РИТМІЧНІСТЬ ВИРОБНИЦТВА

Основним завданням оперативно-календарного планування є забезпечення ритміч­ності і рівномірності виробництва.

Рівномірне виробництво - виробництво продукції відповідно до плану графіка.

Ритмічність виробництва ~ виробництво у рівні проміжки часу однакового об­сягу продукції на всіх стадіях виробничого процесу.

Оцінка рівномірності та ритмічності проводиться за допомогою наступних методів їхнього розрахунку:

1. Подекадний метод оцінки ритмічності полягає в тому, що розраховуються, а потім зіставляються планові та фактичні відсотки по декадах, відхилення від запланова­них відсотків свідчить про рівень ритмічної або неритмічної роботи.

Фактичний відсоток визначається відношенням декадного фактичного випуску продукції у відповідних вимірниках до загального обсягу продукції, виробленої за місяць.

При рівномірному виробництві та випуску продукції значення коефіцієнта варіації ближче до нуля, а коефіцієнт ритмічності дорівнює 1.

Цей коефіцієнт показує тільки рівномірність виробництва без зв'язку з виконанням плану, розраховується на підприємствах і в підрозділах масового та багатосерійного типу виробництва

ОСОБЛИВОСТІ ОПЕРАТИВНО-КАЛЕНДАРНОГО ПЛАНУВАННЯ НА ПІДПРИЄМСТВАХ ОДИНИЧНОГО, СЕРІЙНОГО ТА МАСОВОГО ТИПІВ ВИРОБНИЦТВА

Усі елементи оперативно-календарного планування (системи, нормативи, планово-облікові одиниці, розрахунки руху предметів праці в часі та просторі тощо) залежать від типу виробництва підприємства. Тому слід розрізняти особливості оперативно-ка­лендарного планування на підприємствах різних типів виробництва.

Одиничне виробництво характеризується широкою номенклатурою

виготовлен­ня різних виробів одиницями або невеликими серіями за окремими замовленнями без регулярної повторюваності у плановому періоді або повторюваності через нерівні про­міжки календарного часу.

Головним завданням оперативно-календарного планування на підприємствах оди­ничного типу виробництва є забезпечення своєчасного виготовлення різних виробів відповідно до узгоджених термінів, встановлених замовниками, а також рівномірного завантаження і роботи усіх виробничих підрозділів та ланок при більш коротких вироб­ничих циклах та менших витратах на виготовлення продукції.

У силу такої специфіки застосовується позамовна система планування, тобто об'єк­том планування є замовлення. До обсягу робіт із виконання замовлення входить не тільки виробництво виробу, але і вся технічна підготовка (конструкторська, техноло­гічна) та випробування, які займають значну частину у загальній тривалості циклу виконання замовлення.

Особливістю календарного планування в одиничному виробництві є тісний взаємо­зв'язок роботи виробничо-диспетчерського відділу підприємства з роботою служб технічної підготовки виробництва: відділами головного конструктора, головного меха­ніка. Планові терміни виконання замовлення повинні бути узгоджені з черговістю по­дачі технічної документації у підрозділи підприємства. Звідси і головне завдання опе­ративного планування - забезпечити виконання замовлення у встановлені строки.

Календарне планування одиничного виробництва включає документальну розроб­ку замовлення, формування оптимального портфелю замовлень на календарний пері­од, розподіл програмного завдання по цехах, дільницях і по календарних періодах часу (міжцехове і внутрішньоцехове планування), а також розрахунок календарно-планових нормативів.

Отже, на підприємствах одиничного типу використовуються такі системи опера­тивно-календарного планування:

· позамовна - при короткому циклі складання виробу (до одного місяця);

· комплектно-вузлова та комплектно-групова системи (при тривалості складаль­ного циклу більше одного місяця).

При плануванні виробництва уніфікованих і нормалізованих деталей використовується подетальна система "на склад"; при цьому терміни запуску-випуску замовлення цих деталей не пов'язані з термінами запуску-випуску замовлення або складальних комп­лектів. Планово-облікова одиниця для підприємства в цілому складається із одного чи декількох конструктивно-закінчених виробів одного найменування, а для цеху - замов­лення являє собою товарний комплект деталей, вузлів, що входять у ці замовлення.

Календарно-планові розрахунки в одиничному виробництві проводять у порядку, зворотному технологічному процесу, починаючи від заключної фази, тобто випробу­вання виробу. Такий підхід обумовлений необхідністю встановлення строку його за­пуску, який вказується у договорі із замовником.

Календарно-планові розрахунки містять:

· розрахунок тривалості виробничого циклу виготовлення виробу;

· визначення календарних випереджень у роботі окремих виробничих підрозділів із виготовлення виробу;

· складання плану-графіка виконання замовлення;

Провідним нормативом, на основі якого виконуються календарно-гшанові та об'ємно-календарні розрахунки, є тривалість виробничого циклу виготовлення виробу. Визна­чення тривалості циклу починається з побудови циклового графіка (циклограми) скла­дання виробу, при цьому використовується складальна схема виробу, яка розкриває його розчленування на вузли, підвузли та інші складальні сполучення.

Початковим етапом побудови циклограми є дата здачі виробу замовнику, від неї будуються послідовно пов'язані між собою складальні процеси, а також процеси, що виконуються паралельно з іншими операціями

Наступним етапом розрахунку тривалості виробничого циклу виготовлення виробу є визначення тривалості циклів оброблюваної та підготовчої фаз. Цей розрахунок про­водиться з метою встановлення початку запуску деталей в обробку, що забезпечить вчасне їх виготовлення і подачу у складальний підрозділ.

Оперативні виробничі завдання цехам встановлюються на основі зведеного річно­го графіка запуску-випуску виробів.

Склад замовлень, що включаються в оперативну виробничу програму, визначається:

· термінами виконання замовлень, встановленими у договорах;

· встановленим порядком проходження замовлень по цехах і запланованими ви­передженнями, що намічені у зведеному графіку запуску-випуску виробів;

· ступенем технічної і організаційної готовності замовлення до виробництва і випуску у плановому місяці у кожному підрозділі з урахуванням стану запасів по за­мовленнях, які переходять із попереднього місяця.

Виробнича програма цеху, що встановлена на місяць, є основою для розробки зав­дань для кожної дільниці та робочого місця. Розробка місячних завдань виробничим дільницям починається з складання подетальних планів за такими даними:

· конструкторсько-технологічними специфікаціями;

· картами технологічних процесів;

· картами розшифровки комплектів;

· термінами початку і закінчення робіт.

Після складання подстальних планів дільницям, проводяться об'ємно-календарні розрахунки за групами устаткування і використанням площ. В результаті таких розра­хунків встановлюється змінність роботи дільниць, окремих груп устаткування і уточ­нюється потреба у робітниках визначених професій. При складанні зведеного графіка виконуються розрахунки завантаження устаткування і площ роботами з виготовлен­ням різних замовлень в усіх підрозділах підприємства.

При цьому необхідно забезпечити таке завантаження усіх ланок виробництва, щоб воно було на рівні їхньої пропускної спроможності та рівномірним протягом планового періоду.

Оперативно-календарне планування в серійному виробництві має також свої особ­ливості.

Серійне виробництво характеризується випуском більш обмеженої номенклату­ри виробів періодично повторювальними серіями.

У зв'язку з цим основним завданням календарного планування у серійному ви­робництві є забезпечення періодичності виготовлення виробів відповідно до плану при повному та рівномірному завантаженні устаткування, площ, робітників.

Для вирішення цього завдання важливе значення мають календарно-планові нор­мативи, основними з яких в серійному виробництві є:

· розмір партій (серій) виготовлення виробів;

· нормативний розмір партій деталей і періодичність їх запуску-випуску;

· тривалість виробничих циклів виготовлення деталей, вузлів і серій виробів;

· випередження запуску-випуску партій деталей і складальних одиниць;

· запаси.

На підставі проведених розрахунків будуються календарні плани-графіки роботи виробничих дільниць і окремих груп устаткування.

Основним календарно-плановим нормативом у серійному виробництві є визначення серії виробів і нормативного розміру партій запуску заготівок, деталей у виробництво.

Якщо обсяг випуску окремих виробів невеликий, то розмір серії виробів встанов­люється на рівні річного завдання. Якщо кількість виробів, що планується у річній виробничій програмі, значно більша, то вона розподіляється на декілька партій, випуск яких планується у відповідних кварталах і місяцях. При цьому виникає потреба визна­чення економічно доцільного розміру партій з метою досягнення рівномірного заван­таження устаткування і раціонального використання трудових ресурсів.

Визначення нормативного розміру партій деталей необхідне для:

· розрахунку нормативної тривалості виробничих циклів і календарних виперед­жень у роботі послідовних виробничих ланок;

· регламентації періодичності переналагодження устаткування;

· визначення нормативного середнього рівня незавершеного виробництва;

· побудови календарних планів-графіків.

Збільшення розміру партії сприяє кращому використанню устаткування і підви­щенню продуктивності праці за рахунок зменшення кількості переналагодження ус­таткування і зниження витрат підготовчо-заключного часу в середньому на одну деталь, а також зменшення трудомісткості операцій у результаті їхнього багатора­зового повторення. Обробка деталей великими партіями має і негативні сторони, а саме: збільшуються тривалість виробничого циклу, запаси деталей у незаверше­ному виробництві, що потребує доповнення складських площ, при цьому уповіль­нюється оборотність обігових коштів. Тому необхідно визначити такий розмір партій, який забезпечив би мінімальні витрати і збитки, тобто той розмір, що визначає опти­мальну партію.

Масове виробництво характеризується стійким випуском обмеженої номенкла­тури виробів, великими обсягами випуску, високим рівнем безперервності та ритміч­ності виробничого процесу, широко застосовуваним методом потоку.

Головним завданням оперативного планування у вищезгаданих умовах є організа­ція і забезпечення безперервного руху деталей, та виконання цих операцій у встанов­леному ритмі роботи.

Великі обсяги виробництва продукції при обмеженій номенклатурі окремих виробів, стабільні, строго повторювані процеси масового виробництва дозволяють застосува­ти подетальну систему планування. При цьому за об'єкт планування приймаються окремі деталі, складальні одиниці, окремі вироби. Високий рівень ритмічності вироб­ництва може бути досягнутий ще у процесі підготовки виробництва детальним розра­хунком календарно-планових нормативів: такту і ритму поточних ліній, кількості робо­чих місць по операціях і їх завантаження, нормативних графіків і нормативних рівнів незавершеного виробництва, розміру запасів.

У масовому виробництві використовуються такі подетальні системи оперативно-календарного планування:

1) за тактом потоку;

2) за термінами міжцехових подач;

3) за стандартними термінами міжцехових подач;

4) "на склад".

При використанні системи за тактом потоку всім виробничим підрозділам пла­нується єдиний такт випуску.

При другій і третій системах планування цехам, що випускають продукцію, пла­нується такт випуску, а усім іншим розробляються стандартні плани-графіки, у яких визначаються строки або розробляються стандартні плани-графіки подачі деталей і вузлів у складальний цех. Система "на склад" може застосовуватись для планування роботи цехів, що виконують обробку деталей і заготівельні роботи.

Поиск по сайту: