Рівень життя населення та його регіональні відмінності

Під рівнем життя традиційно розуміють:

забезпеченість населення необхідними матеріальними благами та послугами,

досягнутий рівень їх споживання

ступінь задоволення раціональних потреб.

Підвищення рівня життя населення виступає водночас метою та пріоритетним напрямом суспільного розвитку і ототожнюється із соціальним прогресом суспільства.

Динаміка показників рівня життя свідчить

про результати економічного розвитку країни, а також про ступінь соціалізації економіки.

Одне з центральних місць у вивченні рівня життя населення посідають показники доходів і витрат.

В монетарній економіці саме доходи характеризують економічний статус особи чи домогосподарства.

В умовах трансформаційних процесів, що відбуваються в економіці України, збільшуються масштаби тіньових доходів населення

Традиційно значна частина доходів населення повинна надходити у грошовій формі.

по Україні грошові доходи становлять 71,8 % сукупних, однак у деяких областях (Волинській, Рівненській, Тернопільській, Чернівецькій та ін.) майже половина доходів має негрошове походження, що частково може пояснюватися аграрною спрямованістю економіки цих регіонів.

У промислових областях (Донецькій, Дніпропетровській, Запорізькій) цей показник перевищує 80 %,

в Києві — досягає 90 %.

У структурі грошових доходів основну роль продовжує відігравати оплата праці, незважаючи на помітне зниження її питомої ваги протягом останніх років

1місце – оплата праці.

2 місце – особисте підсобне господарства

3 місце – соціальні виплати, - трудові і соціальні пенсії

одним з найважливіших показників рівня життя населення виступає

частка витрат на харчування в сукупних витратах домогосподарства.

по Україні перевищує 70 %, що за міжнародними стандартами є свідченням недосконалої структури споживання.

по областях частка витрат на харчування коливається від 62 % у м. Києві до 83 % у Закарпатській і Чернігівській областях.

.

У сукупних витратах українських сімей дуже низька питома вага витрат на непродовольчі товари (10,9 %) та послуги (11,8 %).

у населення відсутні засоби не тільки для створення заощаджень, а й для оплати за послуги

культури і відпочинку,

медичного обслуговування,

навчання та ін.

Внаслідок цього значна частина населення стає ізольованою від суспільства і почуває певний дискомфорт.

Харчування населення України характеризується середньодобовим споживанням у межах норм, встановлених МОЗ України (3009,6 кКал),

низьким вмістом у раціоні білків (79 г на добу) і

підвищеним вмістом жирів (106 г).

середньодобовий раціон харчування населення України можна визначити як незбалансований, оскільки вміст протеїнів є недостатнім, а вміст жирів перевищує норму.

Аналізуючи диференціацію населення, вивчають поширення бідності в країні.

Традиційно ступінь розшарування населення за рівнем добробуту вимірюється за допомогою коефіцієнтів

диференціації, найпоширенішим з яких є коефіцієнт Джині.

У 2000 р. по Україні він становив 29,3 %, що відповідає рівню країн Східної Європи.

Рівень бідності в Україні в 2010 р. становить 78 %,

Поиск по сайту: