ТЕМА 12. «ФОРМУВАННЯ ПОПИТУ НА РИНКУ ОКРЕМОГО ТОВАРУ»

1. Фактори, що характеризують покупця:

+ соціальні, культурні, особисті, психологічні;

– соціально-економічні, особисті, політичні;

– особисті, технічні, психологічні;

– культурні, політичні, навколишні.

2. Референтні групи – це:

+ групи людей, що впливають на позицію і поведінку споживача;

– варіанти пропонування кожного окремого товару в межах асортиментної групи;

– сукупність споживачів, яка однаково реагує на однотипний набір спонукальних стимулів маркетингу;

– виокремлена сукупність споживачів, потреби яких задовольняються товаром, створеним для інших сегментів.

3. Референтні групи належать до факторів:

– демографічних;

+ соціальних;

– культурних;

– психологічних.

4. Особисті потреби:

+ виникають і розвиваються в процесі життєдіяльності людини;

– виникають у забезпеченні функціонування суспільства;

– забезпечують попит;

– розвивають ринок товарів та послуг.

5. Первинні потреби:

+ визначаються біологічною природою людини;

– є похідними і зумовлюються соціальним, культурним і духовним розвитком особистості;

– визначаються вищим рівнем культури;

– визначаються думками особистості.

6. Вторинні потреби:

– визначаються біологічною природою людини;

+ є похідними і зумовлюються соціальним, культурним і духовним розвитком особистості;

– визначаються вищим рівнем культури;

– визначаються думками особистості.

7. Зовнішнім проявом потреби є:

+ попит;

– товар;

– послуга;

– ринок;

8. Специфічна, конкретна форма вияву потреб людей — це:

– попит;

+ запити;

– цінності;

– пропонування.

9. Ремаркетинг застосовується:

– коли попит на товар перевищує рівень виробничих можливостей і наявні ресурси;

– коли рівень і структура попиту на товари повністю відповідають пропозиції;

– за наявності ірраціонального попиту на товар;

+ для будь-яких товарів і будь-коли з метою пожвавлення попиту.

10. Демаркетинг застосовується:

+ коли попит на товар перевищує рівень виробничих можливостей і наявні ресурси;

– коли рівень і структура попиту на товари повністю відповідають пропозиції;

– за наявності ірраціонального попиту на товар;

– для будь-яких товарів і будь-коли з метою пожвавлення попиту.

11. Гранична корисність споживача:

– збільшується з кожним наступним набором товарів;

+ зменшується з кожною наступною одиницею однойменного товару;

– збільшується з кожною наступною одиницею однойменного товару;

– залежить лише від кількості товарів, не їх найменувань.

12. Споживна цінність товару – це:

– вигода, яку отримує споживач від технічної досконалості товару;

+ сукупність вигод, яку отримують споживачі в процесі купівлі та експлуатації товару;

– вигода, яку отримує споживач від спроможності товару мінімізувати ціну споживання;

– вигода, яку отримує споживач від спроможності товару викликати позивні чи негативні емоції та почуття.

13. Поняття «пропонована кількість товару» означає:

– кількість товару, яку можуть запропонувати виробники;

+ кількість товару, яку готові запропонувати виробники за певну ціну;

– кількість товару, яку потрібно запропонувати на ринку, щоб забезпечити його продаж;

– кількість товару, яку потрібно запропонувати на ринку, щоб окупити його випуск.

14. Суть «Ефекту Веблена»:

– споживач постійно поводить себе раціонально;

– належність покупця до того чи іншого угрупування;

– спонукає споживача купувати, те що й усі;

+ споживач орієнтується на придбання тих товарів, які засвідчать його високий статус.

Поиск по сайту: