Брилярство було і лишається доволі рідкісним ремеслом

Соломоплетіння є головним захопленням народного умільця з м. Славути Михайла Антоновича Мокляра. Солому збирає у різний час, щоб була вона різного кольору - зеленкувата, золотиста, коричнева. Має учнів, мріє про відкриття студії для дітей.

Капелюшки різних розмірі і фасонів, шкатулки, картузи, чоловічі брилі, фігурки тварин, солом’яні ляльки та килимки на підлогу виготовляє Григорій Трохименко з Білогір’я. Солом’яні брилі плете тільки з житньої соломи, бо вона має дуже добру енергетику. Жито вирощує на своєму городі, бо те, що в полі, не годиться - воно підживлене міндобривами й обприскане хімікатами.

Замки, храми, вітряки, рамки, ікони, мозаїчні картини з соломки творив майстер з золотими руками з містечка Меджибожа Летичівського району Ігор Майстерук, який мав новий погляд на солому. Працював по 12-16 годин на добу. Віддавався творчості повністю. Найбільша його робота – «Фортеця у стилі Вальтера Скотта» - зайняла 700 годин чистої праці. Його роботи з соломи не мають аналогів не лише в Україні, але й у світі. Мав п’ятьох учнів. Брав участь у всеукраїнському симпозіумі майстрів художньої обробки соломки «Солом’яний диво-птах», що відбувався у червні 2009 року в м. Хмельницькому. А в серпні 2010 року в м. Луцьку на V Міжнародному фестивалі соломкарського мистецтва «Сніп», на який з своїми доробками приїхали майстри з різних куточків світу (Росії, Білорусії, Узбекистану, Угорщини, Англії, Голландії, Швейцарії, Нідерландів, Непалу, США тощо), Ігор Майстерук показав майстер-клас. Був нагороджений Грамотою – подякою за розвиток народних традицій з рослинних матеріалів, творчий пошук, високу майстерність та активну участь у фестивалі.

На жаль, доля відміряла І. Майстеруку тільки 49 років життя: він відійшов в інший світ наприкінці березня 2011 року. У Державному історико–культурному заповіднику «Меджибіж» діє зараз виставка його витворів з соломки.

Виставки плетених робіт майстрів (як з днів минулих, так і теперішніх) свідчать про щедрий талант українського народу.

Також раніше великою популярністю користувалися дахи із соломи.

Хоча тепер житлові будинки або господарські споруди з солом'яною покрівлею зустрічаються рідко. Та був час, коли не по одному десятку років вона служила людям. Таку покрівлю поливали дощі, палило сонце. Чорніла від часу солома, і буро-зеленим панциром моху покривався північний схил даху. Але варто було висмикнути з стріхи дві-три соломина, і виявлялося, що темніли лише кінці соломин, а самі вони зберігали янтарно-жовте забарвлення і м'який золотистий блиск. Тлінню піддавався тільки верхній шар покрівлі. Солома - досить крихкий матеріал, але вміло укладена щільними рядами, вона служила в покрівлі близько півстоліття. Сільських будівельників приваблювала не тільки доступність і дешевизна такого даху над головою. «Під солом'яною стріхою взимку в хаті тепліше, а влітку прохолодніше», - стверджували селяни. Дійсно, товстий шар соломи - прекрасний ізолятор.

У старовину на покрівельні роботи йшла довга і пряма житня солома, стисла серпом. Тепер же хліба прибирають комбайном. Солома, проходячи через нього, мнеться і стає непридатною для покрівельних робіт. Правда, замість житньої соломи можна застосовувати стебла дикорослих злаків: очерету, вейника, тимофіївки, трясунки, овсяниці, пирію та багатьох інших. Майже на будь-якому пасовищі ще здалеку видно світло-бузкові або фіолетово-бурі плями. Це мітелки дикорослих злаків. Скотина не чіпає жорсткі задерев'янілі стебла. До осені мітелки із стеблами знебарвлюються і стають побіленими. Заготовлювати їх можна до глибокої осені. Пов'язані в снопи, вони можуть зберігатися на горищі до наступного літа.

не переводим - Зображення 13, зображення 14

Поиск по сайту: