Художня обробка кістки та рогу

З найдавніших часів вироби з кістки знаходили широке застосування в побуті людини. З кістки робили наконечники стріл і гарпунів, рибальські гачки, руків'я ножів, гаки для транспортування дичини, ложки та курильні трубки. Багато предметів прикрашалися різьбленням і гравіюванням або скульптурно оброблялися. Вчені вважають, що зародження пластичного мистецтва безпосередньо пов'язане з обробкою кістки. Про це свідчить походження слова «кесті». Так у Стародавньому Єгипті називали всіх скульпторів, незалежно від того, з якими матеріалами вони працювали. Саме ж слово «кесті» означало різьбяр по кості.

Оброблена кістка - це звичайна знахідка при археологічних розкопках. Основні осередки художньої обробки кістки в нашій країні виникли століття тому в північних районах, поблизу місць видобутку мамонтової і моржевої кістки. Майстри ріжуть з кістки мініатюрну скульптуру, декоративні екрани і панно, різні прикраси (браслети, сережки, брошки, браслети). У різьблених виробах з кістки знаходять відображення побут та природа української землі. Давні традиції має мистецтво обробки порожнистих рогів тварин. Улюбленою сировиною стародавніх майстрів були роги дикого тура, предка корови. При археологічних розкопках в Чернігові були знайдені два тур'їх роги довжиною понад півметра кожен. Роги були оброблені карбуванням і гравіюванням срібними листами. Ці чудові зразки стародавнього декоративно-прикладного мистецтва можна бачити тепер в музеї.

Коров'ячі роги більш скромних розмірів, але мають гарний колір і виразний малюнок. Вони використовуються сучасними косторізами для виготовлення кубків, екранів, мініатюрної скульптури, лотків, коробочок і різних прикрас.

Зображення 37, зображення 38

Бивні мамонта, слона, моржову кістку і зуб кашалота, званий благородною кісткою, майстри здавна застосовували для різьблених робіт. Благородна кістка красива, міцна, легко ріжеться і прекрасно полірується. Завдяки особливостям будови кістки на її поверхні з'являється легкий текстурний малюнок, що нагадує хвилеподібні візерунки. Гарний білий колір з жовтувато-палевими, блакитними і зеленуватими відтінками надає кістці незвичайну теплоту і декоративність. Копалини палеозойської мамонтової кістки знаходилися і видобувалися в північних районах нашої країни, слонову ж ввозили з-за кордону, велося також полювання на моржів і кашалотів. Не дивно, що майстри завжди відчували труднощі з матеріалами, тому постійно велися пошуки більш дешевої і доступної кістки. Таким матеріалом виявилася так звана цівка - трубчаста кістка великої рогатої худоби. Використовуючи природну циліндричну форму цівки, косторізи майстерно вписували в неї фігурки різних тварин, а деколи цілі сценки за мотивами народних казок і байок.

Обробка кістки включає в себе різні прийоми різьблення: ажурне (отвір), рельєфне, об'ємну і гравіювання. Виріб може бути виконано як одним із прийомів, так і поєднанням, наприклад, об'ємної різьби з гравіюванням, ажурної різьби з рельєфною і т. д.

Характерна риса ажурного різьблення - наскрізний фон, який робить різьблення схожим на найтонше мереживо.

Різьблену кістку нерідко використовують як декоративну накладку на вироби з інших матеріалів. Незвичайної звучності і краси набуває різьблена ажурна кістка в поєднанні з цінними породами дерева.

Зображення 39, зображення 40

Ріг - це кістковий стрижень, покритий роговим чохлом, який росте разом з кістяним стрижнем від основи рогу, з роками покриваючись новими шарами рогового речовини. Цим пояснюється його шарувата структура. Досить тонкий біля основи, роговий чохол поступово потовщується, утворюючи на вершині дуже щільний, так званий монолітний кінець.

Роговий чохол, з якого видалено кістковий стрижень, майстри зазвичай називають просто рогом. Його використовують для виробів, які умовно можна розділити на дві групи.

До першої відносяться такі вироби, в яких в основному використовується природна форма рогу. Скульптура, в якій художники, використовуючи природну форму і малюнок рогу, створюють невеликі фігурки птахів і звірів, виникла порівняно недавно, а в давнину з цілого рогу майстри частіше всього виготовляли утилітарні предмети: совки, черпаки, порохівниці, кубки. У багатьох місцях України ріг йшов на розтруби народних музичних інструментів - волинок. У народів Кавказу коров'ячий ріг служив основою традиційних посудин для вина - кубків. Його прикрашали різьбленим сріблом або латунню.

Зображення 41, зображення 42, зображення 43

До другої групи належать предмети, зроблені з розпрямлених пластин рогу: гребені, гудзики, лотки, туалетні коробочки, жіночі прикраси, а також різьблені і точені фігурки, виконані з монолітного кінця рогу. Пластинки коров'ячого рогу добре ріжуться (в розпареному вигляді ножицями), гнуться, пресуються, поліруються і фарбуються. Ріг можна обробляти інкрустацією, гравіюванням, ажурним різьбленням, насічкою.

Малюнок рогу дуже різноманітний, хоча і має м'які, приглушені кольори з поступовим переходом від чорного до майже білого. Рогова маса напівпрозора, і шари рогу, просвічуючи, надають йому неповторну своєрідність.

Зображення 44, зображення 45

Серед найвідоміших (починаючи з XVII ст.) виробів із кістки та рогу — порохівниці, їх виготовляли з оленячого рогу та декорували багатим різьбленням (об'ємним, ажурним, рельєфним), а також накладанням металу.

Зображення 46

Кістка (переважно свійських тварин) та ріг диких копитних застосовувалися у виготовленні певного набору предметів озброєння, куди входили кістені і деталі озброєння лучника. Цей набір є стандартним для всієї території Русі. Відзначимо також окремі екземпляри речей з рогу, що їх іноді трактують як булави, зокрема по одному екземпляру походять з Воїнської Греблі.

Середньовічні східноєвропейські кістені мають грушоподібну або яйцеподібну форму. Деякі екземпляри більш витягнуті. В. Фльорова відзначає, що цей варіант кістенів з’являється не раніше від ХІ. На кістені інколи наносили малюнки-графіті у вигляді ліній та решіток, прокреслених тонким лезом або вістрям. Графіті на давньоруських кістенях - достатньо звичне явище, проте вони, як правило, простіші за формою. Графіті наносили зазвичай тонким вістрям або лезом, ймовірно, самі власники речей і, можливо, це були їхні особисті знаки. Унікальним є кістень з давньоруського Воїня, який має грушоподібну форму. Його слід вважати копією пізніших металевих кістеней, а отже, він може датуватися часом не раніше ніж ХІІ ст. Якість виробів дозволяє припускати їхнє неоднакове походження: київські і пліснеські кістені могли бути продукцією професійного ремесла. Заготовку для кістеня знайдено у косторізній майстерні у Звенигороді, що також вказує на можливість професійного виробництва цієї категорії речей. Загалом, слід констатувати, що на Півдні Русі цей вид озброєння набув більшого поширення і різноманітності, ніж на Заході, де поки що знайдено лише поодинокі екземпляри кістяних вістер. Більшість з них належить до добре відомих типів, цікавих тим, що вони створюють відносно великі серії, а отже, їх використання пов’язано зі стійкою традицією. Саме тому на них варто зупинитися окремо. Поширеним типом були втульчасті вістря конічної форми, кульоподібні,або конічні, за термінологією авторів. Їх значну кількість знайдено на території Південної Русі, особливо на пам’ятках ХІІ–ХІІІ ст. Конічні стріли побутували у Східній і частково у Південній Європі. Спеціалізовану майстерню кінця ХІІ – першої половини ХІІІ ст., де виготовлялися втульчасті конічні стріли, відкрито у Києві на Подолі. Тут простежено всі етапи їх виробництва. Поодинокі напівфабрикати аналогічних вістер було знайдено у Звенигороді та у майстерні косторіза на городищі поблизу Хутора Половецького. Звенигородський екземпляр не пов’язаний з косторізним комплексом, проте немає сумнівів, що це виріб місцевого виготовлення, враховуючи існування у місті косторізного виробництва. У Звенигороді також було знайдено готове вістря зазначеного типу. Інший поширений тип – це вістря кілеподібної форми з широким пласким насадом Їх традиційно зараховуються до озброєння XIII ст.

Зображення 47

Також з кості виготовляли накладки на лук. Найбільш ранні давньоруські екземпляри накладок на лук походять з могильників Х ст. Накладки з багатого поховання Гульбище у Чернігові – орнаментовані і, ймовірно, мали репрезентативне значення. Зазвичай накладки на лук не орнаментувалися. Незважаючи на те, що робота лучника є досить складною, а, отже, вона пов’язана з професійним виробництвом, слідів спеціалізованих майстерень зазначеного профілю досі не виявлено. Невеличкі косторізні комплекси, пов’язані з виробництвом накладок на лук, було зафіксовано у Києві і на городищі поблизу Хутора Половецького. Заготовки з рогу і напівфабрикати накладок знайдені також у Воїні і на городищі Іван-Гора.

Поиск по сайту: