Художня обробка каменю в Україні. Вироби із каменю

Мистецтво різьблення каменю в Україні має дуже глибокі традиції. Кам'яним різьбленням прикрашені багато архітектурних пам'ятників Древньої Русі, що мають майже тисячолітню давнину (XI-XIII століття).

З найдавніших часів виготовлялися з каменю великі і малі скульптури, шиферні пряслиці з різьбленим орнаментом, іконки, хрести, усілякі ювелірні вироби.

Особливо пишного розквіту досягло в Україні мистецтво художньої обробки каменю в XVIII - першій половині XIX століття. Цей розквіт був тісно пов'язаний із грандіозним будівництвом, що розгорнулося у Києві і його околицях, а також великим попитом на табакерки й інші невеликі побутові вироби, що виконувалися з металу, кістки і каменю. Початі в цей час пошуки кольорових порід каменю, придатного для лицювальних робіт, а також дорогоцінних самоцвітів, що йдуть на ювелірні вироби, увінчалися блискучими успіхами.

У XVIII - першій половині XIX століття з каменю робилися великі і малі декоративні вази, стільниці, підношення, скриньки, табакерки, чарки, печатки і т.д.

не переводим - Зображення 34, зображення 36

В епоху Відродження ювеліри ще не вміли по-справжньому обробляти каміння, не знали прийомів, необхідних для посилення його блиску та кольору. Як правило, камінь лише злегка шліфувався і полірувався, не змінюючи неправильної форми. Для такого каміння робили масивні касти-гнізда, які суттєво приховували камінь. Тому поява перших огранених привезених діамантів була зустріта з великою цікавістю.

На жаль, золотарі руської віри та національності зазнавали значних утисків з боку офіційної влади і поступово з переважної цехової більшості перетворились на виняткову меншість. Це навіть привело до зміни їх робочого матеріалу із золота на срібло.

Не зважаючи на це, українське золотарство розвивалося під двома помітними впливами: західним - з Аусбургу, Нюрнбергу та східним - з Туреччини, через посередництво Кракова та Любліна. Останній теж знайшов добрий грунт у поєднанні з староруськими мотивами.

У таких золотарських осередках, як Київ, Переяслав, Ніжин, Чернігів вдосконалюються та урізноманітнюються технічні прийоми, що використовуються в межах одного виробу. Поєднується виїмчаста, перетинчаста та живописна емалі, лиття, карбування високим та низьким рельєфом, травлення, глибоке гравірування та філігрань. Прикраси стають меншими за розміром та легшими. Сережки все частіше носять у проколених вухах, а не на скронях чи вплетеними у волосся. Змінюється форма браслетів. Це вже не широкі пластини на шарнірах (в древній Русі ними підтримували довгі рукави сорочки), а легкий суцільний обруч чи ланцюжок з використанням черні по золоту, діамантів чи перлів. Перстені, пряжки та декоративні гудзики стають популярними серед чоловіків та жінок усіх соціальних верств.

Поруч з цехами золотарів існують майстерні окремих ювелірів. До наших днів дійшли вироби доби Бароко з майстерень І. Равича, М. Юр'євича, П. Волоха, І. Завадовського (царські врата із суцільного срібла та окуття престолу в Києво-Печерській лаврі та для собору св. Софії у Києві).

Ця доба також принесла значний інтерес до коштовного каміння. З'явилися майстри з гранування діамантів та кольорового каміння. Це примусило ювелірів звернути увагу на важливість поєднання "заново відкритого" каменю з металом. Вміння розібратися у властивостях і декоративних якостях різних порід каменю, вибрати придатні кам'яні блоки для тих чи інших виробів, визначити площину розпилювання блоків - усе це вимагало художнього смаку і тонкого художнього чуття. Керівники каменерізних виробництв і майстри-каменерізи прекрасно володіли найрізноманітнішими технічними прийомами художньої обробки каменю. До високої технічної і художньої досконалості доведено було виготовлення виробів способом флорентійської мозаїки. Майстри навчилися облицьовувати вироби й архітектурні деталі (вази, стовпчика і т.д.), виконані з недорогого м'якого каменю, мистецьки підібраними пластинками дорогих і більш красивих порід (яшми, малахіту, агата й інших), які значно рідше й у більш дрібних монолітах зустрічаються в природі.

З другої половини XIX століття замовлення на різьблений камінь різко скорочуються і чудове мистецтво починає занепадати. На зміну виробництву архітектурних облицювань великих декоративних виробів і дорогоцінних ювелірних виробів приходить і одержує широкий розвиток кустарне виробництво всіляких дрібних виробів.

Наприкінці XIX століття безліч кустарів, що працювали цехами і поодинці й у невеликих майстернях, займалося огранюванням самоцвітів, свердлінням намиста, виготовленням брошок, шпильок, малахітових скриньок, кам'яних пап'є, невеликих скульптур і інших дрібних виробів з агата, гірського кришталю, яшми і т.д. Поряд з цим, усе більш широке поширення одержувало виробництво всіляких невеликих побутових виробів і скульптури з м'яких і напівтвердих порід каменю, які легко піддаються обробці.

Зображення 35

Великою художньої вартістю ці різноманітні вироби не відрізнялися. Вкрай тяжкі умови праці, тиск дрібних начальників і скупників - усе це, разом узяте, приводило до втрати кращих традицій.

В радянські роки почалося поступове відродження мистецтва різьблення по каменю. З 20-х років організуються артілі каменерізів - у селах Гуцульщини та Київської області.

У порівнянні з більшістю інших галузей художньої промисловості й інших народних промислів різьблення по каменю до моменту революції знаходилася в більш глибокому упадку. Коштовні традиції в більшості випадків були втрачені, майже не було майстрів, подібних П.Терентьєву, В.Денисову, Т.Пескову, що працював у Тобольську, чи Г.Петровскому, В.Гур'єву, В.Узикову, що працювали у Холмогорах. Тому довгий час відроджуване виробництво спиралося або на художників-професіоналів, що виконували зразки для майстрів-виконавців, або на старі дореволюційні зразки.

В післявоєнні роки мистецтво різьблення по каменю стало розвиватися більш швидкими темпами, ніж у 20-х і 30-х роках. Велике значення мало те, що і художники, що створювали зразки для промислу, і майстри-каменерізи, що більш активно почали працювати в ці роки над самостійними композиціями, добре знали виробництво і властивості різних порід каменю, з якими їм доводилося мати справу. Вони прагнули, щоб створені ними речі відповідали і виробничим, і естетичним вимогам. Показова в цьому відношенні творча діяльність Е. Миколаєва. І в предметах утилітарних (попільниця "Ведмежата", туалетна коробочка "Лисичка") і в невеликих настільних статуетках ("Рибка", "Воробишки") Миколаїв виявляє себе, з одного боку, як талановитий майстер скульптури, а з іншого боку - як висококваліфікований різьбяр по каменю. Його роботи відрізняються, як правило, характерними загостреними образами, підкуповують бездоганністю виконавської майстерності, умілим підбором відповідних порід каменю. При уважному розгляді його маленьких вирізаних з каменю скульптур починаєш відчувати неймовірне захоплення талантом цього митця; починаєш цінувати творчий задум і смак художника, коли бачиш, як добре взаємно доповнюють один одного жовтуватий селеніт і білосніжний ангідрит у витонченій туалетній коробочці "Лисеня", де, за художнім задумом, вирізана з ангідриту частина виконує одночасно й утилітарну і декоративну функції, зробивши її свого роду постаментом статуетки.

Цікавими є роботи Е.Миколаєва, М.Тоні, С.Дозорова, Л.Антюшина по виготовленню декоративних ваз і побутових предметів з м'яких порід каменю в сполученні з металом. Використання прийому поєднання з металом облагороджує каменерізні вироби і відкриває шлях до збагачення асортименту.

Широкого поширення в післявоєнні роки набули вироби з токарською обробкою каменю, причому метал найчастіше знаходив дуже вдале застосування в токарських речах. Велася обробка як м'яких, так і твердих порід каменю.

Мистецтво художньої обробки каменю за весь час прйшло великий і складний шлях розвитку. Знаходячись у передреволюційні роки в глибокому занепаді, ця галузь художньої промисловості зуміла побороти смугу важкої кризи. Щорічно оновлюється асортимент виробів, що випускаються, відроджуються забуті традиційні прийоми художньої обробки каменю і з кожним роком створюється усе більше і більше художніх творів, у яких всебічно і яскраво відображається наша епоха.

Поиск по сайту: