Керування операціями

Керування операціями базується на методах раціонального розподілу обмежених ресурсів так само, як і будь-яка господарська діяльність, але в той же час операційний менеджмент допускає, що як прямі обмеження розглядаються дефіцит інформації, дефі­цит систематизованих уявлень про об'єкт і дефіцит часу на прий­няття рішень (рис. 1.2).

Рис 1.2. Цілеспрямованість у вивченні керування операціями

Операція як управлінська проблема являє собою діалектичну єдність двох протилежних вимог: з одного боку, форма руху (ви­користання) економічних ресурсів (має потребу в управлінсько­му впливі з погляду збереження рівноважних умов); з іншого — «рухлива» форма очікуваного результату (товару чи послуги) підпорядковується іншій системі вимог і обмежень, що задаються ззовні, тобто формуються споживачем, ринком.

Система обмежень є прямим відображенням внутрішніх кри­теріїв у раціональному веденні бізнесу. Таким чином керування операціями припускає пошук безпечних оптимізуючих алгоритмів побудови діяльності фірми, що забезпечували б динамічну рівно­вагу фірми і середовища. Такий перехід уможливлює застосу­вання до завдань керування базових положень «дослідження опе­рацій», де основним є пошук шляхів досягнення мети.

Стисла історична довідка щодо питання генезису дос­лідження операцій. Формування «дослідження операцій» як нау­кового напряму припадає на період Другої світової війни. У праг­ненні вирішити проблему вибору найефективніших рішень у ході ведення бойових дій у збройних силах США й Англії були ство­рені спеціальні групи вчених (в основному, математиків) для роз­робки методів кількісного оцінювання й оптимізації прийнятих командуванням рішень. Це був 1940 рік. Узагальнення цього дос­віду вилилося у виникнення нової галузі наукової діяльності — «дослідження операцій».

Через кілька років методи цієї науки стали використовува­тися в промисловості, підприємницькій і комерційній діяльності. Суть їх полягає в моделюванні майбутніх дій досліджуваної організації (системи) із застосуванням різноманітного матема­тичного апарату: теорії імовірності, математичної статистики, теорії ігор, математичного програмування, теорії масового об­слуговування та ін.

Характерна риса «дослідження операцій» — системний під­хід до вивчення явищ, що вимагають розгляду певних питань.

«Дослідження операцій» — це методологія залучення мате­матичних кількісних методів для обґрунтування рішень у всіх га­лузях цілеспрямованої людської діяльності. «Дослідження опе­рацій» — це математичні методи, що дають змогу визначати за­кономірності й оцінювати очікувану ефективність процесів, що про­тікають у виробничій, економічній, військовій сферах, і одержати рекомендації для обґрунтування рішення щодо керування цими про­цесами (А.І. Семененко. Підприємницька логістика, 1997).

Методи дослідження операцій використовуються не тільки під час вирішення загальних завдань керування в економіці та вироб­ництві. Вони широко застосовуються й у разі забезпечення кален­дарного планування виробництва і керування запасами, експлуа­тації і ремонту устаткування, комплектування штатів фірм чи ком­паній. Але оскільки будь-яка фірма є обмежувальною цілісною системою, керування операціями має забезпечувати інтегративні та координувальні ефекти, тобто внаслідок операційного менеджмен­ту фірми повинні презентуватися як єдине ціле. У той же час кри­терій ефективності керування обов'язково слід узгоджувати зі стра­тегією фірми (не зводячи його тільки до поточної ефективності). Тому завжди необхідно прагнути досягти компромісу між поточни­ми і стратегічними цілями організації. Вирішення цього завдання спрощується використанням операційного підходу, в основі якого лежать наступні процедури:

а) вибір способу дій, зорієнтованого на прийняття «привабли­вого» рішення;

б) оцінювання зисковності очікуваного результату згідно із заз­далегідь прийнятими критеріями ефективності;

в) формування адекватної математичної моделі і процедури її реалізації;

г) використання сучасних обчислювальних засобів з метою ав­томатизації обчислювальних процесів.

Поиск по сайту: