Ціннісна система українського суспільства у крос національному вимірі (за методикою Ш. Шварца)

Нові можливості для обгрунтованих порівнянь населення Україна з населенням інших європейських країн з'явилися завдяки вступу України в число учасників "Європейського соціального дослідженняня ". В рамках "Європейського соціального дослідження"зроблені зусилля з розробки ваг, коригувального зміщення вибірок країн учасниць по відношенню до відповідних генеральних сукупностей. В кінці 2004го - початку 2005 року в 24 європейських країнах Загальне число опитаних у всіх країнах ставило 45681 осіб, у тому числі в Україну в лютому-березні 2005 року опитали 2031респондентів.

Це дослідження вперше дає можливість намалювати ціннісний портрет населення Україна в зіставленні з більшою частиною населення Європи. Для цілей порівняння важливо, щоб в ньому брали участь як "старі" капіталістичні країни, так і колишні соціалістичні країни Центральної та Східної Європи (Угорщина, Польща, Словаччина, Словенія, Чехія), а також одна з пострадянських країн (Естонія).

Один із способів обійти можливі вибіркові спотворення -це провести порівняння України з іншими країнами не тільки по національним вибірках в цілому, але і по окремим соціальним групам (гендерними, віковими, освітнім та ін), що зніме питання про співвідношення представників цих груп у сукупному масиві.

Цінності визначаються як переконання людини в значущості (або важливості) особисто для нього деякого об'єкта чи явища.

Локальні результати для України: «Середній українець» має більш ніж у інших європейців виражені такі характеристики: Цінності з групи Збереження (Безпека, Конформність, Традиція) найбільш виражені. Найменш виражені цінності Відкритості до змін (Самостійність, Гедонізм, Стимуляція). Висока цінність Влади.Важливість цінності успіху та визнання. Загальна конфігурація цих відмінностей малює образ людини, для якого характерна висока обережність потреба в захисті з боку сильної держави, консерватизм і страх соціального осуду. Відповідно, у цієї людини порівняно слабко виражені потреби в новизні, творчості,свободи і самостійності, йому не властива схильність до ризику і прагнення до веселощів і задоволень. Разом з тим ця людина прагне до багатства і влади, а також до особистого успіху і соціального визнання. Порівняння ціннісного профілю Україні з профілями інших країн показує, що особливо близькі до нього профілі Польщі та Словаччини. Більш помітно відрізняється ціннісний профіль Україні від профілів Естонії і Великобританії.

Виявлення інтегральних ціннісних характеристик за допомогою факторного аналізу і порівняння
України з іншими європейськими країнами за двома інтегральним ціннісним індексами. Ці 4 ціннісних категорії, в свою чергу, згідно Шварцу, утворюють полюси двох ціннісних осей: "Відкритість до змін-Збереження" і "Вихід за межі свого" Я "-Самоствердження".

Населенню України також притаманні найбільш високі, у порівнянні з іншими країнами, середні значення. Воно, відповідно, характеризується найсильнішими орієнтаціями на цінності збереження (на шкоду відкритості змін) та цінності самоствердження (на шкоду виходу за межі свого "Я").
У рамках усього масиву 24 європейських країн було виділено 17 соціальних груп, що розрізняються за віком, статтю, освітою і професійної приналежності, і потім всередині кожної з цих груп були повторені порівняння України з іншими європейськими країнами за середнім значенням двох інтегральних ціннісних чинників.
Середні величини України по ціннісному фактору "Відкритість до змін-Збереження" усередині окремих соціальних
груп також є одними з найвищих або навіть самими високими в порівнянні з іншими країнами, що було зафіксовано раніше при порівняннях населення в цілому. Але відмінності України від інших країн за цим фактором усередині окремих соціальних груп є статистично значущими набагато рідше, ніж при міждержавних порівняннях населення в цілому. Таким чином, статус України як країни, більше за інших орієнтованої на цінності збереження (на шкоду цінностям відкритості змінам), зберігається, але число країн, які їй в цьому відношенні поступаються, значно скорочується.
На заключному етапі аналізу були здійснені порівняння між середніми значеннями цінностей у населення 4 макрорегіонів Україні. З'ясувалося, що за фактором "Відкритість до змін-Збереження" між макрорегіонами є значущі відмінності. Але ці відмінності спостерігаються не між Заходом і Сходом, а між Заходом і Центром Україні: населення Західних областей характеризується більш сильною орієнтацією на цінності відкритості змін (на шкоду цінностям збереження).

Тому інтегральному ціннісному фактору жителі Західних регіонів виявляються ближчими до населення 18 європейських країн, ніж до своїм співвітчизникам з Центральної України.

10. Барометер толерантності у кроснаціональних дослідженнях (Р. Інглегарт, П. Норріс)

Часопис Foreign Policy склав «Барометр толерантності». Країни світу було відрейтинговано на підставі одного критерію: який відсоток населення в тій або іншій країні схвалює ідею, що чоловіки стають кращими політичними лідерами, ніж жінки. Як виявилося, в Ірані та Нігерії прихильників рівності чоловіків і жінок більше, ніж у Вірменії та Грузії. Пакистан та Індонезія випереджають за цим показником не тільки Україну та Румунію, але й Естонію, Латвію, Словаччину, які вважаються цілком «західними». Жителі Бангладеш толерантніші, ніж росіяни, югослави та болгари.

На думку Піппи Норріс, викладача Гарвардського Університету, рівень толерантності залежить не тільки від домінуючої у тій або іншій країні релігії та форми правління. Розвиток економіки неминуче змінює і ставлення до жінок, оскільки кардинально змінює їхню роль у суспільстві. Жінки починають працювати, зростає рівень їхньої освіти. Це призводить до підвищення їхнього суспільного статусу, зростання впливу в бізнесі та політиці. Подібні процеси відбуваються і в ісламському світі. Наприклад, Туреччина — ісламська держава, але за рахунок того, що в цій країні жінки соціально й політично активні, рівень толерантності досить високий. Аналогічні процеси відбувалися на Заході — у протестантських державах вони розпочалися в 20-і роки, у країнах, де домінувала католицька церква — після закінчення Другої світової війни. У 1945 році жінки займали лише 3% місць у парламентах країн світу. У 1965 році — 8%, в 1985 році — 12%. У 2002 році — 15%.

Поиск по сайту: