Технологія вироблення та процедура прийняття рішень в структурі людської діяльності

Основними етапами процесу підготовки та прийняття управлінського рішення, яке б забезпечувало раціональне вирішення проблеми, є:

- виявлення і усвідомлення проблеми, чітке формулювання завдання;

- визначення обмежень та критеріїв для прийняття рішення;

- виявлення, всебічний розгляд та аналіз альтернатив;

- оцінка альтернатив, вибір найкращого варіанту рішення.

Розглянемо кожний з названих етапів.

1. Виявлення та усвідомлення проблеми, тобто того протиріччя, що виникає між бажаним (ідеальним) та реальним станом явища. Тут актуалізується діагностичний компонент діяльності керівника, адже він здійснює збирання необхідної інформації, аналіз отриманих даних. Керівник на цьому етапі повинен з усіх одержаних даних виділити ті, що мають безпосереднє відношення до конкретної проблеми, до людей, що беруть участь у її розв’язанні, до мети та часу. Це – релевантна інформація, тобто фільтрація даних та відбір тих, що мають бути використані в процесі прийняття рішення, її можна зобразити у вигляді лійки.

Цілком зрозуміло, що обсяг і зміст інформації, необхідної для прийняття управлінського рішення, залежить від самої проблеми, кількості людей, що мають до неї відношення, а також від її ролі у досягненні мети управління.

Якщо, наприклад, керівник управління освіти районної державної адміністрації розробляє річний план відділу, то він матиме дуже об’ємну інформацію про рівень навчально-виховного процесу в усіх установах освіти районі, про рівень керівництва в кожній установі, дані про соціально-психологічний клімат в усіх закладах освіти, матеріальну базу тощо. Чи потрібна для цього в даному випадку інформація про індивідуальні особливості кожного учня? Звісно, що ці дані (самі по собі дуже цінні) в даному випадку не будуть релевантними, бо інформація повинна бути абстрагованою, узагальненою. Але коли начальник управління освіти повинен прийняти рішення з питань охорони дитинства (наприклад, позбавлення батьківських прав у конкретній родині) психологічна характеристика дитини та її батьків буде інформацією релевантною, бо на основі зіставлення цих даних можна буде зробити висновок про взаємини батьків із дитиною та ступінь можливого негативного впливу родини на формування особистості. А дані про матеріальну базу школи, де навчається дитини, кількість вчителів і навіть рівень внутрішнього контролю з точки зору цього рішення не будуть релевантними.

2. Визначення обмежень та критеріїв для прийняття рішення дозволяє перенести проблеми в реалістичний план, тобто врахувати правові, фінансові, матеріально-технічні, а також психологічні ресурси і можливості. Щодо психологічних можливостей, то тут керівникові допоможе знання закономірностей розвитку психіки та особливості дитини на різних вікових етапах життя, а також соціально-психологічних, психофізіологічних, етнопсихологічних особливостей груп, колективів. Скажімо, відомо, що будь-яка психічна функція і навіть якість особистості має сензитивні (найбільш сприятливі, чутливі) періоди у своєму розвитку. Наприклад, дитина молодшого шкільного віку сензитивна до знань, навчання, а також до доброти. ІВ якщо директор школи отримав інформацію про низький рівень знань в учнів, наприклад. 2 класу, а вчитель пояснює це недостатніми інтелектуальними можливостями дітей, є сенс глибше вивчити саме якість викладацької діяльності вчителя, порівнявши її з психодіагностичними даними про інтелектуальні можливості учнів. Це допоможе своєчасно виявити причину такого стану. І якщо ці діти не є розумово відсталими (а всі не можуть бути такими) або педагогічно занедбаними, будьте певні, що причина їхнього низького рівня знань – недолік роботи самого вчителя. Тому й управлінське рішення повинно бути спрямованим на підвищення педагогічної майстерності та корекцію особистісних якостей педагога.

3. Визначення та всебічний аналіз альтернатив виявляє здібність людини до управлінської діяльності. Чим більше альтернатив може виділити керівник, вважають психологи, тим більшим є його творчий потенціал управління. але тут керівника очікує неабияка небезпека потонути у багатьох варіантах рішень та загубити час. Ось чому, генеруючи широкий спектр альтернатив, слід виділити та проаналізувати можливості, які відбивають основні аспекти цього рішення: психологічні (як реалізація рішення впливатиме на психіку, поведінку, мотиви людей), педагогічні (як відіб’ється рішення на навчанні, вихованні), економічні (чи є можливість фінансувати це рішення0, матеріально-технічні (чи є матеріали та устаткування, необхідні для реалізації рішення). Наприклад, вирішуючи проблему введення п’ятиденки в школі, треба враховувати, чи є змога при скороченні днів навчання виконати навчальну програму у повному обсязі, як змінити навчальний план (педагогічний аспект); як зустрінуть цю реорганізацію вчителі (як правило, позитивно), учні (гадаємо, також із задоволенням), батьки (треба вивчити, враховуючи конкретні умовия0 – психологічний аспект0); чи є матеріальна змога активізувати позакласну, клубну, гурткову роботу для забезпечення відповідного рівня загально-виховного впливу на учнів. До цих аспектів слід ще додати питання про можливе розумове перевантаження дітей під впливом спарованих уроків та інтенсифікації навчання (психофізіологічний аспект). У наукових рекомендаціях з практики менеджменту радять керівникам тільки після виявлення та аналізу кожної альтернативи переходити до наступного етапу розробки рішення.

4. Оцінка альтернатив та наступний вибір найдоцільнішого варіанту розв’язання проблеми є останнім етапом прийняття управлінського рішення. Відокремлення його від попереднього етапу, як показали дослідження психологів, сприяє підвищенню кількості та якості альтернативних ідей. Нагадаємо, що, оцінюючи кожну можливість вирішення проблеми, керівник намагається зробити прогноз того, що відбувається в майбутньому. Але справа в тому, що майбутнє завжди (а особливо за сучасних умов) некероване. Тому на цьому етапі є необхідність визначити вірогідність здійснення кожного варіанту рішення відповідно до намірів. Керівник включає вірогідність в оцінку альтернативи під час прийняття управлінського рішення.

Послідовність прийняття управлінського рішення:

Виявлення проблеми (діагноз)

Формування обмежень та критеріїв для альтернативи

Виявлення та аналіз альтернатив

Оцінка альтернативи (прогноз)

Кінцевий вибір альтернативи, рішення

Велике практичне значення має врахування чинників, які впливають на розробку і прийняття управлінських рішень. Людина, що приймає управлінське рішення, знаходиться під впливом різноманітних, взаємодіючих зовнішніх та внутрішніх чинників.

Зовнішніми факторами управлінських рішень є такі, що не йдуть від особистості керівника, а саме:

· рівень складності і важливості завдання, що стоїть перед педагогічним колективом;

· обсяг і якість наявної інформації щодо проблеми, яку необхідно розв’язати;

· рівень технічної оснащеності й матеріально-економічного забезпечення (дитячого садка, загальноосвітньої школи, управління освіти, ВНЗ);

· ступінь компетентності персоналу;

· час, який має у своєму розпорядженні керівник для підготовки та прийняття рішення;

· особливості соціально-психологічного клімату в колективі тощо.

Внутрішні чинники управлінських рішень – це ті, що залежать від керівника як людини з притаманними їй індивідуальними психофізіологічними, соціально-психологічними, педагогічними та іншими особливостями:

· інтелектуальні якості керівника;

· творчі здібності;

· його здатність до ризику, нововведень у системі освіти;

· рівень домагань (рівень складності цілей, які ставить керівник і вважає можливим досягти) та його реалістичність;

· особливості темпераменту;

· емоційно-вольові особливості тощо.

Деякі керівники, ознайомившись з етапами прийняття управлінських рішень та їх чинники, можуть зауважити: „А ми не знаємо ваших етапів і нормально керуємо. Не перевантажуйте та не ускладнюйте нам цей процес”.

Як поставитися до цієї заяви? Певно, перед нами у цьому випадку або керівник, який діє за шаблоном і не дуже зацікавлений у розвитку своєї установи, або людина, яка просто не усвідомлює ці етапи, бо вони проходять дуже швидко, наче згорнуто (за умови, що цей керівник має великий досвід у підготовці та прийнятті рішень). Але ж ми домовилися, що психологічний аналіз потрібний для управління якісного, науково-обгрунтованого, свідомого. Знання етапів прийняття рішень та зовнішніх і внутрішніх чинників допоможуть виявити сильні й слабкі сто­рони в цьому процесі та свідомо, усунувши недоліки, вдосконалити його. Ось тут він і проявить себе як управлінець-професіонал, тобто менеджер.

Взаємозв'язок зовнішніх та внутрішніх чинників прийняття рішення обумовлює актуалізацію певних якостей особистості керів­ника, які мають особливу вагу з точки зору успішності його ре­алізації.

Наприклад, сьогодні, коли йде децентралізація управління освітою, від керівника установи на кожному рівні частіше ви­магається прийняття нешаблонних рішень, і ця ситуація може зажадати таких його якостей, як схильність до нововведень, іні­ціативність. Рішення більш стандартні, потребують певної ста­більності передумов, спираються, як правило, на попередній дос­від менеджера. При цьому ні інтуїція, ні здоровий сенс, ні при­роджений розум не гарантують правильного вибору з можливих, альтернативних рішень. Коли керівник, що приймає рішення, спирається тільки на власний досвід, або так звану житейську мудрість, це найчастіше має наслідком зниження рівня навчально-виховного процесу в навчальному закладі, погіршення органі­зації роботи відділу освіти тощо.

Встановлено, що різні психологічні стратегії прийняття рішень ^: знаходяться у прямій залежності від певних рис особистості.

Якщо керівник вважає, що може реально впливати на процес та результат управління, він буде намагатися удосконалювати се­бе як особистість, підвищувати свою компетентність, розвивати вміння виявляти, аналізувати та оцінювати альтернативи. Такий управлінець з внутрішньою стратегією схильний брати на себе відповідальність. Керівник іншого типу, із зовнішньою страте­гією, — це людина, яка вважає, що результати рішень обумов­лені не стільки її компетентністю, скільки впливом зовнішніх чинників. Ці погляди та стратегії формуються на основі психо-фізіологічних особливостей людини, в процесі набуття особистого досвіду в родині, школі, колективі, а також під впливом загального способу життя: більш демократичні стосунки сприяють формуванню оптимістичного ставлення до своєї ролі в різних галузях життєдіяльності.

Поділ управлінських рішень на стратегічні (що визначають основні напрямки розвитку установи, галузі), тактичні (спрямо­вані на вирішення окремих завдань), оперативні також допома­гає визначити психологічні особливості того, хто розробляє рі­шення. Наприклад, розробка річного плану (відділу, школи), в якому повинні бути сформульовані мета, завдання та загальний зміст роботи, потребує розвитку в керівника стратегічного мис­лення. В той же час оперативні рішення (наприклад, необхід­ність заміни вчителя у зв'язку з його раптовим захворюванням) потребує прояву у керівника так званого практичного інтелекту
винахідливості.

6. Вимоги до управлінських рішень.

Досі ми аналізували психологічні механізми підготовки
прийняття рішення, а які вимоги слід поставити до змісту сформульовавого управлінського рішення, щоб воно було позитивно
сприйняте виконавцями? Встановлено, що це — наукова обгрунтованість; необхідна повнота; стислість та чіткість формулювання; вчасність; адресність; конкретність термінів виконання.

Наукова обгрунтованість в її психологічній інтерпретації полягає в тому, що в рішенні враховуються психологічні закономірності розвитку особистості, а також вікові, статеві, етнопсихологічні, соціально-психологічні особливості виконавців і тих людей, які мають причетність до виконання цього рішення.Психологічні аспекти повинні сполучатися із правовими, економічними та ін.

Стислість та чіткість формулювання рішення допомагають
оптимальному засвоєнню основних положень рішення, адже у
наш динамічний час людина не схильна до читання довгих документів. До речі, нещодавно багатослівні довідки та накази були
зразком інспекторських документів.

Вчасність — теж психологічно-обгрунтована вимога, бо вона передбачає, щоб рішення відповідало гострій потребі у ньому.
Наприклад, коли Міністерство освіти України в період початку
розбудови національної школи оперативно розробило та надіслало до шкіл багато варіантів навчального плану, це сприяло організації навчання за різноманітними моделями з врахуванням базисних вимог до його змісту.

Адресність. Коли в управлінському рішенні чітко вказані виконавці, це психологічно обумовлює, координацію дій для виконання рішень, попереджає дублювання тощо.

Конкретність термінів виконання рішення теж психологічно готує виконавців до ефективного здійснення розроблених шляхів

діяльності згідно з управлінською метою.

Всі вказані вимоги взаємопов'язані й створюють психологічні передумови для позитивного сприймання, розуміння змісту рішення, для успішного здійснення наступного етапу управлінського циклу.

Поиск по сайту: