Тема 17. Суспільство і природа. Глобальні проблеми сучасності та концепція сталого розвитку

Антропогенний вплив на природу – вплив людини (людського суспільства) на природне середовище.

Техногенний вплив на природу – дія технічних чинників на природне довкілля.

Глобальні проблеми сучасності – найгостріші проблеми, що стосуються всієї планети (всього людства), а тому і розв’язуватися можуть лише спільними зусиллями світового співтовариства.

Римський клуб – міжнародна громадсько-наукова організація з дослідження глобальних проблем сучасності, створена 1968 р. у Римі за ініціативи Ауреліо Печчеї.

Глобальна екологічна криза – багатогранний процес руйнації природного довкілля на планеті як результат негативних наслідків науково-технічної революції (ІІ половина ХХ ст.).

Екологія – започаткований наприкінці ХІХ ст. розділ біології, що вивчає взаємини живих організмів (рослин та тварин) з природним довкіллям.

Соціальна екологія (соціоекологія) – інтегративна молода галузь сучасної науки (з кінця ХХ ст.), що вивчає взаємини людського суспільства та окремих соціальних (суспільних) систем з природним довкіллям.

Екологічна філософія (екофілософія) – новітній розділ (і аспект) філософської теорії, нетрадиційна філософська дисципліна, а також особливий напрям філософського знання, який вивчає взаємодію людини (суспільства) з природою.

Екологічний імператив сучасності – об’єктивний наказ людству: для того, щоб вижити, докорінно змінити спосіб життя та характер взаємодії з природним довкіллям, істотно обмеживши потреби суспільства.

Глобальні зміни клімату – спостережувані останнім часом серйозні відхилення погодно-кліматичних факторів від багаторічної норми (зокрема, під впливом антропогенних чинників).

Глобальне потепління – помітне останнім часом зростання середньорічної температури на Землі, однією з істотних причин якого є підвищення вмісту в атмосфері так званих парникових газів (насамперед, двоокису вуглецю).

Демографічний вибух – стрімке зростання народонаселення планети в ІІ половині ХХ ст. (насамперед, у країнах, що розвиваються, – в Азії, Африці, Латинській Америці).

Депопуляція – помітне скорочення народонаселення багатьох сучасних країн (насамперед, у Європі).

Сталий розвиток – запропонована світовим співтовариством, уточнювана та поглиблювана сучасна концепція бажаного суспільного розвитку, що ґрунтується на стратегії оптимізації всієї діяльності людства (передусім економічної) в його взаємодії з природним довкіллям.

Ріо-92 – конференція ООН з проблем довкілля та розвитку в Ріо-де-Жанейро (1992 р.), яка ухвалила основні засади та документи міжнародної концепції сталого розвитку.

Ноосфера (буквально – сфера розуму) – сфера взаємодії природи і суспільства, в якій розумна діяльність людини стає основним визначальним чинником розвитку, силою планетарного масштабу (за В.Вернадським).

Екологізація – наповнення екологічним змістом будь-якого процесу, явища, сфери (світогляду, соціальної практики, економіки, науки, освіти, виховання тощо).

Екологічна економіка – особливий напрям наукових досліджень, наукова та навчальна дисципліна на перетині економічного та екологічного знання, а також відповідна форма (сфера) соціальної практики.

Глобалізація – внутрішньо суперечливий процес постійного зростання рівня різнобічної інтеграції (економічної, політичної, соціокультурної, технологічної, інформаційної тощо) всіх народів та держав земної кулі на шляху до загальнопланетарної єдності людства.

Екологічна Конституція Землі – запропонований академіком Ю. Туницею документ загальносвітового масштабу, який під егідою ООН надаватиме юридичну обов’язковість основним принципам та вимогам міжнародного співробітництва у галузі збереження природного довкілля.

Поиск по сайту: