Тема 1 : «Предмет і види економічного аналізу»

1. Мета і завдання економічного аналізу

Мета економічного аналізу – сприяння виконанню планів підприємств і їх підрозділів, а також інших господарських формувань, сприяння дальшому розвитку і поліпшенню економічної роботи завдяки підготовці проектів оптимальних управлінських рішень.

Основні завдання економічного аналізу:

1. Оцінювання діяльності підприємства, його виробничих та інших підрозділів, окремих явищ і показників

2. Виявлення і визначення величини внутрішньогосподарських резервів

3. Сприяння оперативному управлінню підприємством і поточному контролю

4. Контроль за роботою підприємств та установ усіх форм власності

Предметом економічного аналізу – є фінансово-господарська діяльність підприємств та установ.

Об’єктом аналізу є окремі економічні явища: процеси, проблеми, питання, показники (наприклад виробнича і комерційна діяльність, наявні ресурси…)

Зміст економічного аналізу – це систематизований перелік об’єктів чи питань аналізу.

Ресурси підприємств: природні, виробничі, інтелектуальні, фінансові, валютні.

Для виробництва придатна така класифікація ресурсів: трудові, основні засоби і предмети праці.

Важливими виробничими ресурсами є простір, земельна площа і час.

Ресурси можуть бути вихідні, природні, похідні та штучні.

До штучних належать товарні, інформаційні, фінансові, наукові.

У процесі виробництва починають взаємодіяти один з одним. Такі взаємодії набувають форми факторів.

Фактор – це рушійна сила будь-якого процесу або явища, який визначає їх характер та результат.

Фактор – це причина, яка впливає на певний результат.

Фактори класифікують згідно з певними ознаками. Відповідно до простих елементів праці розрізняють фактори трудові та матеріальні.

Матеріальні фактори складаються із сировинних, енергетичних, водних, факторів основних засобів.

За місцем дії фактори можуть бути внутрішньогосподарські, галузеві, регіональні, народногосподарські.

Вирізняють також кількісні та якісні фактори, інтенсивні та екстенсивні, об’єктивні та суб’єктивні, загальні (комплексні) та поодинокі (одиничні), основні та другорядні тощо.

Фактор завжди має не лише величину, а й напрям дії, тому розрізняють позитивні та негативні фактори.

Резерв – це запас ресурсів, які свідомо не витрачаються, і підтримуються на певному рівні як засіб, що забезпечує надійність і безперервність роботи будь-якої системи.

Економічний аналіз – це система спеціальних знань, пов’язаних з дослідженням існуючих економічних процесів і господарських комплексів, темпів. Пропорцій, а також тенденцій розвитку з виявленням глибинної її суті і причин, що зумовлюють різні відхилення від запланованих показників, договірних зобов’язань, виробничих потужностей та об’єктивної оцінкою їх виконання.

Резерв – це не використана або згаяна можливість чогось. Наприклад зростання обсягу виробництва, поліпшення якості або підвищення рентабельності

Одні резерви – це безповоротні втрати ресурсів. А інші можуть бути використані у наступних виробництвах.

Види економічного аналізу групуються залежно від часу проведення аналізу, виходячи з цього виділяють такі види аналізу:

1. Наступний (ретроспективний)

2. Оперативний

3. Попередній (прогнозний,стратегічний)

На теперішній час найбільш важливим є наступний аналіз, до нього можна віднести 6 видів:

1. Фінансово-економічний аналіз – здійснюється після закінчення кварталу або року на підставі відповідного звіту підприємства, головний акцент у цьому аналізі робиться на визначені і оцінювання ключових, результативних і фінансових показників роботи підприємства. Багато уваги приділяють вивченню основних показників фінансового стану, руху грошових коштів і капіталу. Інші виробничі показників і витрати вивчають вибірково і в такому обсязі, щоб пояснити відхилення прибутку та у зміні фінансового стану підприємства. Такий аналіз звичайно проводять сторонні установи, які мають тісні зв’язки з даним підприємством: фінансові та банківські установи, адміністративні, наукові та посередницькі організації.

2. Техніко-економічний аналіз. На відміну від фінансово-економічного є більш змістовним і різнобічним. Його також називають внутрішньогосподарським. Крім економічних показників у ньому значна увага приділяється вивченню даних про використання техніки і технологій, інших матеріальних ресурсів підприємства. Для цього аналізу використовують дані первинного бухгалтерського обліку та інші джерела інформації. Техніко-економічний аналіз має значну галузеву специфіку, тоді як методика фінансово-економічного аналізу однакова для всіх підприємств.

3. Статистико-економічний аналіз перебуває на стику статистики та економічного аналізу. Він вивчає діяльність не підприємств, а великих господарських комплексів, регіонів, галузей і народного господарства країни в цілому. Основним інформаційним джерелом може бути статистична звітність відповідних господарських одиниць, статистичні збірники і обстеження.

4. Порівняльний або міжгосподарський аналіз, як і статистико-економічний використовує для своїх потреб більший обсяг інформації ніж перші два види аналізу. Але він обмежується даними кількох споріднених підприємств. Завдяки додатковим зіставленням даних і орієнтації на показники кращих підприємств у галузі, він дає змогу одержати більш обґрунтовану оцінку підприємства які аналізує. При цьому простіше і надійніше можна вишукати і резерви. У зв’язку із цим порівняльний аналіз іноді характеризують як найкращий засіб пошуку та обґрунтування внутрішньогосподарських резервів виробництва.

5. Функціонально-вартісний аналіз – це відносно новий вид аналізу, і тому його методика ще є не досконалою. Предмет його вивчення в більшості випадків пов’язаний не з роботою підприємства, а з випуском і експлуатацією певних видів продукції. Такий підхід крім, традиційної виробничої інформації потребує докладних даних щодо експлуатаційних характеристик виробів. У впровадження цього виду аналізу є доцільним у тому разі, якщо він вивчає ефективність відносно дорогої техніки з досить великими обсягами виробництва. Цей аналіз концентрує увагу на показниках використання продукції, ефективності її використання у споживачів. Головні резерви такий аналіз вбачає удосконалення конструкції виробу, оптимізації його окремих функцій, виявлені його слабких або навіть зайвих функціональних можливостей.

6. Системний аналіз це останній вид наступного аналізу. Вперше системний підхід використали cвійськові фахівці опрацьовуючи десантну операцію в Нормандії під час другої світової війни. Системний аналіз застосовують для досліджування складних економічних проблем, великих виробничих комплексів важливих народногосподарських проектів. При цьому вивчення економічних аспектів органічно поєднується з аналізом технічних, соціальних, демографічних і національних проблем, екологічних і політичних умов тощо.

Оперативний (поточний) аналіз здійснюють на підприємствах і в його підрозділах безпосередньо в процесі господарської діяльності, або відразу по закінчені окремих виробничих чи інших робіт. При цьому основну інформацію для аналізу постачає оперативний облік, що виключає пасивне очікування звітних даних. Намагання поєднати проведення аналізу процесу виробництва з відносно невеликими виробничими етапами (доба, тиждень, декада) зумовлюються потребою в активізації економічної роботи, включені аналізу в систему оперативного управління підприємством. Отже, завданням оперативного аналізу є не тільки виявлення негативних явищ, а й сприяння їх своєчасному виправленню протягом певного періоду, що дає змогу реально поліпшити кінцеві результати роботи підприємства. Інформацію для оперативного аналізу отримують в основному по каналам автоматизованих систем управління і обробляють із застосуванням стандартних програм на персональному комп’ютері.

Прогнозний аналіз. Цей тип аналізу почав застосовуватися, як техніко-економічне обґрунтування майбутніх підприємств, зразків нової техніки і новітніх технологій. Цей аналіз передує виробничим подіям, передбачає їх наслідки, оцінює їх ефективність. Цей аналіз здійснюють працівники проектних і наукових закладів результати прогнозного аналізу можуть бути подані як планові калькуляції для нових видів продукції, як сума економічного ефекту від освоєння нової техніки, впровадження новітніх технологій, механізацій, автоматизацій виробництва.

Поиск по сайту: