Компетенції (прогнозовані результати навчання). Знання:сутності основних понять теми, принципів побудови системи вищої освіти України, її структури та органів управління; функцій керівника вищого

Знання: сутності основних понять теми, принципів побудови системи вищої освіти України, її структури та органів управління; функцій керівника вищого навчального закладу та інших структурних підрозділів; перспектив розвитку вищої освіти України в рамках Болонського процесу.

Уміння: обґрунтувати доцільність переходу системи вищої освіти України на рівневу підготовку фахівців.

1. Вища освіта України: освітні та освітньо-кваліфікаційні рівні вищої освіти.

2. Система вищої освіти України:

2.1. Загальні засади побудови системи вищої освіти України.

2.2. Структура системи вищої освіти.

2.3. Оновлення системи вищої освіти.

3. Управління вищою освітою України.

Основні поняття теми: світа вища освіта, університет, класичний університет, академія, інститут, коледж, системи вищої освіти, управління вищою освітою.

Освіта – основа інтелектуального, культурного, духовного, соціального, економічного розвитку суспільства і держави.

Метою освіти є всебічний розвиток людини як особистості та найвищої цінності суспільства, розвиток її талантів, розумових і фізичних здібностей, виховання високих моральних якостей, формування громадян, здатних до свідомого суспільного вибору, збагачення на цій основі інтелектуального, творчого, культурного потенціалу народу, підвищення освітнього рівня народу, забезпечення народного господарства кваліфікованими фахівцями.

Освіта в Україні грунтується на засадах гуманізму, демократії, національної свідомості, взаємоповаги між націями і народами.

Вища освіта – рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації.

Мета вищої освіти – забезпечення фундаментальної наукової, загальнокультурної, практичної підготовки фахівців, які мають визначати темпи і рівень науково-технічного, економічного та соціально-культурного прогресу, формування інтелектуального потенціалу нації та всебічний розвиток особистості як найвищої цінності суспільства. Вища освіта має стати могутнім фактором розвитку духовної культури українського народу, відтворення продуктивних сил України.

Завдання вищих навчальних закладів – забезпечення якісних освітніх послуг.

Якість вищої освіти – сукупність якостей особи з вищою освітою, що відображає її професійну компетентність, ціннісну орієнтацію, соціальну спрямованість і обумовлює здатність задовольняти як особисті духовні і матеріальні потреби, так і потреби суспільства;

Якість освітньої діяльності – сукупність характеристик системи вищої освіти та її складових, яка визначає її здатність задовольняти встановлені і передбачені потреби окремої особи або(та) суспільства.

Підготовка фахівців у вищих навчальних закладах мо­же здійснюватись з відривом від виробництва (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєд­нання цих форм (очно-заочна), екстерном, а також як фор­ма дистанційного навчання.

Освітній рівень вищої освіти – характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості інтелектуальних якостей особи, достатніх для здобуття кваліфікації, яка відповідає певному освітньо-кваліфікаційному рівню.

Закон України «Про вищу освіту» (стаття 7).

Освітні рівні вищої освіти

Неповна вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста.

Базова вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем бакалавра.

Повна вища освіта – освітній рівень вищої освіти особи, який характеризує сформованість її інтелектуальних якостей, що визначають розвиток особи як особистості і є достатніми для здобуття нею кваліфікацій за освітньо-кваліфікаційним рівнем спеціаліста або магістра.

Вищу освіту мають особи, які завершили навчання у вищих навчальних закладах, успішно пройшли державну атестацію відповідно до стандартів вищої освіти і отримали відповідний документ про вищу освіту державного зразка.

Освітньо-кваліфікаційний рівень вищої освіти – характеристика вищої освіти за ознаками ступеня сформованості знань, умінь і навичок особи, що забезпечують її здатність виконувати завдання та обов'язки (роботи) певного рівня професійної діяльності.

Освітньо-кваліфікаційні рівні передбачають здобуття певного рівня освіти і кваліфікації.

1. Бакалавр (лат. baccalaurens – увінчаний лаврами) – це освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на ос­нові повної загальної середньої освіти здобув поглиблену загальнокультурну підготовку, фундаментальні та про­фесійно-орієнтовані уміння та знання щодо узагальненого об'єкта праці і здатний розв'язувати типові професійні за­вдання, передбачені відповідними посадами у певній га­лузі народного господарства.

2. Магістр (лат. magister – начальник, учитель) – освітньо-кваліфікаційний рівень фахівця, який на основі кваліфікації бакалавра або спеціаліста здобув поглиблені спеціальні знання та знання інноваційного характеру, має певний досвід їх застосування і продукування нових знань для розв'язання проблемних професійних завдань у певній галузі народного господарства.

Система вищої освіти України відображає мету і зав­дання суспільства, зумовлена законами його розвитку і ви­ражає політику держави, потреби суспільного розвитку в галузі освіти і виховання спеціалістів вищої кваліфікації. У ній знаходять свій вияв державна політика, рівень економіки і культури, національні особливості української народу, його традиції тощо.

Система вищої освіти– сукупність вищих навчальних закладів освіти, які забезпечують фундаментальну наукову, професійну і практичну підготовку фахівців, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, а також удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників різних галузей економіки, освіти, культури, соціальної сфери.

Відповідно до Закону України «Про освіту» (ст. 6) систе­ма вищої освіти України ґрунтується на таких принципах:

– Доступність для кожного громадянина усіх форм і типів освітніх послуг, що надаються державою.

– Рівність умов кожної людини для повної реалізації її здібностей, таланту, всебічного розвитку.

– Гуманізм, демократизм, пріоритетність загально­людських духовних цінностей.

– Органічний зв'язок освіти з національною істо­рією, культурою, традиціями.

– Незалежність освіти від політичних партій, громад­ських і релігійних організацій.

– Науковий, світський характер освіти.

– Інтеграція з наукою і виробництвом.

– Взаємозв'язок із наукою інших країн.

– Гнучкість і прогностичність системи освіти.

– Єдність і наступність системи освіти.

– Безперервність і різноманітність системи освіти.

– Поєднання державного управління і громадського самоврядування в освіті.

Основним компонентом структури системи вищої осві­ти є вищий навчальний заклад.

Вищий навчальний заклад – освітній, освітньо-науковий заклад, який заснований і діє відповідно до законодавства про освіту, ре­алізує згідно з наданою ліцензією освітньо-професійні програми вищої освіти за певними освітніми та освітньо-кваліфікаційними рівнями, забезпечує навчання, виховання та професійну підготов­ку громадян відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей та нормативних вимог у галузі вищої освіти, а також здійснює науко­вуі науково-технічну діяльність.