Політнко-правові погляди Платона

Платон - учень Сократа і, звісно, вчення останнього мало великий вплив на формування світогляду мислителя.

Платон жив в умовинах посиленого занепаду давньогрецької державності, тому прагнув якимось чином зберегти той лад, який гинув, як форму організації суспільного і політичного життя. Його намагання чітко проявились у проектах ідеального полісного ладу, детально розроблених у працях «Держава» і «Закони».

На думку цього мислителя, єдиним істинним буттям є світ ідей. Реально існуючі речі - лише недосконале відображення світу ідей. Ідеї виступають як вічне й незмінне божественне джерело і розумно-логічний проект для мінливого людського світу.

Згідно з цим положенням свого вчення Платон зображав ідеальну державу і розумні справедливі закони як реалізацію ідей, як утілення світу ідей в земному суспільно-політичному і правовому житті - в полісі.

. Отже, Платон визначав державу як спільне поселення людей, обумовлене загальними потребами.

найкраще задоволення цих потреб вимагає поділу праці між громадянами держави. На цій основі все населення держави він переділяв на три стани: філософів, воїнів, ремісників і хліборобів.

. Істинні філософи, пояснював Платон у праці «Держава», не прагнуть до влади, але їх управління необхідне для блага інших і державного цілого. Не держава для філософів, а філософи для держави.

Як бачимо, і Платон у своєму проекті ідеальної держави відходив від принципу «аристократії крові» і заміняв її «аристократією духу». «Ніхто не повинен володіти ніякою приватною власністю, якщо в цьому немає крайньої необхідності».

Філософ твердив, що охоронці не повинні зі сторожових псів, що охороняють міста, перетворюватися на вовків, а для цього ніхто з них не повинен мати нічого, крім речей вкрай необхідних. Усе, що необхідно їм для задоволення власних потреб, вони одержують від третього стану у вигляді натуральних поставок. З цією метою громадянам третього стану дозволялося мати приватну власність, гроші, торгувати на ринках і т. д. Коли буде встановлено спільну власність для вищих станів, доводив Платон, буде усунуто всі підстави для розбрату і чвар між верхівкою рабовласницького суспільства.

Суттєвою особливістю платонівської ідеальної держави була відсутність індивідуальної сім'ї для воїнів і державне виховання громадян. «Індивідуальної сім'ї немає,- заявляв Платон,- діти забираються у батьків з самого народження і виховуються державою».

Платон доводив необхідність зрівняти воїнів із жінками як у вихованні, так і в правах, якими останні наділяються. Порівнюючи воїнів-охо-ронців із сторожовими псами, він заявляв: «Самки сторожових псів повинні бути в такому ж становищі, як самі сторожові пси».

Ідеальному (аристократичному) державному устрою мислитель протиставив чотири інші форми, які заступають одна одну циклічно. Аристократія поступається місцем тимократії (військовій формі правління), далі настають олігархія, демократія і тиранія. Всі ці форми держави (опріч аристократії) Платон називав хибними.

Те, що в хибнім державнім устрої вважають благом і до чого ненаситно прагнуть (у тимократії - воєнні успіхи, в олігархії - багатство, в демократії - свобода) якраз і губить відповідний державний лад.

Вивчаючи зображений у першому проекті цього мислителя суспільний і державний лад, неважко помітити, що він має риси схожості з суспільним і політичним ладом стародавньої Спарти, в якій панування імущих над масою населення здійснювалося за допомоги відкритої військової диктатури та військово-табірної організації життя.

чому Платон уже на схилі життя написав останній твір «Закони», в якому змалював другий за гідністю державний лад, наблизивши його до реальної дійсності грецьких полісів.

Основні відмінності другої держави від першої, змальованої в «Державі», такі: по-перше, філософ відмовився від колективної власності перших двох станів і встановив для громадян єдиний порядок користування майном. Земля є власністю держави, а кожний громадянин одержує земельний наділ та будинок, якими користується на правах володіння. Всі інші види майна громадяни можуть набувати в приватну власність, але її розміри обмежено.

По-друге, залежно від величини майна громадяни переділяються на чотири класи. До загалу, громадян не входять раби та іноземці, зайняті хліборобством, ремеслом і торгівлею. Політичні права громадяни набувають залежно від розміру майна.

По-третє, у другій за гідністю державі хліборобство передано рабам, а тому виникає зневажливе ставлення до фізичної праці вільних людей.

По-четверте, Платон детально описав у «Законах» організацію державної влади і закони найкращого ладу.

Воїни мусили повністю віддатися справі військової підготовки та бути вільними від будь-яких інших занять.

Третій стан ідеальної платонівської держави складали хлібороби і ремісники. Вони були громадяни держави, але своїм становищем близькі до рабів.

«Ніхто не повинен володіти ніякою приватною власністю, якщо в цьому немає крайньої необхідності».

Філософ твердив, що охоронці не повинні зі сторожових псів, що охороняють міста, перетворюватися на вовків, а для цього ніхто з них не повинен мати нічого, крім речей вкрай необхідних. Усе, що необхідно їм для задоволення власних потреб, вони одержують від третього стану у вигляді натуральних поставок. З цією метою громадянам третього стану дозволялося мати приватну власність, гроші, торгувати на ринках і т. д. Коли буде встановлено спільну власність для вищих станів, доводив Платон, буде усунуто всі підстави для розбрату і чвар між верхівкою рабовласницького суспільства.

Суттєвою особливістю платонівської ідеальної держави була відсутність індивідуальної сім'ї для воїнів і державне виховання громадян. «Індивідуальної сім'ї немає,- заявляв Платон,- діти забираються у батьків з самого народження і виховуються державою».

Платон доводив необхідність зрівняти воїнів із жінками як у вихованні, так і в правах, якими останні наділяються. Порівнюючи воїнів-охо-ронців із сторожовими псами, він заявляв: «Самки сторожових псів повинні бути в такому ж становищі, як самі сторожові пси».

Ідеальному (аристократичному) державному устрою мислитель протиставив чотири інші форми, які заступають одна одну циклічно. Аристократія поступається місцем тимократії (військовій формі правління), далі настають олігархія, демократія і тиранія. Всі ці форми держави (опріч аристократії) Платон називав хибними.

Те, що в хибнім державнім устрої вважають благом і до чого ненаситно прагнуть (у тимократії - воєнні успіхи, в олігархії - багатство, в демократії - свобода) якраз і губить відповідний державний лад.

Вивчаючи зображений у першому проекті цього мислителя суспільний і державний лад, неважко помітити, що він має риси схожості з суспільним і політичним ладом стародавньої Спарти, в якій панування імущих над масою населення здійснювалося за допомоги відкритої військової диктатури та військово-табірної організації життя. Але то

чому Платон уже на схилі життя написав останній твір «Закони», в якому змалював другий за гідністю державний лад, наблизивши його до реальної дійсності грецьких полісів.

Основні відмінності другої держави від першої, змальованої в «Державі», такі: по-перше, філософ відмовився від колективної власності перших двох станів і встановив для громадян єдиний порядок користування майном. Земля є власністю держави, а кожний громадянин одержує земельний наділ та будинок, якими користується на правах володіння. Всі інші види майна громадяни можуть набувати в приватну власність, але її розміри обмежено.

По-друге, залежно від величини майна громадяни переділяються на чотири класи. До загалу, громадян не входять раби та іноземці, зайняті хліборобством, ремеслом і торгівлею. Політичні права громадяни набувають залежно від розміру майна.

По-третє, у другій за гідністю державі хліборобство передано рабам, а тому виникає зневажливе ставлення до фізичної праці вільних людей.

По-четверте, Платон детально описав у «Законах» організацію державної влади і закони найкращого ладу.

Таким був другий проект платонівської ідеальної держави. Специфіка платонівського вчення полягала в тім, що воно випливало з віджилих суспільних відносин, тобто відносин, які існували у стародавній Спарті. Тому його проекти двох держав являють собою щось довільно накинуте ззовні.

Поиск по сайту: