Бібліографічний список. Обов’язкова література: [1-6]

Обов’язкова література: [1-6].

Додаткова література: [1,12,15,28,33,40,44,45,46,56,61,62,66,67,69,70, 80,99,103,107,108,126,144,161,162,184,185,195,199,218,222].

Тема 2. Історія розвитку соціології в країнах Західної Європи, США та в Україні

Мета: засвоєння, закріплення та систематизація знань про основні етапи розвитку соціологічної думки, основні етапи розвитку соціологічного знання (протосоціологічний, академічний, сучасний).

План вивчення теми

1. Загальна характеристика класичної соціології.

2. Сутність структурного і функціонального підходів.

3. Основні проблеми і напрямки сучасної соціології у ХХ ст. та її внесок у розвиток світової соціології.

4. Формування соціологічної думки в Україні.

Методичні рекомендації до самостійної роботи

Приступаючи до вивчення першого питання, слід взяти до уваги, що на межі ХІХ-ХХ ст. більшість соціологів починає усвідомлювати обмеженість натуралістичних та психологічних тлумачень суспільного життя, неспроможність природничо-наукових та психологічних понять і методів розкрити всю складність людини як істоти соціальної. Особливо слід відзначити внесок класиків соціології. Так, Е. Дюрктейм обґрунтував особливий предмет і метод цієї науки, відстояв її окремий статус серед інших наук. Він звернув увагу на фундаментальні проблеми соціологічної науки, такі як: причини об’єднання людей у суспільство, принцип функціонального підходу до аналізу суспільних явищ. М. Вебер робить надзвичайно важливий крок в обґрунтуванні сутності суспільства як продукту соціальних дій людей. Саме індивід є суб’єктом соціальної дії, а соціологія як наука повинна бути вільною від суб’єктивних оціночних суджень. Г. Зіммель додає нових штрихів до проблеми сутності суспільства, розуміючи його як міжособистісні взаємодії людей. Нарешті Ф. Тьонніс чи не вперше в історії соціології ставить у центр свого дослідження соціальні спільності в їх історичному розвитку, показує їх величезну роль як для суспільства, так і для окремої людини.

Розкриваючи друге питання, потрібно звернути увагу на сутність структурного і функціонального підходів. Засновниками сучасного структурного функціонализму вважають американських соціологів Толкотта Парсонса і Роберта Мертона, які у своїх працях творчо використовували ідеї Г. Спенсера, Е. Дюрктейма, М. Вебера.

Слід мати на увазі, що при структурному підході об’єкт дослідження (суспільство, соціальний інститут чи соціальний процес) складається з одиниць чи елементів, які входять до його складу і утворюють певну структуру. Функціональний підхід з’ясовує зв’язки між елементами і цілим, а також способи їх функціонування, стверджує, що в основі соціального життя лежать норми і цінності. Особливо слід визначити творчий внесок П. Сорокіна в історію соціологічної думки. Йому належить розробка структури інтегративної соціології, яка включає соціальну аналітику, соціальну механіку і соціальну генетику, дослідження структури суспільства і вироблення поняття “соціальна стратифікація”, створення моделі соціально-культурної думки, центральною категорією якої виступає цінність.

При підготовці третього питання слід проаналізувати сучасні соціологічні теорії та їх вклад у світову соціологію. Серед них визначаються такі:

Структурно-функціональна соціологія (Т.Парсонс. Р.Мертон). При структурному підході об'єкт дослідження (суспільство, соціальний інститут) одиниці чи елементи, які утворюють певну структуру.

Конфліктна соціологія (Р.Дарендорф) вважає, що кожне суспільство безперервно перебуває у процесі постійних змін, у кожному суспільстві є незгоди і конфлікти, кожне суспільство базується на насильстві одних його членів над іншими.

Символічний інтеракціонізм (М.Мід). Взаємодія або діалог відбувається за допомогою символів (жестів, мови). У процесі взаємодії здійснюється не лише обмін діями, соціальними ролями та інформацією, але й становлення індивіда.

Феноменологічна соціологія (А.Шюц). Люди можуть прилучитися до цього світу лише шляхом накопичення власного досвіду взаємодії з оточуючими їх людьми. Основну роль у цьому відіграє виховання у сім'ї і навчання у школі.

Інтегральна соціологія (П.Сорокін) визначає суспільство як сукуп­ність людей, що перебувають у процесі спілкування і взаємодіють в одному соціокультурному просторі. Все суспільне життя і всі соціальні процеси можуть розглядатися як явища і процеси взаємодії двох або більше індивідів.

Отже загальні враження про західну соціологію говорять про високий рівень соціологічної науки за рубежем і широкі можливості у вирішенні певних соціальних проблем. У західній соціології є свої невирішені питання, як і невирішені проблеми у розвитку всього суспільства. При розгляді четвертого питання слід зупиниться на роботі класиків української соціології: М. П. Драгоманова (1841-1855), В. Б. Антоновича (1834-1908), М. С. Грушевского (1866-1934), М. М. Ковалевського (1851-1916) і підкреслити їх вклад в українську соціологі.

М.П.Драгоманов розглядав соціологію як науку про суспільство. Закликаючи українських дослідників використовувати ідеї та принципи західної соціологічної думки, він активно відстоював ідею прогресу.

В.Б.Антонович використовував свої історичні, етнографічні, археологічні знання для вивчення соціальної структури, психосоціальних типів, соціального розвитку. Він уперше запропонував вжити термін “Україна-Русь”.

М.С.Грушевський вважав, що соціальний прогрес в однаковій мірі визначається біологічними, етнополітичними та політичними факторами. Особливої уваги заслуговують соціологічні погляди М.С.Грушевського на питання виникнення, розвитку української та російської народності. Він створив у Відні соціологічний інститут і вперше в український історіографії застосував історико-соціологічний метод.

М.М.Ковалевський намагався при вирішенні складних соціологічних проблем брати до уваги не один якийсь момент, а всю сукупність соціальних факторів та елементів. У цілому все суспільне життя пояснюється ним через "теорію факторів", тобто теорію функціонального зв'язку соціальних явищ.

Таким чином, у зазначений період розвитку української соціології були закладені основи української соціологічної традиції.

Питання для самоконтролю

1. Назвіть і охарактеризуйте історичні передумови виникнення науки про суспільство.

2. Які ви знаєте найдавніші форми відображення дійсності в суспільстві?

3. Хто з великих вчених-філософів стояв на початку зародження соціологічних ідей?

4. Який внесок зробив О.Конт у науку соціологію?

5. Які ви знаєте соціологічні школи класичного періоду розвитку соціології?

6. Проаналізуйте внесок М.Вебера, Г.Спенсера і Е.Дюркгейма у світову соціологію.

7. Чим відрізняється підхід М.Вебера і К.Маркса до соціальної структури суспільства?

8. Проаналізуйте внесок М.Драгоманова, М. Грушевського у вітчизняну соціологію.

9. Які проблеми та протиріччя притаманні вітчизняній соціології?

10.Які проблеми існують сьогодні в сучасній Україні для розвитку соціології?

Поиск по сайту: