Етика та естетка мовленнєвого спілкування в сучасній англійській мові

Мовленнєва етика передбачає дотримання умов успішного спілкування: доброзичливого ставлення до адресата, демонстрації зацікавленості в розмові, емпатії (тобто налаштованості на внутрішній світ співбесідника), щирості у формулюванні своїх думок, увазі тощо, сигналами чого є репліки різних типів, також міміка, усмішка, погляд, жести та ін.

Мовленнєва етика – правила мовленнєвої поведінки, що ґрунтуються на нормах моралі, національно – культурних традиціях, психології учасників спілкування. Порушення норм мовленнєвої етики суттєво ускладнює процес кооперативного спілкування. Етичні мовленнєві норми втілюються в спеціальних етикетних мовленнєвих формулах і виражається сукупністю різнорівневих засобів – від окремих слів до висловлювань і навіть текстів.

Мовленнєвий етикет – система усталених форм спілкування, прийнятих відповідно до соціальних ролей комунікантів і моральних норм поведінки людей у суспільстві. Привітання як мовленнєві етикетні форми, як правило, не вносять у комунікативний акт нової логічної інформації; вони є засобами вираження контактно встановлювальної інформації. Вона може засвідчувати соціальний стан мовця (добрий день, шановні колеги, привіт, друже), ставлення до адресата (вибачте, будь ласка), традиції певного етносу (батько і мати просили, і я вас прошу прийти на наше весілля) тощо.

Етикет у поведінці людей і в мовленні історично змінний. Наприклад, деякі форми ввічливості, які були звичними не лише двісті, а й двадцять років тому, тепер вийшли з ужитку (наприклад, офіційне звертання товариші). За етикетними формулами часто можна визначити вік мовця, його професію. Особливо етикетні форми прийняті в середовищі військовиків, у школі між учителями й учнями. Мовленнєвий етикет, звичний у молодіжному середовищі, не використовується старшими людьми.

У кожній мові закріплені способи вираження найбільш частотних і соціально значущих комунікативних намірів. Але ці спільні риси проявляються здебільшого в комунікативних намірах, меті їх застосування та ситуаціях, в яких вони вживаються. Але є ще й певні відмінності, як то граматичні категорії числа для таких висловлювань, що відсутні в англійській мові. Наприклад, у випадку вибачення прийнято вживати пряму, буквальну форму: вибач, вибачте. В англійській же I am sorry, sorry, forgive me. У разі прохання, як правило, свої «інтереси» формулюють непрямо, залишаючи за адресатом право вибору: Чи не зміг би ти позичити мені гроші? Чи не могли б ви сказати, де знаходиться університет? Існують етикетні формули поздоровлень: відразу після звертання зазначається причина, потім засвідчується щирість почуттів; у писемній формі обов’язково ставиться підпис. Значною мірою етикетизовані тости, запрошення, привітання, прощання.

Етикетні формули, фрази – важлива складова комунікативної компетенції; знання їх – показник високого рівня володіння мовою. Підтримання культурної атмосфери спілкування, бажання не засмутити, не образити співрозмовника, не викликати у нього дискомфортного стану тощо зобов’язує мовця добирати евфемізми, а також надавати перевагу евфемістичному способу висловлювання.

Важливою складовою мовленнєвого етикету є уміння вчасного, коректного і комунікативно вдалого початку і завершення спілкування. У різних мовах є віками відпрацьовані етикетні засоби початку і завершення кооперативного спілкування, тобто відповідні формули мовленнєвого етикету. Використання цих виразів регламентується соціальними ролями учасників спілкування, мірою їх близькості.

Існують також певні національні відмінності в різних привітальних, прощальних висловлюваннях. На території однієї ж держави може бути безліч варіацій такої комунікації. Це може бути зумовлено різними факторами, як наприклад вік людини, її соціальний стан, професія, освіта, рівень освіченості, робота, виховання, певні індивідуальні особливості, фантазія та ін.

Привітання і звертання задають тон розмові загалом. Залежно від соціальної ролі співбесідників, їх близькості вибирається ти – спілкування, або ви – спілкування.

Поиск по сайту: