Трактування громадянського суспільства в Україні

Трактування громадянського суспільства і Україні відбувається залежно від галузевого підходу. Проте багато джерел відмічають, що третій сектор, громадянське суспільство знаходиться поза межами суспільного розуміння та сприйняття. Подібні поняття досить розмиті для розуміння пересічного громадянина, бізнесмена та державного службовця.

Хоча в останні роки було проведено ряд досліджень, профінансованих донорами, які проливають світло на стан та розвиток громадянського суспільства в Україні. На жаль, в визначенні самого предмету дослідження відбулися певні розбіжності серед науковців та аналітиків. Вони стосуються громадянського суспільства в контексті самого суспільства і інституційних/організаційних форм функціонування суспільства. Наразі, частина дослідників розглядає громадянське суспільство як сегмент або сектор, ставлячи в один ряд уряд, бізнес і громадянське суспільство. В даному випадку сегментний розподіл дає нам привід казати про асоціювання поняття громадянського суспільства з поняттям „третій сектор” або сектор неприбуткових організацій. Це досить зручний розподіл, оскільки він уможливлює чітке відокремлення секторних елементів згідно їх організаційних ознак, вживаючи за показник юридичний статус таких організацій. Саме тому дослідники, в основному, вивчають недержавні неприбуткові організації як ключових гравців в громадянському суспільстві. Це наступні дослідження: USAID NGO Sustainability Index, проводиться щорічно Агентством з міжнародного розвитку США, “Дослідження громадянського суспільства в Україні 2003” Світового банку, Дослідження ОГС ТЦК, 2002, Такий же підхід був використаний групою впровадження пілотного проекту СІВІКУС Індекс громадянського суспільства в 2001 році. Недоліком такого підходу є залишення поза увагою дій та взаємовідносин, характерних для громадянського суспільства, які відбуваються поза рамками організаційних структур, або їх не потребують. Також при цьому підході не враховуються інші організації, діяльність яких має всі функціональні ознаки громадянського суспільства: наприклад, профспілки, релігійні організації, кредитні спілки, асоціації бізнесменів, політичні рухи та ініціативні групи.

Інша група дослідників визначає стан та розвиток громадянського суспільства в контексті загальносуспільних явищ. Це, в основному, загальнонаціональні опитування громадян по ключових питаннях, які проводить ряд великих дослідницьких організацій, напр., БФ „Демократичні ініціативи”, Центр економічних та політичних досліджень імені Олександра Разумкова та інші соціологічні організації. Також громадянське суспільство розглядається як частина національних та порівняльних досліджень таких міжнародних організацій, як Фундація виборчих систем, Трансперенсі Інтернешнл, Програма розвитку ООН, Дім свободи. Поряд існують локальні або секторальні дослідження, що стосуються окремих питань розвитку громадянського суспільства: ГС і вибори, діяльність аналітичних центрів, мас-медіа та ГС, рівень соціальної відповідальності бізнесу.

В останні роки також змінилися підходи до громадянського суспільства з точки зору напрацювання стратегії допомоги міжнародної спільноти донорів. На базі досліджень та оцінки попередніх програм допомоги розвитку демократії донори за останні кілька років напрацювали підходи ефективної підтримки громадянського суспільства, котрі характеризуються глибшим розумінням та аналітичним підґрунтям.

1. Більш реалістичні підходи. Якщо перші роки підтримки громадянського суспільства були наповнені завищеними очікуваннями щодо важливості громадянського суспільства в досягненні соціально-політичних змін, донори тепер визнають комплексність цих соціально-політичних процесів і роль глибоко вкорінених владних структур в суспільстві. Наразі вони не відмовляються від ролі громадянського суспільства в широких соціальних змінах, але й не переоцінюють його потенціал щодо привнесення таких змін. Ось як звучать нові принципи роботи з громадянським суспільством Департаменту з міжнародного розвитку DFID Сполученого Королівства Великої Британії та Північної Ірландії: „Беручи до уваги той факт, що суспільні зміни є довготривалими та перерозподіл влади і багатства насправді не проходить безболісно, потрібно бути реалістичними щодо того, що може бути досягнуто в рамках лімітованого часом впливу донорів”. Чого бракує – це механізму визначення і відстеження впливу громадянського суспільства на ці життєво важливі процеси.

2. Громадянське суспільство є ширше ніж неурядові організації. Хоч через більшість стратегічних документів донорських структур червоною лінією проходить думка, що, для розвитку громадянського суспільства потрібно відходити за межі формальних неурядових структур, впровадження цієї стратегії наштовхується на труднощі в визначенні структур, де знаходиться первинна незаймана „громадянська енергія” (Алан Фаулер, президент Міжнародного товариства досліджень третього сектора) в рамках певного громадянського суспільства, та роботі з ними.

3. На порядку денному – місцеві потреби. Донори все більше визнають, що організації громадянського суспільства „не можуть і не повинні розглядатися як елементи державної чи донорської політики” (Міністерство закордонних справ, Нідерланди www.minbuza.nl). Успішні програми підтримки громадянського суспільства мають дати кермо в руки місцевому громадянському суспільству та відповідати пріоритетам, що визначені місцевим громадянським суспільством, ніж намагатися вирішити їх ззовні. Ось що пише NORAD в своєму програмному документі: „допомога має влучити в потоки ініціатив, що вкорінені в саме громадянське суспільство, і зміцнити їх” (NORAD, Direct Support to Civil Society, p.4)

4. Підвищене розуміння. Виходячи з останнього твердження міжнародні програми розвитку як і раніше намагаються досягти чіткого та повного розуміння всіх складнощів та динаміки громадянського суспільства. Сьогодні вже лавина експорту конфігурацій та моделей громадянського суспільства з донорських країн до країн-реципієнтів допомоги загалом уникається, нагальною потребою стає напрацювання „контекстуального соціального та політичного аналізу, котрий надасть інформації донорським стратегіям” (Jude Howell & Jenny Pearce, Civil Society and Development: A Critical Exploration, 2001).

5. Арена, а не „НДО в сумі”. Якщо в минулому донори в-основному підтримували більш –менш ретельно вибрану когорту НДО, стало помітним прагнення до більш системних та загальних дій по підтримці громадянського суспільства. Донори все більше переходять від підтримки окремих НДО до розвитку сприятливих умов та інфраструктури громадянського суспільства апріорі. В цьому проявляється сприйняття громадянського суспільства як арени, а не простої кількості окремих організацій, що також вимагає розуміння громадянського суспільства в рамках широкого соціального та політичного контексту.

Поиск по сайту: