ОСОБЛИВОСТІ ОТРИМАННЯ ІНФОРМАЦІЇ, ЯКА ХАРАКТЕРИЗУЄ ОСОБУ ПІДОЗРЮВАНОГО, ТА ВИТРЕБУВАННЯ ІНШИХ НЕОБХІДНИХ МАТЕРІАЛІВ

До обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, згідно з п. 4 ч. 1 ст. 91 КПК[40], віднесено також обставини, що характеризують особу обвинуваченого (спочатку підозрюваного).

Крім того, у ч. 2 ст. 92 КПК чітко визначено, що обов’язок доказування обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає.

За вказаних процесуальних умов важливим та відповідальним етапом під час усього кримінального провадження є збір та документування відомостей, які характеризують особистість підозрюваного (з часом він може отримати статус обвинуваченого). Об’єктивне отримання відомостей про особу підозрюваного (обвинуваченого) під час досудового розслідування та судового розгляду дозволить суду призначити справедливе та ефективне покарання.

Збір таких відомостей повинен відбуватися з дотриманням вимог чинного законодавства України та з гарантуванням забезпечення права особи на невтручання в її особисте та сімейне життя (ст. 32 Конституції України), за винятком тих випадків, коли обмеження вказаного права відбуваються:

- у визначених законом випадках (ч. 2 ст. 32 Конституції України);

- лише на чітко визначений строк;

- і тільки в тих випадках, коли з’ясувати істину (одержати інформацію) іншим чином неможливо (ст. 31 Конституції України).

Процесуальними формами отримання об’єктивної та необхідної інформації про особу підозрюваного є:

- направлення запитів з метою витребування та отримання від органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, службових та фізичних осіб документів та відомостей;

- проведення слідчих (розшукових) дій;

- проведення інших процесуальних дій (ч. 3 ст. 93 КПК).

З огляду на те, що особливості проведення слідчих (розшукових) та більшої частини існуючих процесуальних дій ми вже описали в коментарях до інших процесуальних документів, слід зосередити нашу увагу саме на підготовку, оформлення й направлення запитів з метою витребування та отримання необхідних відомостей (інформації) про особу підозрюваного.

Запит – викладена в письмовій формі вимога суб’єкта владних повноважень про надання певної інформації.

Під час підготовки та направлення запитів слід звертати увагу, що чинні законодавчі акти можуть додатково регламентувати порядок надання окремих видів інформації залежно від її правового режиму та суб’єкта отримання.

Особливості витребування інформації від нотаріусів:

- нотаріус та особи, зазначені у ст. 1 Закону України «Про нотаріат», а також стажист нотаріуса зобов’язані зберігати нотаріальну таємницю, навіть якщо їх діяльність обмежується наданням правової допомоги чи ознайомленням з документами і нотаріальна дія або дія, яка прирівнюється до нотаріальної, не вчинялась (ч. 2 ст. 8 вказаного Закону);

- довідки про вчинені нотаріальні дії та інші документи нотаріус надає протягом десяти робочих днів на обґрунтовану письмову вимогу суду, прокуратури, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування у зв’язку з кримінальним провадженням, що перебувають у провадженні цих органів, з обов’язковим зазначенням номера справи та прикладенням гербової печатки відповідного органу (ч. 6 ст. 8 Закону України «Про нотаріат»);

- будь-яке втручання в діяльність нотаріуса, у тому числі вимагання від нього, його стажиста, інших працівників, які перебувають у трудових відносинах із нотаріусом, відомостей, що становлять нотаріальну таємницю, забороняється і тягне за собою відповідальність відповідно до законодавства (ч.2 ст. 8-1 Закону України «Про нотаріат»).

Увага! Обшук, виїмка, огляд робочого місця (контори) нотаріуса провадяться на підставі та в порядку, встановленому законом (ч. 3 ст. 8-1 Закону України «Про нотаріат»).

Особливості отримання інформації від банківських установ:

При отриманні інформації від банківської установи слід враховувати положення ч. 1 ст. 60 «Про банки і банківську діяльність», відповідно до якої інформація щодо діяльності та фінансового стану клієнта, яка стала відомою банку у процесі обслуговування клієнта та взаємовідносин з ним чи третім особам при наданні послуг банку, є банківською таємницею.

Згідно з ч. 2 ст. 62 Закону України «Про банки і банківську діяльність», інформація щодо юридичних та фізичних осіб, яка містить банківську таємницю, розкривається банками органам прокуратури України, СБ України, МВС України - на їх письмову вимогу стосовно операцій за рахунками конкретної юридичної особи або фізичної особи-суб’єкта підприємницької діяльності за конкретний проміжок часу.

Вимога відповідного державного органу на отримання інформації, яка містить банківську таємницю, повинна бути викладена на бланку державного органу встановленої форми, надана за підписом керівника державного органу (чи його заступника), скріпленого гербовою печаткою, включати передбачені Законом України «Про банки і банківську діяльність» підстави для отримання цієї інформації, містити посилання на норми закону, відповідно до яких державний орган має право на отримання такої інформації.

Крім того, інші (додаткові) особливості отримання інформації від банківських установ та її обсяг регламентовані в розділі 3 «Правил зберігання, захисту, використання та розкриття банківської таємниці», що затверджені Постановою НБУ № 267 від 14.07.2006 року.

Також слід враховувати, що до моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі – ЄРДР) при отриманні інформації на підставі Закону України «Про міліцію» та «Про оперативно-розшукову діяльність» правила розкриття банківської таємниці регламентуються главою 12 Цивільного процесуального кодексу України, що має назву «Розгляд судом справ про розкриття банківської інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб». Однак після внесення відомостей до ЄРДР дозвіл на розкриття банківської таємниці отримується в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Поиск по сайту: