ТЕМА 1: Доісторичне минуле України-Руси

Міністерство освіти і науки України

Коломийський економіко-правовий коледж

Київського національного торговельно-економічного університету

Термінологічний словник

З дисципліни

«Історія України»

Для студентів ІІ курсів усіх спеціальностей

Коломия 2013р.

Укладач: викладач вищої категорії, викладач-методист Р.Б.Гарат

Термінологічний словник обговорено і схвалено на засіданні циклової комісії соціально-гуманітарних дисциплін. Протокол №1 від 10.09.2013р.

Голова циклової соціально-гуманітарних дисциплін О.В.Шевчук

ЗМІСТ

Вступ

ТЕМА 1: Доісторичне минуле України-Руси (ІХ – перша половина XІV ст.)

ТЕМА 2: Литовсько-польська доба української історії (друга половина XIV – ХVІІ ст.)

ТЕМА 3: Козацтво в історії України (друга половина ХVІІ-ХVІІІ ст.)

ТЕМА 4: Україна в складі Російської та Австро-Угорської імперій (кінець ХVІІІ – початок ХХ ст.)

ТЕМА 5: Боротьба за відродження державності України (1917-1920 рр.)

ТЕМА 6: Україна в умовах становлення комуністичного режиму

ТЕМА 7: Україна в Другій світовій війні та першому повоєнному десятиріччі (1939-1955 рр.)

ТЕМА 8: Україна у 60-80-х рр.. ХХ ст.

ТЕМА 9: Розвиток незалежної України

Вступ

Економічні та суспільно-політичні трансформації в сучасній Україні, її участь у європейських та світових інтеграційних процесах вимагають від вищої школи підготовки високоосвічених спеціалістів із розвиненою національною свідомістю та культурою. Важливу роль у досягненні цієї мети відіграє навчальний курс "Історія України", предметом якого є сукупні форми життєдіяльності людини в усіх сферах життя - економічній, політичній, національній, військовій та інших - в процесі виникнення, формування та історичного розвитку.

Мета дисципліни - на основі джерел та наукової літератури сформувати у студентів цілісне уявлення про історичний розвиток українського народу, закласти підвалини історичної свідомості, вихо­вати фахівців, здатних аналізувати та використовувати історичний досвід у вирішенні актуальних проблем сучасної України. Словник містить роз'яснення термінів, якими позначалися вищі органи влади в Україні, провідні державні, урядові установи, державні символи. Він дасть уявлення студентам про основні адміністративно-територіальні одиниці, що існували на нашій території, — князівства, землі, воєводства, намісництва, губернії. За допомогою словника студент здобуде основну інформацію про головні події української політичної історії, про різноманітні суспільно-політичні течії, про національно-визвольний рух та його найвідоміших діячів, про політичні партії, громадські, культурні об'єднання. Велика група термінів присвячена козацтву — формам його військової та адміністративної самоорганізації, соціальним стосункам, військовому устрою. Студент матиме змогу дізнатися про козацькі установи, козацькі війська, полки, про гетьманів і найвідоміших полководців.

Тематика словника охоплює основні поняття історичної науки, опрацьовані впродовж багатьох років фахівцями, які послуговують­ся тлумачуваними термінами й поняттями у своїй науковій і виклада­цькій роботі. Враховано нові підходи, що з'явилися впродовж остан­ніх років в історичній літературі. Головним принципом викладення матеріалу в цьому виданні с якнайширше охоплення й розкриття по­нять і термінів, їх змісту і значення, використовуваних наукою на ма­теріалах всесвітньої та української історії.

ТЕМА 1: Доісторичне минуле України-Руси

(ІХ – перша половина XІV ст.)

Архіви — установи або відділи в установах, організаціях, на підприємствах, що зберігають документальні матеріали.

Амфора (від гр.) — давній глиняний посуд для рідких та сипучих речовин з видовженим дном та двома вертикальними ручками.

Антропоморфний (від гр.) — людиноподібний за формою.

Асиміляція етнічна (від лат.) — процес, в результаті якого народ втрачає свої етнічні ознаки і поглинається іншим народом.

Боярин: 1)Представник феодально-землевласницької верхівки панівного класу Київської Русі; 2) З XV ст. в Московщині — чин, служиві люди найвищого розряду, що входили до боярської думи. Петро І скасував боярський титул.

Варяги — норманські воїни, що служили у візантійських імператорів. Вперше згадуються у "Повісті минулих літ", де вміщено легенду про "закликання варягів".

Воєвода — слов'янський термін, означає воєночальник, правитель. З грецької мови переклад цього слова означає: стратег, архонт, гегемон, сатрап та ін. У Русі був начальником князівської дружини або керівником народного ополчення. Згадується у літописах, починаючи з X ст. Міські воєводи — начальники військового і цивільного управління в містах Росії. В литовських і польських землях — службова особа, що очолювала воєводство.

Гідронім (від гр.) — назва водного об'єкта.

Дружина: 1) У первісному й загальному значенні — товариство, спілка, об'єднання людей; 2) У Київській Русі — збройний загін, що становив постійне військо князя й апарат його влади. Дружина поділялася на старшу і молодшу. Перша складалася з представників феодальної аристократії і була найближчим оточенням князя. Молодша дружина — професійні воїни, охороняла князя, князівський двір і майно.

Дуумвірат — урядування у певній державі двох осіб, споріднених чи неспоріднених сімейно, що володіють рівними правами у вирішенні економічних, соціальних, культурних, політичних питань.

Джерельна база історичної науки — сукупність джерел, на які спирається історичне пізнання.

Етногенез (від гр.) — походження та розвиток народів.

Історичне джерело — носій історичної інформації, що виник як продукт розвитку природи і суспільних відносин і відображає той чи інший бік людської діяльності. Це є незамінним носієм відомостей про діяльність людей у минулому.

Класифікація історичних джерел — поділ усієї сукупності джерел на групи за певною спільною для кожної групи ознакою. Залежно від завдань дослідження можливе використання різних класифікаційних систем (схем). При цьому створюються різні за універсальністю йобсягом класифікаційні групи джерел.

Ллячка (тигель) — товстостінна посудина для плавки металу і відливки у ливарну форму.

Монархія — це форма державного правління, за якої верховна державна влада повністю або частково зосереджується в руках одноосібного глави держави і передається у спадок.

Окупація — загарбницька політика військ і адміністрації певної країни щодо території іншої з метою оволодіння, загарбання.

Олігархи — представники вищих прошарків суспільства, які володіючи достатніми матеріальними і комунікативними засобами впливу на політичну ситуацію, з метою розширення владних повноважень часто нехтують поширеними у суспільстві правилами, встановленими як державними можновладцями, так і звичаєм.

Опозиція — цілеспрямована діяльність представників групи людей, що відстоюючи власні інтереси, здійснюють заходи, які суперечать основній лінії державної політики, що проводиться керівними колами держави

Періодизація історії України — поділ українського історичного процесу на великі проміжки часу, які характеризуються важливими змінами в житті суспільства, у розвитку господарства, суспільно-політичних форм, релігії, мистецтва тощо. Залежно від методології підходів є різні схеми періодизації.

Ритон — посудина у формі рогу, яка виготовлялася з різних матеріалів, зокрема коштовних, і використовувалась найчастіше в культових цілях для жертвоприношень та узливань.

Солярний знак (від лат.) — символічне зображення Сонця у вигляді хреста, свастики, кола, колеса, зірки та ін. Як правило, має культове значення.

Топонім (від гр.) — назва місцевості.

Умбон (від лат.) — металічна опукла накладка, що зміцнювала та прикрашала центральну частину дерев'яного чи шкіряного щита.

Територія — землі, що внаслідок історичних, політичних, культурних відносин належали певним етнічним, політичним об'єднанням на правах повного або обмеженого урядування і стали однією з найважливіших рис самоідентифікації людських спільнот.

Хан — тюркський і монгольській титул. Спочатку означав іюждя племені. В Монгольській імперії XIII—XIV ст. — правитель улусу, а після розпаду її — титул государя.

ТЕМА 2: Литовсько-польська доба української історії (друга половина XIV – ХVІІ ст.)

Альменда — загальний земельний фонд волосної громади.

Баскаки — урядовці хана Золотої Орди у підвладних країнах, що проводили облік і збирали данину.

Бароко (від італ. barocco — вибагливий, химерний) — стиль и архітектурі та мистецтві кінця XVI — середини XVIII ст.

Васалітет (від лат. vassus — слуга) —- за середньовіччя система особистої залежності одних феодалів (васалів) від інших, більш могутніх (сеньйорів, сюзеренів).

Волока — земельна міра в Польщі, Литві, Білорусі, Україні, офіційно запроваджена "Уставою на волоки" 1557 р. Містила ЗО моргів і була для визначення феодальних повинностей.

Гравюра (від фр. gravei — висікати, вирізати) — вид графі-it и, в якому зображення є друкованим відбитком з малюнка, никонаного гравіруванням на дошці (друкарській формі).

Гуманізм (від лат. /штатів — людяний, людський) — ідейний та культурний напрям доби Відродження (XIV — XVI ст.), що утверджував право людини на земне щастя і свободу думки.

Дидактика (пер. з гр. — повчальний) — частина педагогіки, яка розробляє теорію освіти і навчання, виховання в процесі навчання.

Єзуїти (від лат. Gesus — Ісус) — члени найрадикальнішого католицького чернечого ордену, заснованого 1534 р. у Парижі іспанцем І. Лойолою для зміцнення папської влади і боротьби проти Реформації.

Єпархія — церковно-адміністративний округ.

Експансія (від лат. expansio — розширення, поширення) — загарбання чужих територій, ринків, джерел сировини, економічне й політичне поневолення інших країн.

Інкорпорація (від лат. incorporatio — включення до складу) — приєднання, включення, поглинення.

Кіш (від тюрк. — ставка, резиденція) — військове товариство, громада запорозьких козаків, а також назва Запорозької Січі з її адміністративно-військовою системою управління. Кіш Запорозької Січі — її виборний центральний орган управління.

Кондомініум — сумісне здійснення верховної влади над однією територією двома або кількома державами.

Копа — сільська громада.

Латифундія (від лат. latifundium) — велике приватне земельне володіння, маєток, помістя.

Магдебургія — право середньовічного міста на самоврядування.

Магістрат — орган міського управління, що здійснював адміністративно-судові функції.

Митрополія — територія, церковно-адміністративна округа, підпорядкована митрополиту — другій після патріарха особі уієрархії православної церкви.

Привілей (від лат. privus — особливий і lex — закон) — перевага, пільга, право, надане законом; грамота, якою за феодалізму стверджувалися привілеї.

Ренесанс (від лат. Renascoi відроджуюсь) — епоха Відро дження, період в ідеологічному і культурному розвитку країн Західної і Центральної Європи (в Італії — XIV—XVI ст., в інших країнах — кінець XV—XVI ст.).

Реформація (від лат. reformatio — перетворення) — суспільно-політичний та ідеологічний рух у більшості країн Західної і Центральної Європи в XVI ст., що набув форми боротьби проти католицької церкви.

Ставропігія — самостійність певної церковної громади, підпорядкування її безпосередньо патріархові.

Сюзеренітет — верховне право одного феодала (сюзерена) щодо іншого (васала) або верховне право однієї держави щодо пішої, залежної від неї.

Унія (від лат. ипіо — єдність): 1) об'єднання держав під владою одного монарха, союз держав; 2) церковна унія — об'єднання католицької та православної церкви під зверхністю папи римського.

Фільварок — велике багатогалузеве феодальне господарство (крім землеробства, велося також скотарство, бджільництво, рибальство, винокуріння, пивоваріння, селітроваріння, млинарство тощо), що базувалося на праці залежних селян.

Чайка — основний тип козацьких суден з початку XVI ст., однощогловий плоскодонний маневрений човен, що вміщував до 50—60 осіб; флотилії чайок з 1502 р. здійснювали походи на татарські і турецькі міста й узбережжя, успішно воювали з турецьким галерним флотом.

Чинш — податок, як правило, грошовий.

Юридики — приватні земельні володіння на території державних (королівських) міст, які не підлягали міській адміністрації та суду.

Ясир — захоплені в полон татарами або турками для продажу в рабство мирні жителі; полон, неволя.

Поиск по сайту: