АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Тема 2. Особливості світогляду та філософських ідей в культурах Стародавнього Сходу та Заходу (Індія, Китай, Давня Греція)

Читайте также:
  1. Адміністративно-правові відносини, їх структура, особливості та види.
  2. Б) синкретична форма світогляду, що відображає світ в чуттєво – наочному образі
  3. В первичных культурах клеток
  4. Велике князівство Литовське: особливості взаємодії культур литовської і давньоруської.
  5. Види конституції, їх структура та особливості
  6. Відтворення населення та його регіональні особливості
  7. Власності та їх особливості
  8. Вправи на розуміння змісту філософських категорій
  9. Галузеві особливості, що впливають на організацію обліку
  10. Галузь “Будівництво” та її техніко-економічні особливості. Господарський та підрядний методи будівництва. Види капіталів у будівництві.
  11. Глава 25. Особливості досудового розслідування кримінальних проступків
  12. Д Особливості ситуацій і конфліктів з учнями 10-11 класів.

Абсолют – вічна, незмінна, нескінченна духовна першооснова світу.

 

Анімізм – віра в існування духів і душ; одухотворення явищ і сил природи.

 

Античний – давньогрецький або давньоримський (культура, мистецтво, суспільний лад тощо).

 

Антропоморфізм – наділення тварин, рослин і явищ неживої природи людськими властивостями; притаманне багатьом релігіям уявлення про божество в людській подобі.

 

Апейрон – термін, запроваджений давньогрецьким філософом Анаксимандром для позначення нескінченого першопочатку в просторі і часі, що перебуває у вічному русі, поєднуючи протилежності.

 

Апорії – нездоланна проблема, що виникає у міркуванні. Застосовані у Зенона (Елейська школа) для підкреслення суперечності між чуттєвим сприйманням і мисленням, виражені в трактуванні руху, простору і часу.

 

Архе – поняття, що було введене в давньогрецькій філософії для позначення першопричини всього існуючого.

 

Атман – у давньоіндійській філософії вияв світової духовної сутності – брахми в людині (душа людини).

 

Брахман – в даньоіндійській філософії: 1) безособовий божистий абсолют, як основа всього сутнього; 2) жрець, представник вищої касти (варни) в Індії.

 

Буддизм – релігійно-філософське вчення, яке виникло в Індії на межі VII–VI ст. до н. е. і в ході історичного розвитку стало однією з трьох світових релігій; засновником вважають Сіддгартху Гаутаму.

 

Буття – філософська категорія, що позначає: 1) світ у взаємозв’язках речей і явищ; 2) все, що реально існує; 3) сутність, субстанція існуючого; 4) реальність, яка існує об’єктивно, поза свідомістю людини і незалежно від неї; загальний спосіб існування; 5) у Парменіда – сутність, нечуттєва основа всього існуючого: «одне і те ж саме є і думка і буття»; 6) у Платона істинним буттям є ідеї.

 

Варна – в Індії та у деяких країнах Сходу – замкнена суспільна група людей, об’єднаних певним родом занять, звичаями та законами.

 

Веди – найдавніша пам‘ятка індійської літератури, священні тексти брахманізму.

 

Гармонія – впорядкованість та узгодженість зв‘язків між складовими елементами цілого та частин.

 

Гомеомерії – термін, який запропонував Анаксагор, для позначення найдрібніших, невидимих, нечуттєвих часток, що, на його думку, знаходяться у кожному існуючому.

 

Дао – центральна категорія однієї з китайських шкіл (даосизм); джерело всього, яке є вічним, незмінним та існує всюди як основа речей та загальний закон.

 

Докса – гадка, опінія, яка базується на чуттєвому сприйманні.

Ейдос – у давньогрецькій філософії вид, образ і прообраз речі; ідея.

 

Єдине (Одне) – сутність світу, що тотожна його буттю, вміщує в собі все існуюче (Парменід).

 

Йога – давньоіндійська система та метод щодо правил для тіла і розуму за допомогою яких людина опановує всі свої стани з метою самоконтролю за поведінкою та діями.

 

Карма – у релігійно-філософських системах давньої Індії – закон відплати, згідно з яким, характер наступного існування людини (перевтілення після смерті) визначається її теперішньою моральною поведінкою.

 

Конфуціанство – соціально-етичне вчення давньокитайської філософії, в основі якого покладено порядок, що передбачає життя людини не для себе, а для суспільства.

 

Космос (у давньогрецькій філософії) – Всесвіт, структурно організований і впорядкований світ як ціле.

 

Легізм – вчення давньокитайської філософії, в основу якого покладено переконання про недобру, злу природу людини, яку можна викорінити з неї лише жорсткою системою покарань.

 

Лоґос – 1) поняття, яке ввів у філософію Геракліт, вживалося в таких значеннях: думка, розум, смисл, основа, слово, бог; 2) Лоґос – божественна душа Космосу; 3) Лоґос – це принцип порядку і міри.

 

Натурфілософія – філософія природи, система умоглядних витлумачень природи, що подається як її цілісність.

Небуття – 1) у вченні Парменіда це заперечення буття, яке він розуміє як духовну єдину основу всього існуючого; 2) у Платона небуття – це відсутність буття, що тотожне поняттю «ніщо» 3) у Демокрита небуття є умовою існування буття як елементарної наповненості, воно тотожне порожнечі.

 

Нірвана – у буддизмі – поступове згасання свідомості, що досягається шляхом повного відсторонення від життєвих благ та задоволень, злиття душі з духовною, божистою першоосновою світу.

 

Нус (Ум) – одне з основних понять античної філософії, що означало трансцендентну єдність усіх можливих актів свідомості й мислення, яким підпорядковані космос, людина, думка, розум.

 

Панпсихізм – уявлення про всезагальну одушевленість природи.

 

Політеїзм – одна із історичних форм релігії, що ґрунтується на поклонінні багатьом богам.

 

Реінкарнація – у буддизмі – перевтілення (переселення душі з одного тіла в інше).

 

Релятивізм – 1) принцип відносності людських знань; 2) філософська позиція, що обстоює відносність людських знань і заперечує пізнаваність остаточної істини.

 

Скептицизм – філософське вчення, що ґрунтується на сумніві щодо можливостей достовірного пізнання світу.

 

Софізм – (з гр. мудрагелі, хитрість) навмисне застосування у суперечці та доведеннях хибних арґументів, що ґрунтуються на свідомому порушенні правил формальної логіки. Наприклад, «Злодій не бажає набути щось погане. Набуття доброго є діло добре. Отже, злодій бажає доброго».

 

Софіст – платний учитель ораторського мистецтва в Давній Греції.

 

Софістика – 1) вчення представників Афінської школи софістів 2-ї половини V ст. За загальною освітою їх вважають першими професійними вчителями, що стояли на позиції релятивізму. 2) спосіб міркувань, що ґрунтується на навмисному підтасуванні фактів з метою оголошення хибних умовиводів істинними.

 

Універсум – Всесвіт, світ як ціле в єдності всіх його об‘єктів, проявів і властивостей, множина світів.

 

Упанішади – загальна назва релігійно-філософських текстів, що коментують Веди, найдавнішої пам’ятки індійської літератури.

 


1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 | 13 | 14 | 15 | 16 | 17 |

Поиск по сайту:



Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.007 сек.)