І завдання операційного менеджменту

Термін «операційний менеджмент» був відомий до недавнього часу лише вузькому колу фахівців, однак сьогодні активно поширюється. Основна причина криється в тому що його починали використовувати в економіці.
Історично операційний менеджмент - особлива сфера управлінських дисциплін - розвивався як метод вирішення проблемних індустріальних управлінських завдань, що в подальшому стало фундаментом і для інших відкриттів у техніці та економіці.

Операційний менеджмент – це усі види діяльності, що пов’язані із перетворенням (трансформацією) матеріалів, інформації, покупців [4].

Операційний менеджмент – управління діяльністю, що пов’язана зі створенням товарів чи послуг.

Операційний менеджмент — підсумковий у циклі еконо­мічних дисциплін, бо будь-яка фірма є органічною цілісною сис­темою, керування операціями має забезпечити інтегративні та координаційні ефекти, тобто в результаті операційного менед­жменту фірма набуватиме статусу єдиного цілого. У той же час критерій ефективності керування повинен обов'язково спів­відноситися зі стратегією бізнесу фірми, яка не зводиться до поточної ефективності.

Операційний менеджмент є не тільки визначеною систе­мою керування операціями, у параметрах і показниках якої він відображається. У його змісті відбиваються характер і особли­вості професійного мислення менеджера. Це свого роду структу­ра знань, викладена як конкретна система цінностей, установок, стереотипів, що поєднують накопичені дослідницький потенціал і практичний досвід, сформоване світовідчування і перспективне мислення.

Операційний менеджмент — це цілеспрямована діяль­ність з керування операціями придбання потрібних ресурсів, їхньої трансформації в готовий продукт (послугу) з поставкою остан­нього (останніх) споживачу (на ринок). Операційний менедж­мент замикається в своїй основі на операціях планування, органі­зації і керування організацією (надалі — операційною системою).

Операційний менеджмент центральною лінією прохо­дить через усю діяльність щодо створення (чи зміни стану) продукту шляхом перетворення необхідних ресурсів у потрібні товари, послуги за визначальної ролі операційних менеджерів і оперативної інформації.

Более общее и адекватное определение по словам проф. Лелюк будет следующее:
Операционный менеджмент – это управление персоналом, выполняющим любые системы операций, относящиеся к жизненному циклу продукта, для достижения операционных целей организации. К этим целям относится ускорение процессов, уменьшение операционных затрат, повышение качества процессов и продукции, повышение удовлетворенности клиентов. Название операционный менеджмент обобщает названия его частей, относящихся к конкретным видам объектов управления. Так, если объектом управления для менеджмента являются выполняемые работниками системы операций производства продукта, то он называется производственным менеджментом. Управление системами проектных операций изучается в разделе дисциплины операционный менеджмент, называемом управление проектами. Организационное управление системами информационных операций рассматривается в информационном менеджменте. Для обеспечения удовлетворенности клиентов необходимо согласованное управление не только материальными потоками, но и сопутствующими им информационными и финансовыми потоками. Этим занимается так называемый логистический менеджмент. В целом в операционном менеджменте изучается управление всеми перечисленными разновидностями систем операций, а также и системами операций оказания услуг.

Основна мета операційного менеджменту – забезпечити ефективне та раціональне виконання операцій у виробництві, сервісі. Оптимальні операційні рішення вимагають від керів­ника перебування в центрі виробничої системи, що розвивається. Поєднання в одне ціле основних чинників і аспектів діяльності підприємства — фінансових, організаційних, ринкових, техноло­гічних — потребує, щоб цей процес здійснювався на міцній базі раціонального керування операціями.

Предметом операційного менеджменту є закономірності планування, створення й ефективного використання операційної системи організації.

Основне завдання операційного менеджменту — побудо­ва керуючих систем, що забезпечують виконання необхідних дій і процедур для одержання ринкового результату від функціо­нування операційної системи будь-якої організації.

Ефективність і раціональність — це ті показники, що «фор­мують» прибутковість системи «організації», яка функціонує в економічному просторі.

Ефективність – це досягнення цілей, що поставлені перед підприємством, у цілому вона зводиться до задоволення потреб споживачів.

Раціональність – це досягнення поставлених цілей із використанням мінімуму ресурсів.

Фундамент операційного менеджменту складають чотири головних компоненти — економіка, математичні основи дослідження операцій, технологія й організація (рис. 1.1), що взаємопов'язані і забезпечують успішну діяльність і розвиток системи (організації).

Рис. 1.1 Фундаментальна основа операційного менеджменту

Виконавець, керівник даної діяльності (виробничої чи сер­вісної) на рівні виконання окремих операцій, що забезпечують ефективне і раціональне ведення всієї роботи, буде називатися операційним менеджером. В принципі всіх менеджерів можна вважати операційними менеджерами, оскільки вони зобов'язані так керувати своїми підрозділами, щоб ті функціонували ефектив­но і раціонально за будь-якої специфіки своєї функції.

Об'єктом вивчення операційного менеджменту є опе­рації у різних сферах людської діяльності. Вони уособлюють со­бою будь-яку діяльність у виробництві, науці, освіті, медицині, еко­номіці тощо, яка пов'язана з творчим процесом.

Операція завжди має результат, тобто сукупність результатів за підсумком її проведення. Кожна операція має конкретну мету. У цьому випадку під «ме­тою» операції розуміють той результат, заради досягнення якого вона проводиться. Тут доречно також зазначити, що операція має також властиве тільки їй визначене завдання, вирішення якого спря­моване на досягнення її мети.

Сфера діяльності сучасного менеджера велика — промис­ловість, бізнес, сервіс. Тому є сенс перелічити основні операції цих сфер, які особливо потребують вмілого керування (табл. 1.1).

Будь-який об'єкт керування, залежно від складу організацій­них функцій, містить у собі конкретне число операцій. Для унаоч­нення розглянемо комплекс операцій для промислового підприєм­ства (табл. 1.2).

Визначений вид діяльності менеджера, окреслений його про­фесійними функціями, також передається конкретним набором операцій. Як приклад, можна розглянути операції з запасами. Ке­руючи такими операціями, операційний менеджер добре знає, що запаси можуть переміщуватися: переходити з однієї форми в іншу —- із запасів матеріалів у запаси в незавершеному вироб­ництві, із запасів у незавершеному виробництві — в запаси гото­вої продукції тощо.

Усі зміни запасів у натуральному чи вартісному поданні здійснюються за допомогою визначених операцій (трансакцій) із запасами.

Аналіз наведених таблиць дає змогу зробити висновок про те, що операції є основою основ в діяльності будь-якого виробни­чого чи обслуговуючого (сервісу) підприємства (організації).

Діяльність будь-якої організації можна розглядати як асорти­мент операцій. Виділяють чотири окремих види діяльності, що тлу­мачаться як операції:

- виробництво, тобто перетворення сировини (ресурсу) на продукти;

- поставки продукту споживачеві;

- транспортування, тобто переміщення товарів і людей з одно­го місця в інше без будь-яких фізичних змін;

- сервіс, тобто операція, спрямована на зміну «стану» спо­живача.

Транспортні і сервісні операції від виробництва і поставок відрізняють два важливих аспекти:

- споживач власноруч вносить вклад у процес;

- послуги немає можливості зберігати.

Було б помилкою розглядати ці види діяльності як відособлені. Всі виробники займаються поставками своєї продукції покупцям, що може також зажадати і транспортування, і при цьому завжди будуть надавати певний елемент сервісу в Плані прийому замовлень і надання інформації. Найбільш зручний спосіб наочного представлення взаємозв'язків між перерахованими видами діяльності - це тетраедр операцій (рис. 1.2.).

Рис. 1.2. Тетраэдр операцій

Як видно з малюнка, організація може прагнути до застосування одного з безлічі можливих комбінацій з будь-яких двох або більше елементів. Жодна організація не розташовується в якій-небудь вершині тетраедра, оскільки елемент сервісу є в будь-якому виробництві, поставці або угоді по транспортуванню, і жодне скільки-небудь велике підприємство не може бути охарактеризоване як винятково сервісне.

Розглянемо вплив операційного менеджменту на основний фінансовий результат діяльності підприємства – прибуток.

Отже, впливаючи на ефективність діяльності підприємства, операційний менеджмент сприяє виробленню товарів чи послуг, які потрібні споживачам, що збільшує РП, а правильна організація операційної діяльності сприяє зменшенню витрат (В), оскільки вона ведеться найбільш раціонально. У результаті прибуток зростає.

Між операційною функцією та іншими функціями організації існують важливі і складні робочі відносини. Типова структура організації наведена на рис.1.2.

Рис. 1.2. Типова структура організації

Для оптимізації діяльності організації необхідно забезпечити ефективне керування цими відносинами.

Операції залежать від інженерної функції, що забезпечує проектування нових видів продукції, виробничих потужностей і процесів. Інженерна функція повинна одержувати від виробництва відповідну інформацію щодо проблем, зв'язаними з конструкцією виробів. Маркетинг повинний забезпечити надійний прогноз попиту і реальні замовлення клієнтів на виходи операційної системи. Та ж функція повинна інформувати виробництво про будь-які претензії споживачів щодо якості або термінів постачання продукції. Маркетинг залежить від виробництва в плані інформації про наявність продукції і можливості своєчасного її виготовлення. Операційна функція залежить від фінансової функції. Для того щоб надати капітал в потрібний час і в потрібних обсягах, фінансовій службі потрібно одержати від операційних підрозділів інформацію про плани виробництва і розвитку. А також поточні дані, щоб оплатити працю працівників, заплатити постачальникам, виставити рахунки споживачам, вести облік наявних матеріально-технічних запасів і фінансову звітність. Функція трудових ресурсів несе відповідальність за вербування, добір і навчання кадрів для роботи в операційній системі. Операційні підрозділи повинні інформувати кадрову службу про потребу в робочій силі з указівкою кількості і кваліфікації.

1.3. Еволюція операційного менеджменту як науки включає такі етапи:

· кінець ХVШ – початок Х1Х ст. – промислова революція. Перші спроби наукової організації виробництва (Р. Арктайт, Р. Оуен, А.Сміт та ін.).

· початок ХХ ст. – розвиток та впровадження наукової організації управління (Ф. Тейлор, Ф. Гілберт, Г. Гантт, Г.Форд та ін.). У цей же час розвивається наука про організацію праці у Росії (А. Гастєв, О.Єрманський),

· 1950-1960 рр. – формування «Операційного менеджменту» як самостійної науки. Системи управління матеріальними потоками «Канбан», планування виробничих ресурсів (MRP), тотальне управління якістю (TQM), використання сучасних інформаційних технологій.

Этапы генезиса(от греческого "genesis" - происхождение, бытие) операционного менеджмента можно проследить с помощью «хронологического спектра», представленного в матричной форме в табл. 4.1.

Таблица 4.1

Этапы формирования и развития операционного менеджмента

Невзирая на свое индустриальное происхождение, операционный менеджмент сегодня превратился в более широкий и глубокий управленческий подход, чем простое управление индустриальными операциями.

Общие методы рационального операционного менеджмента сегодня очень часто учреждаются вне границ индустриального производства и развиваются, базируясь на достижениях многих научных дисциплин, (в том числе – промышленного инжиниринга и науки управления), а также современного математического аппарата и информационных технологий (процессы систематизации данных и переработки информации).

В современной мировой экономике имеется несколько тенденций, оказывающих существенное влияние на операционный менеджмент:

- рост доли сферы обслуживания:

Данную сферу можно разделить на три основные группы:
а) правительственная (местное, областное, государственное/республиканское); б) оптовой и розничной торговли; в) остальные (транспорт, коммуникации, медицина, банки, страховое обслуживание и т.п.);

- изменения производительности:

Производительность – это отношение объема выпуска к объему входных ресурсов. Существует достаточно много способов измерения этих объемов, большинство из которых приблизительны. Производительность труда показывает производительность одного служащего или часовую производительность. Многофакторная производительность вычисляется как отношение объема выпуска к сумме всех использованных ресурсов. На национальном уровне производительность выражается отношением суммарной стоимости произведенной продукции к числу работающих. Этот показатель – один из основных при определении уровня жизни в стране.

- глобальная конкуренция:

В сегодняшнее время производится достаточно много продукции, география комплектующих элементов которых имеет мировые масштабы. Два десятилетия назад доля ввозимых товаров и услуг составляла в США не более 5%, а сейчас - 13%. В Японии импорт вырос с 10% в 1970 году до сегодняшних 14%.

- изменения в уровне качества, затратах времени и технологиях:

фирмы, не уделяющие достаточно внимания повышению качества продукции теряют свои позиции на рынке. Много преимуществ дает и сокращение временных издержек: выполнение заказов раньше, чем у конкурентов; быстрое внедрение новой продукции и услуг; первое проникновение на новые рынки. Этот подход широко использует «Хонда», отражая попытки «Ямахи» вытеснить ее с позиции лидера мирового рынка по производству мотоциклов.

- непрерывное совершенствование – это выбор корректных мер оценки деятельности, получение внутренних и внешних откликов на текущую деятельность, формулировка целей для дальнейшего совершенствования и вовлечение всех служащих в процесс изменений.

Ряд фирм реорганизуют свою структуру по горизонтальному (или молекулярному) типу, в котором отдельные группы служащих представляют разные функциональные области, организованные вокруг каждого участка рынка и соответствующих процессов. Ориентация на потребителя позволяет лучше учитывать его запросы, ускорить доставку продукции и повысить эффективность производства. Еще одним направлением совершенствования является реинжениринг, или радикальная перестройка структуры производства.

- и ряд других моментов

Поиск по сайту: