Тема 1. Філософія як форма духовного освоєння світу та світоглядного самоствердження

Абстрагування – мислене виділення найбільш істотних характерних ознак предметів і відвернення від певних неістотних ознак.

Антропоморфізм – наділення речей і явищ природи, а також міфічних істот суто людськими властивостями.

Аксіологія – структурна складова філософського знання, що є теорією значень (цінностей), які опосередковують ставлення людини до світу.

Анімізм – одухотворення речей і явищ світу природи.

Буття – вихідне поняття онтології. Його розглядають як: 1) світ у взаємозв’язках речей і явищ; 2) сутність існуючого як субстанція (Парменід, Бог у середньовічній філософії, Абсолют у Б. Спінози та Г. Геґеля тощо); 3) все існуюче.

Вимірювання – емпіричний метод, що передбачає об’єкт дослідження та еталон у їх кількісній співмірності, виражену умовною одиницею, яка є показником цієї співмірності.

Герменевтика – метод інтерпретації текстів, явищ культури в широкому розумінні, що базується на принципі герменевтичного кола.

Гносеологія – структурна складова філософського знання, яка є вченням про мету, механізми та шляхи пізнання, а також є вченням про істину.

Діалектика – метод, що полягає у виявленні протилежностей як джерела пізнання і всякого руху.

Експеримент – важливий метод емпіричного дослідження, який полягає в спостереженні об’єкта на основі штучно створених умов, що задаються дослідником, контролюються, змінюються чи заново відтворюються.

Індукція – форма умовиводу, де на підставі знання про окреме, робиться висновок про загальне.

Метод – система регулятивних принципів, правил пізнавальної, художньо-образної чи практичної діяльності спрямованих на пізнання, осягнення та реконструкцію дійсності.

Методологія – вчення про методи, сукупність методів.

Містика – прагнення ввійти в сферу надприродного, спосіб входження в цей таємничий світ.

Міф – 1) оповідь чи образ, що виражає субстанційні прагнення спільноти або індивіда і перебуває в кореляційній відповідності з певним віруванням; 2) оповідь про героїв та істот наділених вищими силами і здатних за їх допомогою змінювати хід реальних подій.

Образ – відтворення в психіці неповторних, своєрідних ознак, рис певного явища, речі тощо.

Онтологія – структурна складова філософського знання, яка є вченням про буття.

Поняття – форма думки, що містить істотні, загальні, необхідні ознаки, риси не одного явища, речі, а цілого класу чи ряду речей, явищ.

Світогляд – цілісний комплекс ставлення до світу, що включає в себе раціональний та інтуїтивно-несвідомий компоненти, віру, волю у формі принципів, ідей, переконань, оцінок, життєвих програм тощо і становить систему поглядів на світ та місце людини в світі.

Спостереження – метод емпіричного пізнання, який полягає у цілеспрямованому та планомірному спогляданні явищ, речей дійсності.

Субстанція – першооснова всього сутнього, існування якої нічим зовнішньо не зумовлене.

Тотальність – всеохопність явища в його універсальних зв’язках.

Тотемізм – стан колективної (племінної) свідомості, де його члени відчувають спільність, родинність з певною твариною.

Трансцендентни й – той, що перебуває поза межами чуттєвого досвіду.

Фетишизм – наділення надприродними властивостями речей природи та предметів людської діяльності.

Поиск по сайту: