АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Тема 17. Суспільство і природа. Глобальні проблеми сучасності та концепція сталого розвитку

Читайте также:
  1. Актуальні проблеми кримінально-правової кваліфікації
  2. АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ СВІТОГЛЯДНОЇ ПУБЛІЦИСТИКИ ІВАНА ФРАНКА
  3. Актуальність проблеми
  4. Актуальність проблеми управління освітою
  5. Вексель. Проблеми вексельного обігу в Україні
  6. Взаємовідносини людини і природи.Екологічні проблеми ,її наукові ,соціально-філософські та етиико-гуманістичні аспекти.
  7. Визначення наявності проблеми, що може бути віднесена до «вузького місця».
  8. Визначення проблеми, на розв’язання якої спрямована Програма
  9. Визначення проблеми.
  10. Вимоги до методів навчання та проблеми їх вибору
  11. ВИРІШЕННЯ ПРОБЛЕМИ БЕЗПРИТУЛЬНИХ ТВАРИН
  12. Вироблення стратегії сталого розвитку

Антропогенний вплив на природу – вплив людини (людського суспільства) на природне середовище.

 

Техногенний вплив на природу – дія технічних чинників на природне довкілля.

 

Глобальні проблеми сучасності – найгостріші проблеми, що стосуються всієї планети (всього людства), а тому і розв’язуватися можуть лише спільними зусиллями світового співтовариства.

 

Римський клуб – міжнародна громадсько-наукова організація з дослідження глобальних проблем сучасності, створена 1968 р. у Римі за ініціативи Ауреліо Печчеї.

 

Глобальна екологічна криза – багатогранний процес руйнації природного довкілля на планеті як результат негативних наслідків науково-технічної революції (ІІ половина ХХ ст.).

 

Екологія – започаткований наприкінці ХІХ ст. розділ біології, що вивчає взаємини живих організмів (рослин та тварин) з природним довкіллям.

 

Соціальна екологія (соціоекологія) – інтегративна молода галузь сучасної науки (з кінця ХХ ст.), що вивчає взаємини людського суспільства та окремих соціальних (суспільних) систем з природним довкіллям.

 

Екологічна філософія (екофілософія) – новітній розділ (і аспект) філософської теорії, нетрадиційна філософська дисципліна, а також особливий напрям філософського знання, який вивчає взаємодію людини (суспільства) з природою.

 

Екологічний імператив сучасності – об’єктивний наказ людству: для того, щоб вижити, докорінно змінити спосіб життя та характер взаємодії з природним довкіллям, істотно обмеживши потреби суспільства.

 

Глобальні зміни клімату – спостережувані останнім часом серйозні відхилення погодно-кліматичних факторів від багаторічної норми (зокрема, під впливом антропогенних чинників).

 

Глобальне потепління – помітне останнім часом зростання середньорічної температури на Землі, однією з істотних причин якого є підвищення вмісту в атмосфері так званих парникових газів (насамперед, двоокису вуглецю).

Демографічний вибух – стрімке зростання народонаселення планети в ІІ половині ХХ ст. (насамперед, у країнах, що розвиваються, – в Азії, Африці, Латинській Америці).

 

Депопуляція – помітне скорочення народонаселення багатьох сучасних країн (насамперед, у Європі).

 

Сталий розвиток – запропонована світовим співтовариством, уточнювана та поглиблювана сучасна концепція бажаного суспільного розвитку, що ґрунтується на стратегії оптимізації всієї діяльності людства (передусім економічної) в його взаємодії з природним довкіллям.

 

Ріо-92 – конференція ООН з проблем довкілля та розвитку в Ріо-де-Жанейро (1992 р.), яка ухвалила основні засади та документи міжнародної концепції сталого розвитку.

Ноосфера (буквально – сфера розуму) – сфера взаємодії природи і суспільства, в якій розумна діяльність людини стає основним визначальним чинником розвитку, силою планетарного масштабу (за В.Вернадським).

Екологізація – наповнення екологічним змістом будь-якого процесу, явища, сфери (світогляду, соціальної практики, економіки, науки, освіти, виховання тощо).

Екологічна економіка – особливий напрям наукових досліджень, наукова та навчальна дисципліна на перетині економічного та екологічного знання, а також відповідна форма (сфера) соціальної практики.

Глобалізація – внутрішньо суперечливий процес постійного зростання рівня різнобічної інтеграції (економічної, політичної, соціокультурної, технологічної, інформаційної тощо) всіх народів та держав земної кулі на шляху до загальнопланетарної єдності людства.

Екологічна Конституція Землі – запропонований академіком Ю. Туницею документ загальносвітового масштабу, який під егідою ООН надаватиме юридичну обов’язковість основним принципам та вимогам міжнародного співробітництва у галузі збереження природного довкілля.


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.003 сек.)