Природні умови і ресурси. Різноманітна за геологічною і тектонічною будовою, орографією і кліматичними умовами територія Індії багата на природні ресурси

Різноманітна за геологічною і тектонічною будовою, орографією і кліматичними умовами територія Індії багата на природні ресурси.

Рельєф. Індія розташована у межах п-ова Індостан, приблизно 3/4 території країни займають рівнини та плоскогір’я. Майже весь Індостан розміщений на Деканському плоскогір’ї, яке знижується на схід від 900 до 300 м. Його платоподібні поверхні на заході та місцями на сході переходять у Західні та Східні Гати. На півночі країни трьома крутими уступами піднімається найвища гірська система Землі — Гімалаї (висоти в Індії — до 8126 м, г. Нанга-парбат) і гори Каракорум з альпійським рельєфом та льодовиками у гребньовій зоні. Індо-Ганзька низовина витягнута паралельно хребтам Гімалаїв і є передгірським прогином, заповненим товщами осадкових порід і алювієм. Поверхня рівнини плоска, її ширина коливається від 280 до 320 км, а протяжність становить понад 2400 км.

Клімат. У країні переважає субекваторіальний мусонний, на півдні — тропічний клімат. Під час вологого літнього мусону випадає до 70—90% опадів, зима — суха та прохолодна, з березня по травень панує сухий і жаркий сезон. На рівнинах середня температура січня сягає від +15°С на півночі до +27°С на півдні, у травні (найспекотні- ший сезон) — від +28° до +35°С. Опади випадають у кількості 60—100 мм на рік у пустелі Тар (захід Індо-Ганзької Рівнини), 300—400 мм у центральних районах Декана, 3000—6000 мм у Східних Гімалаях і на зовнішніх схилах Гат, до 12 000 мм у Черапунджі (плато Шиллонг) на сході країни (найвологіше місце на Землі).

Ріки й озера. У Гімалаях беруть початок найбільші ріки Індії — Інд (довжиною 3180 км), Брахмапутра (2900 км) і Ганг (2700 км). Ганг і Брахмапутра впадають до Бенгальської затоки, Інд — до Аравійського моря. Інші великі ріки країни — Годаварі, Нармада, Крішна, Пеннару, Маханаді тощо. Судноплавними є лише Інд, Ганг та Брахмапутра. Під Час літнього сезону дощів у Північній Індії часто відбуваються повені (раз на 5—10 років майже вся Джамно-Ганзька рівнина опиняється під водою). Озер в Індії мало. Найбільше невеликих озер-стариць у долинах рік і льодовиково-тектонічних озер у Гімалаях.

Гідроенергетичні ресурси. Ріки мають величезний гідроенергетичний потенціал (205 тис. мВт), який застосовується на 10—15%. На ріках Сатледж, Крішна, Чамбам та інших зведено великі гідровузли комплексного призначення. Водночас на деяких територіях Північно-Західної та Південної Індії ресурси річкових і підземних вод майже вичерпано.

Мінеральні ресурси. В Індії знаходяться значні запаси багатьох корисних копалин. Країна має великі поклади залізних (запаси 22 млрд. т — 1/4 світових) та марганцевих руд (180 млн. т — третє місце в світі). Численні родовища бокситів, хрому, графіту, торію, урану, цирконію, титану (друге місце в світі за видобутком). Частка Індії становить 4/5 світового експорту мусковіта (листової слюди). Країна володіє промисловими запасами золота, в Панні наявні поклади алмазів. Із паливних корисних копалин найбільше значення має кам’яне вугілля, запаси якого оцінюються в 120 млрд. т. У 50—60-ті роки за участю радянських фахівців розвідані нафтові й газові родовища у Верхньому Ассамі, Гуджараті та на шельфі Аравійського моря. Однак власні ресурси забезпечують лише 1/3 потреб у нафті та нафтопродуктах, тому Індія змушена імпортувати нафту.

Рослинні і тваринні ресурси. Рослинність п-ова Індостан і Індо-Ганзької рівнини представлена переважно саванною (акація, молочай, пальми, баньяни, ліси з тику, сандалу, бамбуків, терміналій). На північному сході ростуть листопадні мішані ліси, на схилах Західних Гат та у дельтах Гангу і Брахмапутри домінують вічнозелені мішані ліси. Гімалаям та Каракоруму притаманна висотна поясність. Ліси вкривають 17% території Індії.

Тваринний світ різноманітний: слони, носороги, леви, пантери, тигри та ін. У Гімалаях водяться чорний гімалайський ведмідь, хангул (кашмірський шляхетний олень), леопард, яки, кулани, зустрічається сніжний барс. В естуаріях Бенгальської затоки водяться крокодили.

Рекреаційні ресурси. В Індії рекреаційні ресурси відзначаються багатством та різноманітністю: гірські масиви Гімалаїв та Каракоруму, тропічні пустелі, савани, вологі ліси, морські узбережжя. До охоронних територій належать 339 об’єктів, які займають 14,3 млн. га (4,4% території країни). В країні створена мережа національних парків (понад 75) та заповідників (до 420), найбільші та найвідоміші з яких Канха у Мадх’я-Прадеш, Казіранга в Ассамі, Корбетт- парк в Уттар-Прадеш, Періяр в Кералі.

Населення

Індія — багатонаціональна країна, народи якої різняться за зовнішнім виглядом, мовою та звичаями.

Чисельність населення. Мови. У 2011 р. населення Індії становило 1,21 млрд. осіб (друге місце в світі), що сягає 16, 1% від світового населення.

Індійці розмовляють численними мовами та діалектами. Конституцією Індії офіційними визнано 18 мов. Державною мовою є-хінді, в якій використовується давній санскритський алфавіт. Широко послуговуються й англійською (її визнано тимчасово другою державною мовою). Інші офіційні мови — бенгалі, урду, орія, панджабі, ассамі, кашмі- ри, синдхи, маратхи (поширені переважно у північних і центральних штатах), телугу, таміли, малаялам (переважають у південних штатах) і санскрит. Деякі штати мають власні національні мови.

Демографічні особливості. Із початку XX ст. кількість мешканців Індії збільшилася у 3 рази. Щорічний природний приріст населення перевищує 1,5% (20 млн. осіб). Для країни характерна висока народжуваність (22,32%о), скорочується смертність (8,28%о). У 1952 р. уряд розпочав широку загальнонаціональну програму планування сім’ї, сприяючи поширенню засобів попередження вагітності. Середня тривалість життя збільшилася з 22,6 року для чоловіків та 22,3 року для жінок у 1900 р. до відповідно 63,5 і 65,1 року у 2004 р. У цей період відбулося майже повне викорінювання епідемічних хвороб, насамперед чуми, віспи, холери та черевного тифу. Зменшилася дитяча смертність, для дітей віком до одного року вона знизилася з 190%о у 1950 р. до 61,4%о у 2004 р. Населення країни порівняно молоде: 32% індійців молодші 15 років і лише 4,9% — старші за 60 років.

Сімейні зв’язки в індійців, як правило, міцні. Традиційно у забезпечених і високих кастах перевага надається великій родині, а у незаможних — нуклеарній. У середніх прошарках міського населення формується орієнтація на малодітну сім’ю. У міської та селянської селянської бідноти плідність жінок, як і раніше, цінується, і поява сина (майбутнього годувальника) вважається важливою подією, що забезпечує продовження роду.

Національний і релігійний склад. В Індії нараховується понад 500 різних народностей і племен, що розмовляють на 1652 мовах і діалектах. Понад 9/10 населення становлять великі національності: хіндустанці, біхарці, панджабці, раджастханці, маратхи, гуджарати, бенгальці, ассамі орії, таміли, телуги (андхра), кашмірці тощо.

Серед народів Індії поширені різні релігійні вірування обряди, звичаї і традиції, що відображаються на способ життя населення. Більшість мешканців (понад 82%) — прихильники індуїзму (індуси). З релігійною системою індуїзму органічно пов’язана кастова система. Індійське суспільство ще й досі поділяється на касти, які зумовлюють статус і заняття людини від її народження. Кастову систему засуджено і заборонено державою, але її освячено релігією індуїзму. Понад 100 млн. осіб належать до найнижчих каст і 50 млн. — до «племен». Індуси вважають священними деяких тварин, насамперед корів і биків породи зебу (убивство корів і вживання у їжу яловичини для них — тяжкий гріх). Тіла померлих родичів палять на погребальних вогнищах.

У країні проживає значна кількість мусульман (понад 12% населення), є також християни, буддисти, сікхисти, джайністи та ін. В Індії інколи проявляється релігійна нетерпимість, яка призводить навіть до кривавих сутичок між мусульманами та індусами.

Розміщення населення. Для Індії характерна висока густота населення (368 осіб/км²). Найгустіше заселені приморські території: в штатах Керала і Західна Бенгалія середня густота сягає 700—750 осіб/км². На Ганзькій рівнині густота становить до 400 осіб/км². Найменш густо заселені гірські окраїнні території на півночі країни (10— 20 осіб/км²).

Більшість індусів мешкають у селах (71%). Домінують великі селища (у середньому по 500 мешканців, іноді до кількох тисяч). Рівень урбанізації низький. В Індії існує 15 міст-мільйонерів, що належать до найбільших у світі. Вони утворюють великі міські агломерації (наприклад, Колкатську, Мумбайську та Делійську). Зокрема, великими містами є Колката (колишня Калькутта, понад 15 млн. осіб), Мумбай (колишній Бомбей, до 14 млн.), Нью-Делі (10 млн.), Ченай (колишній Мадрас, майже 6 млн.), Бангалор (4,5 млн.), Ахмадабад (4 млн.), Хайдерабад (4 млн.) тощо. В Індії чітко ви- раясені розходження між старими центральними кварталами і районами нової забудови. У державі нараховується понад 0,5 млн. селищ із населенням більше 600 млн. осіб.

Трудові ресурси. У 2004 р. чисельність працюючих в Індії становила 482,2 млн. осіб (до 1/3 населення). Із них У сільському господарстві повністю або частково були зайня^- ті 60% (2/3 — чоловіки), у промисловості — 17%, у сфері послуг — 23%. На біржах праці зареєстровано понад 40 млн. осіб, у селах рівень безробіття та неповної зайнятості досягає 70%. За межею бідності в країні перебувають майже 20% населення.

Поиск по сайту: