Система пенсійного забезпечення в Україні

Пенсійна система в Україні регулюється Законом У К Р А Ї Н И Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування вiд 09.07.2003 № 1058-IV

Перший рівень - солідарна система загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування (далі - солідарна система), що
базується на засадах солідарності і субсидування та здійснення
виплати пенсій і надання соціальних послуг за рахунок коштів
Пенсійного фонду на умовах та в порядку, передбачених цим Законом.

Другий рівень - накопичувальна система загальнообов'язкового
державного пенсійного страхування (далі - накопичувальна система
пенсійного страхування), що базується на засадах накопичення
коштів застрахованих осіб у Накопичувальному фонді та здійснення
фінансування витрат на оплату договорів страхування довічних
пенсій і одноразових виплат на умовах та в порядку, передбачених
законом.

Третій рівень - система недержавного пенсійного забезпечення,
що базується на засадах добровільної участі громадян, роботодавців
та їх об'єднань у формуванні пенсійних накопичень з метою
отримання громадянами пенсійних виплат на умовах та в порядку,
передбачених законодавством про недержавне пенсійне забезпечення.

Перший та другий рівні системи пенсійного забезпечення в
Україні становлять систему загальнообов'язкового державного
пенсійного страхування.

Другий та третій рівні системи пенсійного забезпечення в
Україні становлять систему накопичувального пенсійного
забезпечення. Накопичувальний пенсійний фонд (далі - Накопичувальний
фонд) - цільовий позабюджетний фонд, який створюється відповідно
до Закону, акумулює страхові внески застрахованих осіб, що
обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках та
інвестуються з метою отримання інвестиційного доходу на користь
застрахованих осіб, пенсійні активи якого використовуються для
оплати договорів страхування довічних пенсій або одноразових
виплат застрахованим особам, а у випадках, передбачених цим
Законом, членам їхніх сімей чи спадкоємцям та на інші цілі,
передбачені Законом;
Право на отримання пенсій та соціальних послуг із
солідарної системи мають:
громадяни України, які застраховані згідно із Законом
та досягли встановленого пенсійного віку чи визнані
інвалідами в установленому законодавством порядку і мають
необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий
стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей;
Право на отримання довічної пенсії та одноразової виплати
за рахунок коштів Накопичувального фонду мають застраховані особи
і члени їхніх сімей та/або спадкоємці на умовах та в порядку,
визначених Законом.
Відповідно до Закону за рахунок коштів Пенсійного
фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:
1) пенсія за віком;
2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання
(у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з
дитинства);
3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника. За рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного
страхування здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата. У солідарній системі надаються соціальні послуги за
рахунок коштів Пенсійного фонду. До соціальних послуг, передбачених Законом, належить допомога на поховання пенсіонера. Особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за
віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника),
призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один
з видів довічної пенсії за її вибором. З 1 січня 2011 року набув чинності З А К О Н У К Р А Ї Н И Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування. Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку. Єдиний внесок не входить до системи оподаткування.
Податкове законодавство не регулює порядок нарахування, обчислення
і сплати єдиного внеску.
Кошти, що надходять від сплати єдиного внеску не
можуть зараховуватися до Державного бюджету України, бюджетів
інших рівнів та використовуватися на цілі, не передбачені
законодавством про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування.
Порядок нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску
визначається виключно Законом та прийнятими відповідно до
нього нормативно-правовими актами.
Єдиний внесок для платників встановлюється у відсотках до визначеної бази нарахування єдиного внеску (за винятком винагороди за цивільно-правовими договорами) відповідно до класів професійного ризику виробництва, до яких віднесено платників єдиного внеску, з урахуванням видів їх економічної діяльності:

Для бюджетних установ єдиний внесок встановлюється у розмірі
36,3 відсотка визначеної бази нарахування. Для бюджетних установ сума єдиного внеску розподіляється:
- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на
випадок безробіття - 4,1322 відсотка;

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у
зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами,
зумовленими похованням, - 3,8567 відсотка;

- на загальнообов'язкове державне соціальне страхування від
нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які
спричинили втрату працездатності, - 0,551 відсотка;

- на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування (до
солідарної системи) - 91,4601 відсотка. Для зарахування єдиного внеску в органах Державного
казначейства України відкриваються в установленому порядку
небюджетні рахунки відповідному територіальному органу Пенсійного
фонду. Зазначені рахунки відкриваються виключно для обслуговування
коштів єдиного внеску. Єдиний внесок сплачується шляхом перерахування платником
безготівкових коштів з його банківського рахунку.

Пенсії за віком Особи мають право на призначення пенсії за віком після
досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше
15 років. Страховий стаж - період (строк), протягом якого особа
підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню
та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж
мінімальний страховий внесок. Мінімальний страховий внесок - сума коштів, що визначається
розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на
розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання
заробітної плати (доходу); Максимальний розмір пенсії не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у
чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу
встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які
втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років
чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1
відсоток розміру пенсії, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком За наявності страхового стажу меншої тривалості, ніж
передбачено, пенсія за віком встановлюється в розмірі, пропорційному наявному страховому стажу, виходячи з мінімального розміру пенсії за віком. Особі, яка набула право на пенсію за віком, але після досягнення пенсійного віку виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, на такий відсоток:
на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу після
досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на
строк до 60 місяців;

на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу після
досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на
строк понад 60 місяців. При цьому підвищення розміру пенсії за неповний місяць
страхового стажу не здійснюється. ПЕНСІЇ ПО ІНВАЛІДНОСТІ В СОЛІДАРНІЙ СИСТЕМІ

Пенсія по інвалідності призначається в разі настання
інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату
працездатності внаслідок загального захворювання (в тому числі
каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства)

Вона призначається незалежно від того,
коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на
роботу чи після припинення роботи.

Пенсія по інвалідності від нещасного випадку на
виробництві та професійного захворювання призначається відповідно
до Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне
страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного
захворювання, які спричинили втрату працездатності" Залежно від ступеня втрати працездатності визначено три
групи інвалідності.

Причина, група, час настання інвалідності, строк, на який
встановлюється інвалідність, визначаються органом
медико-соціальної експертизи згідно із законодавством.

Органи Пенсійного фонду та застрахована особа мають право
в установленому законом порядку оскаржити рішення органів
медико-соціальної експертизи. для інвалідів I групи:

до досягнення особою 25 років включно - 1 рік;

від 26 років до досягнення особою 28 років включно - 2 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 3 роки;

від 32 років до досягнення особою 34 років включно - 4 роки;

від 35 років до досягнення особою 37 років включно - 5 років;

від 38 років до досягнення особою 40 років включно - 6 років;

від 41 року до досягнення особою 43 років включно - 7 років;

від 44 років до досягнення особою 48 років включно - 8 років;

від 49 років до досягнення особою 53 років включно - 9 років;

від 54 років до досягнення особою 59 років включно -
10 років;

для інвалідів II та III груп:

до досягнення особою 23 років включно - 1 рік;

від 24 років до досягнення особою 26 років включно - 2 роки;

від 27 років до досягнення особою 28 років включно - 3 роки;

від 29 років до досягнення особою 31 року включно - 4 роки;

від 32 років до досягнення особою 33 років включно - 5 років;

від 34 років до досягнення особою 35 років включно - 6 років;

від 36 років до досягнення особою 37 років включно - 7 років;

від 38 років до досягнення особою 39 років включно - 8 років;

від 40 років до досягнення особою 42 років включно - 9 років;

від 43 років до досягнення особою 45 років включно -
10 років;

від 46 років до досягнення особою 48 років включно -
11 років;

від 49 років до досягнення особою 51 року включно - 12 років;

від 52 років до досягнення особою 55 років включно -
13 років;

від 56 років до досягнення особою 59 років включно -
14 років.

Пенсія по інвалідності залежно від групи інвалідності
призначається в таких розмірах: інвалідам I групи - 100 відсотків
пенсії за віком; інвалідам II групи - 90 відсотків пенсії за
віком; інвалідам III групи - 50 відсотків пенсії за віком.
.
Пенсія по інвалідності призначається на весь строк
встановлення інвалідності. Інвалідам - чоловікам старше 60 років і
жінкам старше 55 років пенсії по інвалідності призначаються
довічно. Повторний огляд цих інвалідів провадиться тільки за їх
заявою.

У разі зміни групи інвалідності пенсія в новому розмірі
виплачується з дня зміни групи інвалідності.

ПЕНСІЯ У ЗВ'ЯЗКУ З ВТРАТОЮ ГОДУВАЛЬНИКА
В СОЛІДАРНІЙ СИСТЕМІ

Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається
непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на
його утриманні. При цьому дітям пенсія призначається незалежно від того, чи були вони на утриманні годувальника.

Батьки і чоловік (дружина) померлого, які не були на його
утриманні, мають право на пенсію у зв'язку з втратою годувальника,
якщо втратили джерело засобів до існування.

Непрацездатними членами сім'ї вважаються:

1) чоловік (дружина), батько, мати, якщо вони є інвалідами
або досягли пенсійного віку, 2) діти (у тому числі діти, які народилися до спливу 10
місяців з дня смерті годувальника) померлого годувальника, які не
досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами
до досягнення 18 років.

Діти, які навчаються за денною формою навчання у
загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої
освіти, а також професійно-технічних, вищих навчальних закладах, -
до закінчення такими дітьми навчальних закладів, але не довше ніж
до досягнення ними 23 років, та діти-сироти - до досягнення ними
23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні; 3) чоловік (дружина), а в разі їх відсутності - один з
батьків або брат чи сестра, дідусь чи бабуся померлого
годувальника незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона)
не працюють і зайняті доглядом за дитиною (дітьми) померлого
годувальника до досягнення нею (ними) 8 років.

Усиновлені діти мають право на пенсію у зв'язку з втратою
годувальника нарівні з рідними дітьми.

Пасинок і падчерка мають право на пенсію у зв'язку з
втратою годувальника нарівні з рідними дітьми, якщо вони не
одержували аліментів від батьків.

Неповнолітні діти, які мають право на пенсію у зв'язку з
втратою годувальника, зберігають це право і в разі їх усиновлення.
Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається в
розмірі: - на одного непрацездатного члена сім'ї - 50 відсотків
пенсії за віком померлого годувальника; - на двох та більше непрацездатних членів сім'ї - 100 відсотків пенсії за віком померлого годувальника, що розподіляється між ними рівними
частками.
Пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на
весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника
вважається непрацездатним а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, - довічно.

Поиск по сайту: