Грошовий обіг і його закони. Грош. обіг – це неперервний рух грошей у сфері обігу та їх ф-ня як засобу платежу й обігу

Грош. обіг – це неперервний рух грошей у сфері обігу та їх ф-ня як засобу платежу й обігу. Опосередковуючи рух реальних товарів і послуг у процесі сусп. відтворення, грош. обіг вимагає лише строго визначеної маси грошей.Готівковий грош. обіг: сукупність грош. розрахунків, які використовуються у взаємовідносинах держави, підпр-в, організацій та населення набираючи форми готівкових грошей. Безготівковий грош. обіг: це сукупність грош. розрахунків, які здійснюються у формі записів на рахунках у банках і шляхом взаємозаліку. Закон грошового обігу передбачає, що протягом певного періоду в обігу має бути певна, об'єктивно зумовлена грошова маса. Він з'ясовує внутрішні зв'язки між кількістю грошей в обігу і масою товарів, рівнем цін, швидкістю обороту грошей. Рух грошей здійснюється в рамках грошової системи. Грошова система - це форма організації грошового обігу, яка історично склалася в країні й законодавчо закріплена державою. Ця система включає в себе ряд взаємопов'язаних елементів: *назва нац грош одиниці;* вид грошових знаків і характер їх забезпечення; *порядок грош емісії, тобто порядок друкув грошей і випуску їх в обіг;*встановл нац валюти і порядок обміну на іноз;*наявність держ фін інститутів, які здійснюють регулюв грош обігу в країні.Ще в період існування золотих та срібних грошей була помічена певна особливість їх функціонування в обігу, яка одержала назву "закону Грешама". Кращі гроші вимиваються з обігу гіршими. Традиційно дію цього закону пов'язують саме з періодом перебування в обігу металевих грошей, коли на скарб перетворювалися в першу чергу повноцінні золоті монети, зіпсовані ж перебували в обігу поруч з менш цінними срібними та бронзовими. Не можна повністю заперечувати дію цього закону і сьогодні.Поява паперових грошей поставила перед дослідниками процесу обігу та функціонування грошей значно складніші питання. Паперові гроші неспроможні легко вилучатися з обігу, перетворюючись на скарб як золоті. Папір не є скарбом, не має власної великої вартості, відповідно з часу появи паперових грошей людей цікавить питання: скільки паперових грошей необхідно для обслуговув товарного обігу, як ця кількість впливає на ек. Ще у XVIII ст. дослідження цієї проблеми Д.Юмом призвели до формулювання так званого "рівняння обміну". Остаточно воно було обґрунтовано на початку ХХ ст. І.Фішером і тому іноді його наз "рівнянням Фішера":M * V = P * Qде: М - маса грош, що знаходиться в обігу; V- сер швидкість(кількість) обороту грош одиниці;Р - рівень ціни на ринку; Q - реальний обсяг тов маси на ринку.З цього рівняння можна визначити кількість грошей, необхідних для обігу:M = P*Q / VК.Маркс у "Капіталі" пропонує дещо інший підхід для з'ясування кількості грошей, що необхідні для обігу: Kг = Сц + П - К - В / Oде: Кг - кількість грошей, що необх для обігу; Сц - сума цін усіх тов, що реалізовані в суспільстві протягом року; П - платежі по кредитах минулих років; К - сума цін товарів, що продана в кредит цього року; В - взаємопогашені платежі; О - швидкість обороту грош одиниці за рік. Існує спрощена формула, що виражає дану залежність:Кг = Сц / OЗакон обігу повноцінних грошей (золота) може бути виражений так: за певної суми вартостей товарів, що реаліз. за готівку, і платежів, що надходять (за вирахув. тих, які взаємно сплачуються), і за певної середньої к-сті оборотів маса грошей залежить від вартості грош. матеріалу (золота).

32. Сутність витрат в-ва та їх класифікація

Витратами вир наз.в-ти ресурсів на здійснення господарської діяльності виражені в грошовій формі.Витрати в–ва є формою руху авансованого промислового капіталу.В ек.літературі немає однакових поглядів на сутність витрат вир.Класична теорія та марксистка ствердж.що в-ти вир-в -ти живої і матеріалізованої праці вираженої в грош.формі.Неокласики: В-ти вир. -найб.ефективний варіант їх викор. В-ти мають свою класифікацію за видами:*зовнішні;*внутрішні. Зовнішні -в-ти п-ства щодо залучення рес.у свою власність.Ці в-ти наз.бухгалтерські. Внутрішні витрати мають неявний, імпліцитний характер, оскільки відображають використання ресурсів, що належать власнику підприємства у вигляді землі, приміщень, активів тощо, за які він формально не платить.Зовнішні та внутрішні в-ти становлять ек.в-ти.Економічні витрати--це всі види виплат постачальникам за сировину та матеріальні ресурси.Поняття "економічні витрати" є загальноприйнятим, бухгалтерські — обчислюються на практиці для визначення реальної суми фактично здійснених витрат, оподаткованого прибутку.Також розрізняють в-ти в залежності від зміни обсягів вир. Їх поділ.на:1)в-ти в короткострок.періоді;2)в-ти в довгострок.періоді. За критеріями зміни обсягів вир: *постійні;*змінні. Постійні - це такі, абсолютна величина яких у даний період при зміні обсягу вир в певних межах не змінюється. Це витрати на утримання й експлуатацію будівель, споруд, управління цехом, орендна плата. До постійних витрат відносять також витрати, які неістотно змінюються внаслідок зміни обсягів вир, тому їх називають умовно-постійними. Змінні - це такі витрати, величина яких у даний період безпосередньо залежить від обсягу вир. Постійні та змінні в сукупності становлять валові в-ти.Розрізняють витрати на одиницю продукції та загальні витрати на весь обсяг виготовленої продукції (наданих послуг).При плануванні, обліку та аналізі витрати класифікують за різними ознаками. Залежно від ступеня однорідності витрати поділяються на прості (елементні) та комплексні. Прості (елементні) — це витрати однорідні за економічним змістом (сировина, основні матеріали,ЗП). Комплексні витрати різнорідні за своїм складом, вони охоплюють кілька ек елементів (витрати на утримання та експлуатацію машин, загальновиробничі, втрати від браку тощо). За способом обчислення на окремі види продукції витрати поділяються на прямі та непрямі. Прям і витрати безпосередньо відносять на собівартість виготовлення конкретного виду продукції і можуть бути розраховані на її одиницю прямо (матеріали, паливо, заробітна плата). Непрямі витрати пов'язані з виготовленням різних видів продукції, в цьому разі не можна безпосередньо обчислити витрати на окремі види продукції (загальновиробничі витрати, витрати на утримання та експлуатацію машин тощо ). Залежно від часу виникнення витрати можуть бути поточними, одноразовими, майбутніми. Поточн і витрати здійснюються щоденно в даному періоді, одноразові -це разові витрати, що здійснюються не частіше як один раз на місяць. Майбутн і — це витрати, на які резервуються кошти в кошторисно-нормативному порядку (оплата відпусток, сезонні витрати).Виділяють сукупні, середні та граничні витрати. Середні витрати – середня величина витрат на в–во одиниці продукції (АТС=ТС/Q). Граничні витрати (МС) – витрати необхідні для випуску додаткової одиниці продукції найефективнішим чином (МС=DТС/DQ). Альтернативні витрати це вигода, втрачена внаслідок невикористання ек ресурсу в найдохіднішій зі всіх можливих сфер і галузей господарювання.

Поиск по сайту: