І. Актуальність теми. Методичні рекомендації

Методичні рекомендації

для організації самостійної роботи студентів

з теми:

Павло Тичина. Трагедія таланту. Модерністські форми ранньої лірики. Збірка «Сонячні кларнети».

Навчальна дисципліна УКРАЇНСЬКА ЛІТЕРАТУРА

Спеціальність 5.12010102 «Сестринська справа»,

Стоматологія ортопедична»

Курс І - й

Кількість навчальних годин 210

Харків – 2012 р.

Автор:

викладач української мови та літератури

Шевченко Наталя Миколаївна

Рецензент:

___________________________________________

___________________________________________

___________________________________________

І. Актуальність теми

Павло Тичина — один із найвидатніших українських поетів, рівних якому знайти дуже складно. Народжений у бідній родині, він бачив життя села, міста, церкви, літературної громади, інтелігенції особисто та зсередини. Тичина бачив національне відродження, радянське будівництво, бачив мир і війни — і все те викарбувалося на сторінках його книг. Поет, який бачив Україну в найрізноманітніших її проявах, який став Україною, переплавив її в собі, а потім виплеснув зі свого серця, подарувавши іншим. Вивчення та дослідження творчого спадку Павла Тичини є дуже актуальним, необхідним для правильного розуміння українського національного духу — поет відчув його найглибшу сутність, яка полягала в піснях, у народнопісенній поезії.

Перша друкована збірка Павла Тичини — «Сонячні кларнети» вийшла на початку 1919 року, коли поет був уже відомим, і збірки від нього чекали. Тичина вже давно писав, і вже майже сім років друкувався в журналах — перед виходом «Сонячних кларнетів» він мав уже чималий поетичний доробок, що міг би скласти першу, «передкларнетну» збірку. Збірка «Сонячні кларнети» явила найкраще зі здобутків поета на шляху творчої реалізації, відобразила його експерименти зі словом, із піснею, з розмірами та стилями. Тут сповна розкрилося як те, чого поет навчився у народу, так і те, що він створив сам, і з народом поділився.

Перша збірка лірики Павла Тичини є значним поступом як на творчому шляху самого митця, так і для української поезії в цілому. На етапі її створення Тичина вже випрацював неповторний власний стиль, який запозичив мелодійність та інструментарій народнопісенної поезії, але вдосконалив її новими зворотами, компонуванням кількох розмірів і жанрів у межах одного вірша, драматичним ліризмом тощо. Вірші молодого Тичини мелодійні, співучі та ліричні, тут мало говірних віршів, а багато з творів, які ввійшли до «Сонячних кларнетів», пізніше були покладені на музику видатними композиторами.

ІІ. Навчальна мета самостійної роботи:

IІІ. Матеріали самостійної роботи

ІІІ.1. Базові знання, вміння, навички, необхідні для вивчення теми (міждисциплінарна інтеграція)

ІІІ.2. Зміст теми:

Ще не засвітилися на небі нашої літератури золоті «Сонячні кларнети», а Коцюбинський, послухавши вірші молодого Тичини, впевнено сказав: «Між нами – поет». Поезія «Розкажи, розкажи мені, поле...», прочитана на одній із «субот» Коцюбинського, вразила відомого письменника глибиною розкриття теми, емоційністю, оригінальними поетичними параметрами. Коцюбинський не помилився: Тичина став поетом, яким Україна пишається перед світом. Оригінальний стиль, щирість інтонацій, дивовижна образність його поезій кличуть нас у світ, де панує гармонія і краса. Так, ідеал Тичини – гармонія природи і людини, інтелекту й духовності,почуття й обов’язку, національного й загальнолюдського, землі і космосу. Про це свідчать ранні поезії і найкраща книжка поета – «Сонячні кларнети».

Блакить мою душу обвіла.

Душа моя сонця намріяла,

Душа причастилася кротості трав

-Добридень! – я Богу сказав!

Струмок серед гаю, як стрічечка.

Хвилюють, малюють, квітують поля

-Добридень тобі, Україно моя!

Поет вклонився найдорожчим святиням і поніс своє слово до людей.

Перша книжка поезій П. Тичини з незвичайною назвою «Сонячні кларнети» (тоді писалося «Соняшні») вийшла друком у 1918 р. На обкладинці — соняшники.

Кларнет — духовий інструмент. Назва його походить від латинського clavus, що означає «ясний». Так названо інструмент за його звук — чистий, ясний, бадьорий. Сонячні кларнети — музика сонця, а сонце — джерело всього живого, символ життя, радості, розквіту, щастя. Винесений у заголовок книжки цей незвичайний образ-символ якнайкраще відбиває сутність індивідуального стилю молодого Тичини. Назва збірки — це поетичне вираження авторського розуміння гармоній всесвіту. «Сонячні кларнети» — збірка Тичини, яка стала епохальною книжкою поезій, про яку заговорила вся літературна Європа. В. Стус у книжці «Феномен доби» пише, що «Компліменти були великі».

У віршах збірки «Сонячні кларнети» поєдналися дві музи — музика й поезія з братом живописом. Тому картини заговорили звуками, звуки утворили полотна, слова засяяли барвами.

Збірка «Сонячні кларнети»(1918р.) вражає гармонійним поєднанням музики, барв, звуків природи, сонця. Це справжній гімн життю, пісня ніжності, радості й суму до збірки Павло Григорович включив 44 найкращі свої твори, які умовно можна поділити на три тематичні групи:

1 – лірика з пейзажними і любовними мотивами;

2 – вірші про народне горе, спричинене I Світовою війною;

3 – тематично поєднана з 2: Україна і революція

2 і 3 – провідний мотив – вболівання за Україну.

Поезія раннього Тичини захоплює – проте, будьмо відверті, далеко не кожного. Щоб зрозуміти її, піднятися до неї, необхідно володіти високою культурою сприйняття художнього тексту.

Уже давно помічено: що вищою є в читача така культура, то глибше він захоплюється поезією Тичини.

У творах поета організовано поєднані три види мистецтва – література (слова), музика і живопис. А це значить, що поезія автора «Сонячних кларнетів» відкривається тому, що розуміє мову кожного із цих мистецтв.

Тексти «Сонячних кларнетів» - це своєрідні тексти на літературно-мистецьку освіченість читача, на рівень його інтелектуального розвитку.

До збірки П. Тичина включив найкращі свої твори. «Сонячні кларнети» поділяються на три тематичні групи.

До першої належить лірика з пейзажними й любовними мотивами. Це музичні, граційні, живописні вірші (уже відомі нам): «Гаї шумлять», «А я у гай ходила», «Хор лісових дзвіночків» та такі, як «О панно Інно…», «Арфами, арфами…», «Ви знаєте, як липа шелестить..?» та інші. Поезії вражають красою образів і глибинним розумінням законів природи. Цю групу віршів справді можна назвати «Світлою нотою збірки».

Друга збірка — це вірші про народне горе, принесене Першою Світовою війною. «Хтось гладив ниви…», «Іще пташня…». У них відчувається справжній трагізм; поет майстерно передає найтонші настрої й почуття.

Третя група тематично поєднується з другою: Україна й революція («Одчиняйте двері…», «По блакитному степу», «Скорбна мати» та інші). Поет з позицій власного розуміння добра і зла, справедливості й народної моралі осмислює, що несе революція рідному народові. Ці дві групи можемо назвати «скорбними нотами» збірки.

Найголовнішою ознакою поезій є тонке спостереження навколишнього світу, замилування його гармонією. А ще — несподіваність першовідкриття. Побачити все довкола ніби вперше — на це здатний не кожен. Так дитина відкриває світ… Душа поета теж дитина, сповнена любов’ю і захопленням. У поетичному сплаві «Сонячних кларнетів» поєднані розповідь, музика, спів, живопис — усе, що було близьким натурі поета. Кожна картина — жива, радісна, інтонаційно багата. І все ж тут переважає музичне світовідчуття. Василь Стус у книжці «Феномен доби» наводить слова А. Ніковського: «З духу музики зародилася ця лірика»).

Надзвичайно висока, порівняно з попередниками й сучасниками, образність відтворення світу. Створення разом з іншими поетами світової літератури (Поль Верлен, Лайнер Марія Рільке, Артур Рембо) нової поетичної мови ХХ ст. Своєрідне порівняння фольклоризму та модернізму.

Тичина став поетом, яким Україна пишається перед світом. Оригінальний стиль, щирість інтонацій, дивовижність його поезій кличуть нас у світ, де панує гармонія і краса. «А серед усього того, — пише Сергій Єфремов, — стоїть цей дивний мрійник із очима дитини і розумом філософа, з вразливою, спраглою краси душею художника й потужною мовою справжнього майстра слова…».

«Сонячні кларнети - це переважно книга передчуття сподіваного щастя, яке так і не справдилося, - лірика 1917 року і перед нею», - пояснює це явище Стус.

Надію поета на українську революцію, що мала принести волю, установити справедливість, зробити світ кращим, гармонійним, було потоплено в крові й горі. Це знайшло осмислення в поетовій душі. Так народилася Скорбна нота «Сонячних кларнетів». Поет приймав революцію, що несла надії Україні, але його вразлива душа не переносила її жахів.

Біль, відчай звучать у віршах: «По хліб ішла дитина», «Одчиняйте двері», «Чистила мати картоплю…».

У циклі «Скорбна мати» «миттєвий спалах радості, спалах революційного піднесення в Україні змінюється довгим розпачем од її жорстокого задушення»(В.Стус).

Тетраптих «Скорбна мати» (1918р.) присвячений пам `яті матері поета, якої не стало у 1915р., цикл водночас набрав широкого символічного узагальнення. Образ покійної матері Марії переростає в образ Скорбної матері, в якому узагальнено і долю Божої Матері, й страждання України.

ІІІ.3. Рекомендована література:

Основна:

1. Барка В. Хліборобський Орфей, або кларнетизм // Сучасність.— 1961.— № 2.

2. Грабович Г. Диптих про Тичину // Грабович Г. До історії української літератури.— К., 1997.

3. Загребельний П. Кларнети ніжності // Загребельний П. Неложними устами.— К., 1981.

4. Стус В. Феномен доби (Сходження на Голгофу слави).— К., 1993.

5. Тельнюк С. Молодий я, молодий...— К., 1990.

Допоміжна:

1. Коцюбинська М. Корозія таланту // Слово і час.— 1989.— № 11.

2. Маланюк Є. Павло Тичина. Фрагмент із ст. “Напровесні” // Літературна Україна.— 1992.— 14 травня.

3. Гальченко С. Текстологія поетичних творів П. Г. Тичини.— К., 1990.

ІІІ.4. Орієнтовна карта для самостійної роботи з літературою з теми:

ІІІ.5. Матеріали для самоконтролю:

А. Питання для самоконтролю:

1. Які звукові й живописні образи постають із прочитаних поезій?

2. Яка музика вчувається вам?

3. Які кольори бачаться?

4. Який образний вислів ви вважаєте найяскравішим?

5. Яке порівняння вразило вас своєю несподіваністю (точність,незвичністю)?

6. Передайте настрій, створений найцікавішим,на вашу думку, поетичним образом).

7. Чому поезії «Ви знаєте, як липа шелестить…», «Арфами…» відносимо до світлої ноти «Сонячних кларнетів».

8. Які поезії віднесемо до скорботної ноти «Сонячних кларнетів»?

9. «Скорбна мати» - чия це мати? Чому скорбота в її очах?

10. Чому поет стверджує: «людське серце до краю обідніло»?

11. Як ви розумієте вислів про те, що на Вкраїні в кожній хаті можна побачити розп`яту тінь Христа?

12. Що означає для України звістка «Христос воскрес»?

13. Яка роль риторичних питань: «Христос воскрес? За що тебе розп`ято? За що тебе убито?»

14. Чому ж поета – оптиміста раптом проймає чорний песимізм: «Не буть ніколи раю у цім кривавім краю»?

15. Що означають пророчі слова Божої Матері? («Не буть ніколи раю у цім кривавім краю»).

16. Які думки і почуття вкладені у слова ліричного героя?:

У цій країні вмерти? –

Де він родився вдруге, -

Яку любив до смерті?

Б. Тести для самоконтролю:

В. Завдання для самоконтролю:

1. Скласти міні-твір «Мої враження від світлої ноти «Сонячних кларнетів».

2. Доведіть, що драма «Скорбна мати» - апофеоз скорботи і реквієм над тисячами невинних жертв революції. (Апофеоз – святкова, урочиста, заключна масова сцена, в якій прославляються народ, герой або визначна подія).

Поиск по сайту: