Машкевич Світлана Адамівна, методист НМЦ

Рости книголюбом

Вступ

Життя вчителя – це постійний пошук. Час не стоїть на місці, а отже і життя йде вперед, вносячи свої корективи. Вчителі впроваджують в практику інноваційні технології, звісно, не забуваючи про те, що використовували колись. Адже «хто опанував нове, плекаючи старе, той може бути вчителем» (Конфуцій). Саме все нове, відшукане, переудосконалене зараз називають «педагогічною інновацією», тобто процес створення, поширення і використання нових засобів (нововведень) для розв’язування тих педагогічних проблем, які досі розв’язувались по-іншому.
Яким має бути сучасний урок читання? Це, напевно, одне з багатьох питань, яке ставлять собі вчителі-початківці. Адже з плином часу, впровадженням новітніх технологій, ми рухаємось вперед, а з нами - і наші вихованці. Сучасні діти вимагають від нас нового, ще невідомого їм темпу розвитку. Звичайно, все нове повинно на чомусь базуватися. Ми дотримуємось класно-урочної системи, яку започаткував Я. А. Коменський, а от що ми маємо на самому уроці – це свого роду мистецтво. І вчителя по праву можна назвати митцем. Він малює в своїй уяві, потім відтворює на уроці витворені ним нові методи та форми навчання.
К. Ушинський говорив: «Педагог… має подбати про те, щоб якомога більше органів чуття – око, голос, вухо, чуття мускульних рухів і навіть, якщо можливо, нюх і смак взяли участь в акті запам’ятовування… За такого дружнього сприяння всіх органів в акті засвоєння ви переможете навіть дуже ледачу пам'ять»
Як же вчителю краще пояснити й передати структуру та суть даного матеріалу? Як проілюструвати те чи інше явище, поняття? У цьому допоможе вміння створювати презентації, використовуючи інтерактивні вправи. Інтерактивне навчання – діалогове навчання, в ході якого здійснюється взаємодія вчителя і учня. Мета інтерактивного навчання – створювання комфортних умов навчання, при яких учень відчуває свою успішність, свою інтелектуальну досконалість, що робить продуктивним сам освітній процес.
Згадуючи слова Григорія Сковороди: «Коли ти твердо йдеш шляхом, яким почав іти, ти щасливий». Я можу сказати про себе те, що я щаслива, бо впевнено і твердо іду в ногу із сучасним життям, не боюсь труднощів, долаю їх і цього вчу своїх вихованців.
Робота з молодшими школярами протягом тривалого часу змусила шукати шляхи, методичні прийоми, які дарували б радість зустрічі з книжкою, щоб кожен урок читання став святом, хвилював, пробуджував допитливість, думку, почуття, розвивав творчі здібності.
Для того, щоб не тільки сформувати навичку читання, а й навчити дитину володіти своїми емоціями, варто будувати й узагальнюючі уроки як творчий процес, вводячи в нього елементи гри, театрального дійства. Можна будувати урок на казковому сюжеті, де учні виконують роль дійових осіб і через це самостійно відкривають для себе нові зв’язки у вивченому матеріалі, роблять узагальнення і висновки.
Виникла думка учнів до читання, використовувати схильність до вигадки, фантазування, тобто до творчого самовиявлення. Пробуджуючи свої сили у літературній творчості (прозі, поезії), дитина оволодіває умінням «вживатися» в образ, співпереживати, використовувати виражальні засоби: формується потреба глибоко, емоційно сприймати художній твір. Спочатку свій, а потім іншого автора. Через власну творчість учень відчує і працю майстра, його вміння і можливості.
Види робіт теж різні: робота в парах, індивідуальна творча робота, групова діяльність. Слід зазначити, що учні віддають перевагу як роботі в парах, так і в колективній, груповій діяльності за принципом: роблю те, що у мене найкраще виходить, — одні складають тексти, другі записують, треті малюють, часом створюють книжки-малятка (індивідуальні або колективні) — і в результаті отримують оцінки. Це свято і душі, і мовлення, це «відкриття себе».

Із досвіду роботи

Поиск по сайту: