким іншим.

Не дбаємо ми як належить і про ще один резерв - контент, який спрямовується для операторів мобільного зв'язку. Щоденно наші редактори готують, здебільшого шляхом інтенсивного моніторингу ЗМІ, понад 100 сторінок SMS і WAP повідомлень за 15 тематичними групами. Та ці матеріали не завжди поповнюють вісники, тематичні пакети агентства.

Поиск по сайту: