|
|||||||
АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомДругоеЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Клініка, діагностика і лікування інфікованої післяпологової раниКлінічні ознаки розвитку інфекції в ранах, які гояться первинним натягом: а) скарги - на інтенсивний, нерідко пульсуючий біль в ділянці рани; - на підвищення температури тіла – субфебрильна або до 38-390С. б) місцеві зміни: - гіперемія навколо рани без позитивної динаміки; - поява набряку тканини, що поступово збільшується; - при пальпації визначається інфільтрація тканини, що часто збільшується, можливе виникнення глибоко розташованих інфільтратів (некротизуючий фасцит, що може поширюватися на сідниці, передню черевну стінку живота - часто фатальне ускладнення); - серозний ексудат швидко переходить у гній. Клінічні ознаки розвитку інфекції в ранах, які гояться вторинним натягом: - прогресуючий набряк й інфільтрація тканини навколо рани; - поява щільних хворобливих інфільтратів без чітких контурів; - ознаки лімфангоїту й лімфаденіту; - ранова поверхня покривається суцільним фібринозно-гнійним нальотом; - уповільнення або припинення епітелізації; - грануляції стають бліді або синюшні, їх кровоточивість різко зменшується; - збільшується кількість ексудату, його характер залежить від збудника: · стафілокок спричиняє появу густого гною жовтуватих кольорів, а деякі штами викликають розвиток гнильної місцевої інфекції з утворенням вогнищ некрозу тканини й грязно-сірого гною з різким запахом; · для стрептокока характерна поява рідкого гною жовтувато-зелених кольорів, сукровиця; · колібацилярна й ентерококова інфекції спричиняють появу гною коричневих кольорів з характерним запахом; · синегнійна паличка (Pseudomonas aeruginosa) приводить до появи зеленого гною зі специфічним запахом. Вид збудника також визначає клінічний перебіг ранової інфекції: · для стафілококової інфекції характерний блискавичний розвиток місцевого процесу з вираженими проявами гнійно-резорбтивної лихоманки; · стрептококова інфекція має тенденцію до дифузного поширення у вигляді флегмони, зі слабо вираженими місцевими ознаками; · для синегнійної палички характерно млявий, затяжний перебіг місцевого процесу, після гострого початку, з вираженими проявами загальної інтоксикації. Бактеріологічне дослідження ексудату проводитися з метою визначення збудника і його чутливості до антибіотиків. Забір матеріалу повинен виконуватися до початку антибіотикотерапії. Матеріалом для дослідження можуть бути ексудат, шматочки тканини, змиви з рани. Матеріал збирають стерильними інструментами й поміщають у стерильні пробірки або флакони зі стандартним середовищем. Посів матеріалу повинен бути виконаний протягом 2 годин після забору. Одночасно з узяттям матеріалу для бактеріологічного дослідження обов'язково зробити не менше двох мазків, пофарбованих по Граму, з метою орієнтовної експрес-діагностики. Можуть використовуватися прискорені методи ідентифікації збудника ранової інфекції за допомогою систем мультімікротестів, тривалість методики 4-6 годин. При відсутності мікробного росту в клінічному матеріалі необхідно виключити наступні причини: - наявність у відправленому матеріалі високих концентрацій місцевих або системних антибактеріальних препаратів; - порушення режиму збереження й транспортування зразків; - методичні помилки в баклабораторії; - ефективний контроль інфекційного ранового процесу антибактеріальними препаратами; - наявність анаеробної інфекції. Лікування. У більшості випадків проведення місцевого лікування буває достатнім. Лікування містить у собі хірургічні, фармакологічні й фізіотерапевтичні методи. Хірургічна обробка рани. Первинна обробка рани виконується за первинними показаннями. Повторна первинна хірургічна обробка рани виконується у випадку, якщо перше оперативне втручання по тим або інших причинах було не радикальним і виникла необхідність повторного втручання ще до розвитку інфекційних ускладнень у рані. Хірургічна обробка рани складається з: - видалення з рани нежиттєздатних тканин, які є субстратом для первинного некрозу; - видалення гематом (особливо глибоко розташованих); - остаточна зупинка кровотечі; - відновлення ушкоджених тканин. Вторинна обробка рани виконується за вторинними показаннями, як правило, у зв'язку із гнійно-запальними ускладненнями рани. Повторна вторинна обробка рани при важких формах ранової інфекції може проводитися багаторазово. У більшості випадків вторинна хірургічна обробка рани включає: - видалення вогнища інфекційно-запальної альтерації; - широке розкриття карманів, запливів; - повноцінне дренування із забезпеченням відтоку ексудату; - застосування місцевих антисептиків; Фармакологічні методи - це антибіотикопрофілактика й антибиіотикотерапія. Антибіотикопрофілактика – це системне призначення антибактеріального препарату до моменту мікробної контамінації рани або розвитку післяопераційної ранової інфекції, а також при наявності ознак контамінації, за умови, що первинне лікування хірургічне. Антибіотикопрофілактика призначається при ризику інфікування масивних ран промежини, піхви й лапаротомної рани при кесарському розтині. Принципи антибактеріальної профілактики: - при кесарському розтині без ускладнень проводиться після відділення дитини шляхом одноразового внутрішньовенного введення антибіотика у середньодобовій дозі з урахуванням результатів виявлених госпітальних штамів та їх антибіотикорезистентності; - у випадку виникнення ускладнень під час операції або виявленні ознак запального процесу цей же препарат можна використовувати й для антибіотикотерапії; - продовження введення антибіотика після 24 годин з моменту закінчення операції не приводить до підвищення ефективності профілактики ранової інфекції; - профілактичне передчасне призначення антибіотиків до оперативного втручання недоцільне, оскільки це призводить до порушення біоценозу шлунково-кишкового тракту і колонізації його верхніх відділів. Антибіотикотерапія – це використання антибіотиків для тривалого лікування у випадку виникнення запального процесу. Антибіотикотерапія може бути: - емпірична - заснована на використанні препаратів широкого спектру дії, активних відносно до потенційних збудників; - цілеспрямована - використовуються препарати відповідно до результатів мікробіологічної діагностики. Велике значення має місцеве використання антисептиків. Для очищення рани можна використовувати 10% розчин хлориду натрію, 3% перекис водню, 0,02% розчин хлоргексидину тощо. Для більш швидкого загоєння можна використовувати прокладки з левоміколевою, або левосиновою, або синтоміциновою, або солкосериловою мазями тощо. До фізіотерапевтичних процедур у період реконвалесценції належить УВЧ-індуктотерапія, ультрафіолетове опромінення, електрофорез із медикаментозними препаратами. Профілактика ранової інфекції полягає в раціональному веденні пологів і післяпологового періоду, дотриманні асептики й антисептики. Поиск по сайту: |
Все материалы представленные на сайте исключительно с целью ознакомления читателями и не преследуют коммерческих целей или нарушение авторских прав. Студалл.Орг (0.005 сек.) |