ОСОБЛИВОСТІ ВЖИВАННЯ ЗАЙМЕННИКІВ У ДІЛОВОМУ МОВЛЕННІ

Переважна більшість документів пишеться від імені установи, підприємства, організації (тобто від першої особи множини). Проте займенник ми в цій ситуації, як правило, пропускається; ділові листи, наприклад, часто починаються дієсловом у першій особі множини (наприклад, просимо..., повідомляємо...). Паралельною до щойно розглянутої є форма третьої особи однини (наприклад, дирекція просить..., завод повідомляє). Хоча реальний діяч тут " я ", проте виклад, як правило, ведеться від третьої особи. Мовець майже усунений від участі у мовленні, ніяк себе не проявляє, що й надає викладові нейтрального або офіційного характеру.

Займенник Вам у конструкціях типу надсилаємо Вам для ознайомлення опускається, що й створює загальне враження об'єктивності викладу, типової для ділового стилю.

Проте наявність чи відсутність займенника Вам, Вас, Вами змінює спрямування й тональність висловлення. Так, звороти типу пропоную з'явитись, прошу уточнити виражають більш категоричну й безапеляційну вимогу, ніж ці самі звороти з особовим займенником Вам, Вас, Вами; порівняйте пропоную Вам з'явитись, прошу Вас уточнити. Введення особового займенника пом'якшує категоричність вимоги.

Вживання займенника першої особи однини я також обминається; розпорядження й накази розпочинаються дієсловом у першій особі однини (наприклад, пропоную..., наказую...). Ця займенникова форма можлива лише в особистих паперах і в деяких видах документів (автобіографія, доручення).

У діловому стилі авторське ми застосовується в тих випадках, коли є потреба пом'якшити категоричність тону (наприклад, ми приходимо до таких висновків).

Займенник свій часто буває зайвим у діловому документі, він дублює вже наявне в тексті слово.

Прикметник окремий іноді вживається замість неозначеного займенника деякий (окремі підприємства, окремі товариші). Не слід забувати, що основне значення прикметника окремий - це "незалежний"; бувають випадки, коли це значення виходить на перший план, тоді текст документу стає двозначним, наприклад, тов.... виконував окремі завдання (незалежні від завдань, що їх одержала група, деякі завдання, з тих, що одержала група?). Такої двозначності слід уникати.

Дієслово

Дієслово - це повнозначна самостійна частина мови, яка означає дію або стан предмета як процес.

Дієслово може означати:

- реальну фізичну дію особи (бігти, шити);

- стан, в якому перебуває предмет (спати, сміятися);

- становлення предмета (молодіти, старіти);

- ставлення особи до кого-небудь чи чого-небудь (любити, шанувати);

- бажання (хотіти, бажати);

- мовлення (говорити, розповідати);

- мислення (думати, мріяти).

Початковою формою дієслова є неозначена форма, або інфінітив.

Інфінітив – це форма дієслова, яка означає дію, але не виражає способу, часу, особи, числа і роду. Неозначена форма (інфінітив) дієслова вживається тоді, коли треба назвати дію взагалі, безвідносно до того, хто її виконує і коли. Інфінітив закінчується на -ти, -ть.

Дієслово має граматичні категорії роду, особи, числа, як і інші частини мови, але воно має ще і властиві тільки йому граматичні категорії: виду, перехідності - неперехідності, стану, способу, часу.

Дієслова бувають доконаного і недоконаного виду; перехідні і неперехідні; дійсного, умовного і наказового способу; теперішнього, минулого і майбутнього часу, активного чи пасивного стану.

ВИДИ ДІЄСЛІВ

Вид - одна з найважливіших ознак дієслова. Дієслова недоконаного виду означають незавершену дію і відповідають на питання: що робити? (читати, писати).

Дієслова доконаного виду означають завершену дію і відповідають на питання: що зробити? (прочитати, написати).

Дієслову одного виду переважно відповідає дієслово іншого. Лексичне значення таких видових пар не змінюється (читати - прочитати).

Доконаний вид дієслова утворюється від недоконаного виду за допомогою:

- префіксів: читати - прочитати;

- суфіксів: записувати - записати;

- чергування звуків: сидіти - сісти;

- наголосу: виміря'ти - вимі'ряти;

- різних основ: брати - взяти.

Одновидові дієслова - це дієслова, що бувають тільки доконаного або тільки недоконаного виду.

Лише доконаний вид мають дієслова: розговоритися, наговоритися, розгомонітися, розгніватися, роздратуватися, надуматися, натерпітися, надивитися, насміятися, напрацюватися.

Лише недоконаний вид мають дієслова: гордувати, грабувати, бродити, літати, володіти, зимувати, лихоманити, тріумфувати, намагатися, прагнути, марити, потребувати, зорити, імпонувати.

Дієслова з суфіксом - ува-, переважно іншомовного походження, поєднують в собі значення як доконаного, так і недоконаного виду: гарантувати, інтенсифікувати, організувати, телеграфувати, наслідувати, воєнізувати, веліти, женити.

СПОСОБИ ДІЄСЛІВ

В український мові розрізняють три способи дієслів: дійсний, умовний, наказовий.

Дійсний спосіб означає реальну дію, яка відбувалася (минулий час), відбувається (теперішній час), відбудеться (майбутній час): читав, читаю, буду читати.

Дієслова дійсного способу можуть вживатися із заперечною часткою не, можуть змінюватися за часом, а в теперішньому й майбутньому часах - за особами.

Умовний спосіб означає дію бажану або можливу за певних умов (хотів би).

Дієслова умовного способу утворюються додаванням до дієслів минулого часу часток б, би (читав би), вони не мають часу й особи, змінюються за родами й числами (цвів би, цвіла б, цвіли б).

Наказовий спосіб дієслова через наказ, прохання, заклик, пораду виражає спонукання до дії (заспівай, привітайте).

Дієслова наказового способу не мають форм часу, але вони змінюються за особами в однині й множині. В однині вони мають форму 2-ої особи, а у множині - 1-ої та 2-ої.

Розрізняють три основні форми наказового способу:

- 2-а ос. однини: іди, малюй;

- 1-а с. множини: ідімо, малюймо;

- 2-а ос множини: ідіть, малюйте.

ЧАСИ ДІЄСЛІВ

В український мові є три часи дієслова: теперішній, минулий, майбутній.

Теперішній час означає дію, яка відбувається постійно (дерево росте) або в момент мовлення (сніг іде). Дієслова теперішнього часу завжди недоконаного виду і змінюються за особами і числами (я читаю, ми читаємо).

Минулий час означає дію, яка відбулась до моменту мовлення про неї (минув рік). Дієслова минулого часу можуть бути доконаного й недоконаного виду (збудував, будував), вони змінюються за родами й числами (співав, співала, співали).

Майбутній час означає дію, яка відбудеться після мовлення про неї (буду читати, читатиму, прочитаю). Дієслова майбутнього часу мають три форми:

- просту форму доконаного виду (прочитаю);

- просту форму недоконаного виду (читатиму);

- складену форму недоконаного виду (буду читати).

Дієслова майбутнього часу змінюються за особами й числами.

ДІЄВІДМІНЮВАННЯ ДІЄСЛІВ

Зміна дієслів за особами, часами й числами називається дієвідмінюванням.

За тим, який приголосний звук виступає в особових закінченнях дієслів теперішнього часу, дієслова поділяються на І і ІІ дієвідміни. Практично І і ІІ дієвідміни дієслів розрізняються за закінченнями 3-ої особи множини.

До І-ої дієвідміни належать дієслова, які у 3-й особі множини мають закінчення -уть, -ють, тематичні голосні [ е ] (є) (думають, ріжуть).

До ІІ-ої дієвідміни належать дієслова, які у 3-й особі множини мають закінчення -ать, -ять, тематичні голосні [ и ] (ї) (варять, кричать).

Дієслова теперішнього й простого майбутнього часу доконаного виду мають однакові особові закінчення.

При дієвідмінюванні дієслів можливе чергування приголосних: стерегти - стережу (г//ж), пекти - печу (к//ч), косити - кошу (с//ш).

Поиск по сайту: