Медико-санітарні наслідки повеней та принципи керування їх подоланням

НС, пов’язані з великими повенями та катастрофічним затопленням населених пунктів, вимагають від органів управління охорони здоров’я відпрацювання алгоритмів організаційно-управлінських рішень, спрямованих на проведення комплексу заходів з медичного забезпечення населення адміністративних територій, що потерпіли. Ефективність цих заходів багато в чому визначається рівнем підготовленості, насамперед регіональної системи охорони здоров’я до ліквідації медико-санітарних наслідків цього виду катастроф.

Одним з елементів такої підготовки, за умов НС, є складання заздалегідь науково обґрунтованих прогнозів найбільш імовірних варіантів медико-санітарної обстановки, що може спостерігатися в зоні катастрофи. При цьому найважливіше місце відводиться визначенню величини та структури реальних санітарних втрат як основи для складання оперативних планів медичного забезпечення.

На підставі особливостей дії вражаючих факторів нами визначено основні критерії, які значною мірою впливатимуть на формування санітарних втрат. Ідеться про щільність проживання населення на територіях, що затоплюються, своєчасність оповіщення та евакуації населення із зони катастрофи, відстань від місця формування хвилі прориву до населеного пункту та часу добігання хвилі прориву, висоти та швидкості хвилі прориву, періоду року та часу доби, коли сталася катастрофа.

Повені є тимчасовим значним затопленням місцевості водою внаслідок піднімання її рівня у річці, озері, водосховищі та/або на морі, а також утворенням тимчасових водотоків.

За числом людських жертв вони поступаються землетрусам, ураганам, вибухам та великомасштабним пожежам. Однак за деяких обставин, у результаті повеней можуть виникати масові інфекційні захворювання населення, що значно перевищують за своєю чисельністю санітарні втрати від будь-яких інших НС.

Найбільш складна обстановка виникає під час аварій на гідродинамічних спорудах напірного фронту, яка може статися за впливу сил природи (землетруси, урагани, обвали, селі), внаслідок конструкційних дефектів, порушення правил експлуатації, повеней, руйнування основи, недостатності скидання води, терористичних актів тощо. У результаті руйнування напірного фронту гідровузла (греблі) вода, що стримувалася до цього у верхньому б’єфі, з великою швидкістю та напором прямує у простір повз греблі за течією ріки з утворенням хвилі прориву – основного вражаючого фактора повені.

Ураження хвилею прориву проявляється у вигляді безпосереднього динамічного впливу на споруди, будівлі й людей, що знаходяться в них, та на відкритій місцевості. Травматичні ушкодження людей виникають і в результаті руйнування будівель та інших споруд. На швидкість поширення та висоту хвилі прориву істотно впливає характер місцевості, по якій вона рухається. На рівнині швидкість її руху не перевищує 25км/год, а на складній місцевості та в горах може сягати 100км/год. Лісові масиви, підвищення, яри та інші перешкоди знижують швидкість руху та висоту хвилі прориву.

Наслідки катастрофічного затоплення можуть ускладнюватись аваріями на енергонасичених, хімічно небезпечних та інших потенційно небезпечних об’єктах, що потрапляють у зону затоплення.

Величина та структура безповоротних санітарних втрат серед населення при повенях, що спричинені аваріями на гідродинамічно небезпечних об’єктах та внаслідок природних явищ, суттєво різняться.

При аваріях на гідроспорудах, загальні втрати серед населення, яке знаходиться у зоні дії хвилі прориву, можуть складати вночі 90,0%, а вдень – 60,0%. З числа загальних втрат безповоротні втрати можуть бути: вночі – 75,0%, вдень – 40,0%; санітарні втрати – 25,0% та 60,0% відповідно. В осінньо-зимовий період та зимово-весняний період вони зростають на 10,0-20,0% залежно від тривалості перебування постраждалих у холодній воді.

Виходячи з цих критеріїв (щільність проживання населення на територіях, що затоплюються, своєчасність оповіщення та евакуації населення із зони катастрофи, відстань від місця формування хвилі прориву до населеного пункту та часу добігання хвилі прориву, висоти та швидкості хвилі прориву, періоду року та часу доби, коли сталася катастрофа), структурується процес прогнозування величини й структури санітарних втрат, для визначення яких доцільно впроваджувати автоматизовану систему з використанням персональних електронно-обчислювальних машин.

Загалом технологія ліквідації наслідків катастрофічного затоплення як система складається з таких основних компонент:

- медико-тактичної характеристики повені або катастрофічного затоплення;

- прогнозу ситуації у зонах затоплення;

- ревізії медичних сил та засобів у районі катастрофічного затоплення;

- аналітичної оцінки територіальними центрами ЕМД та медицини катастроф при передачі інформації про НС до МОЗ України;

- підтвердження з МОЗ України отримання переданої інформації про НС;

- отримання даних прогнозу величини та структури санітарних втрат з використанням існуючої автоматичної системи управління «Повінь»;

- відпрацювання та прийняття управлінських рішень на підставі отриманих прогнозних та оперативних даних щодо заходів з ліквідації медико-санітарних наслідків НС;

- реалізації заходів з ліквідації медико-санітарних наслідків катастрофічного затоплення;

- передачі до МОЗ України інформації про завершення ліквідації наслідків НС з аналізом дій медичних сил у цих умовах.

Перелічені компоненти, що становлять систему ліквідації наслідків катастрофічного затоплення, непрості, окремі з них потребують короткого пояснення.

Медико-тактична характеристика катастрофічного затоплення має містити інформацію про:

- швидкість та висоту хвилі прориву в зоні повного руйнування;

- швидкість та висоту хвилі прориву в зоні середніх і слабих руйнувань;

- швидкість та висоту хвилі прориву зони підтоплення.

Зрозуміло, що така інформація може певною мірою прогнозуватись або складуватися шляхом вивчення ряду факторів.

До числа особливо важливих показників, на нашу думку, належать показники часу, які використовуються для визначення світлого та темного часу доби, а також час надходження інформації про руйнування гідроспоруди або початку повені.

Таким чином, прогноз ситуації щодо зон затоплення дає інформацію про можливу величину та структуру санітарних втрат.

Ревізія й інвентаризація сил та засобів у зоні НС призводять до формалізації рішення про медичні заходи з ліквідації медико-санітарних наслідків НС, яка виникла внаслідок катастрофічного затоплення.

Завершальними ланками технологічного процесу ліквідації медико-санітарних наслідків катастрофічного затоплення є реалізація управлінських рішень, що коригуються відповідно до отриманої інформації по завершенні цього процесу.

Необхідно підкреслити, що про результати діяльності територіальної ланки ДСМК України з ліквідації наслідків катастрофічного затоплення оперативний черговий повинен інформувати МОЗ України для вирішення питання про залучення до роботи сил та засобів державного рівня.

Як свідчить вітчизняний і зарубіжний досвід, медико-санітарні наслідки повеней можуть бути досить різноманітними і носити:

- специфічний характер (тобто бути викликаними наслідками дії саме водної стихії, у зв’язку з чим серед постраждалих на етапі розвитку події реєструються утоплення, перехолодження та травми);

- виникати під впливом стресових ситуацій, наслідків змін у навколишньому середовищі, погіршення побутових умов тощо (в такому разі спостерігаються прояви, як правило, більш загального характеру, які притаманні багатьом масштабним катастрофам).

Так, у значної кількості населення можлива поява психічних розладів.

За свідченням спеціалістів Закарпатської області, під час катастрофічного паводку у листопаді 1998р. траплялися як нормальні реакції на НС (відчуття тривоги, безсоння), які не потребували спеціального лікування, так і психогенні розлади. Останні проявлялись у вигляді короткочасних депресивних реакцій, афективно-шокових реакцій, невротичних розладів (депресивно-фобічних, істеричних, астенічних та інших) і потребували втручання психотерапевта й проведення лікування в амбулаторних та стаціонарних умовах.

У деяких постраждалих психічні розлади носили більш довготривалий характер. У них відмічалися реактивні стани (депресія, псевдодеменція, істеричні паралічі, парези та затяжні невротичні стани – неврастенія, роздвоєння особистості, невроз нав’язливих станів та інше). Ці групи людей потребували стаціонарного лікування чи перебування в денних стаціонарах.

Як вважають спеціалісти, такі несприятливі моменти, як припинення або нерегулярний прийом підтримуючого лікування, сприяють збільшенню ендогенних захворювань, захворювань людей літнього віку, захворювань із судомними проявами.

Під впливом подій, що викликали загибель близьких, родичів, становили загрозу життю та здоров’ю, або призвели до значних матеріальних втрат у людей, що постраждали, можливі серцеві напади, загострення хронічних серцево-судинних захворювань та інших патологічних процесів.

У холодний період року, у людей, що втратили житло та перебувають у пристосованих приміщеннях, наметових містечках без достатньої кількості теплого одягу, зростає кількість бронхолегеневих захворювань, у тому числі пневмонії. Очікується погіршення ситуації з туберкульозу.

Варто звернути увагу на погіршення епідемічної обстановки та зростання випадків інфекційних захворювань серед населення тих місцевостей, що потрапили в зону затоплення. Так, у разі пошкодження або руйнування повінню очисних каналізаційних споруд, худобомогильників, сміттєзвалищ, сховищ епідеміологічно небезпечних відходів тощо, можуть виникати спалахи масових інфекційних захворювань. Погіршення умов життя, порушення функціонування комунально-побутових служб, розлад системи управління також сприяють їх появі та подальшому поширенню.

Цьому ж сприяє зниження в таких умовах імунітету, можливості опиратися інфекції, особливо у дітей, що ускладнює роботу медичної служби. В цей період найбільш імовірним є поширення гострих кишкових хвороб, сальмонельозу, гепатиту А, а в ендемічних районах – зростання кількості випадків таких зооантропонозних захворювань, як туляремія та лептоспіроз.

До числа потенційно небезпечних в районах катастроф належать такі кишкові інфекції як холера, черевний тиф, туляремія, дизентерія, вірусний гепатит, гастроентерит та інші.

Серед дітей можливі прояви таких небезпечних інфекцій, як менінгококова інфекція, скарлатина, дифтерія, кір, коклюш, вірусна пневмонія та кишкові інфекції.

Реальне уявлення про структуру захворювань під час повеней можуть дати статистичні дані, отримані спеціалістами мобільного госпіталю МНС України, який працював у Закарпатській області протягом 23.11.-22.12.1998р. під час ліквідації наслідків катастрофічного паводку, а також аналіз даних подвірних обходів та вивчення виявленої інфекційної патології.

За даними спеціалістів мобільного госпіталю МНС України з 1154 осіб, яким була надана медична допомога, лише 5,7% потребували втручання лікарів хірургічного та травматологічного профілю.

Серед найбільш типових були:

- захворювання дихальної системи – 31,6%;

- захворювання серцево-судинної системи – 16,1%;

- неврологічна патологія – 12,5%;

- захворювання шлунково-кишкового тракту – 12,0%.

На першому етапі серед оглянутих при подвірних обходах чисельність виявлених хворих становила 8,1%, з яких з інфекційною патологією – 25,8%, чисельність госпіталізованих становила 8,3%.

У тому числі:

- з переохолодженням – 17,2%;

- із соціальних причин – 13,5%;

- із соматичними захворюваннями – 61,3%;

- з інфекційною патологією – 8,0%.

Аналіз виявленої інфекційної патології засвідчив, що до 94,0-98,5% в її структурі займали гострі респіраторні вірусні інфекції, гострі кишкові інфекції становили 0,7-3,5% випадків, вірусний гепатит у середньому зустрічався в 0,2% випадків, інші захворювання коливалися практично від 0,6 до 2,5%. Траплялись також зоонозні інфекції, питома вага яких була в межах 0,05-0,07%.

Група гострих кишкових інфекцій була представлена гастроентероколітами. Відмічалися випадки захворювань дизентерією, гастроентеритом. Серед групи «інших» інфекційних захворювань переважали ангіни, але були окремі випадки ентеровірусних інфекцій, вітряної віспи, краснухи, епідемічного паротиту, диспепсії.

Нозологічна структура соматичної та інфекційної захворюваності свідчить про необхідність постійного моніторингу за станом здоров’я населення, що потерпіло від повені.

Аналіз результатів медичних оглядів населення, постраждалого від весняної повені 2001р., підтвердив виявлені співвідношення між чисельністю хворих та оглянутих при подвірних обходах і госпіталізованих серед осіб, що захворіли. Ці показники становили відповідно 9,8% та 7,5%, тобто наближалися до наведених вище та при досягненні 100% охвату оглядами були на рівні 10,0% та 8,0%.

Результати аналізу цих даних дає реальну можливість проводити попередні розрахунки орієнтовної кількості стаціонарних ліжок на випадок цього виду НС як на етапі планування, так і в період розвитку подій, що, безумовно, повинно бути враховано.

Поиск по сайту: