Загальна характеристика приводів до порушення кримінальної справи

Вирішення завдань кримінального судочинства, як правило, представляє собою складну і багатогранну діяльність слідчого, оперуповноважених УБНОН, УБОЗ та ін, здійснювану на різних етапах роботи по кримінальній справі. Питання про етапи розслідування протягом багатьох років є предметом дискусії в науці криміналістиці і не втратило своєї актуальності до теперішнього часу. Більше того, намітилася подальша актуалізація цієї проблеми [76, c. 8].

Спроби поділу досудового слідства на «періоди» або «найважливіші стадії» були зроблені вже в перших роботах вчених-криміналістів.

До кінця 60-х р.р. найбільшого поширення в криміналістиці набула думку про два етапи досудового розслідування: початковий і наступний.

Пізніше була висловлена точка зору про необхідність ділити досудове слідство на три етапи. Своє найбільш повне вираження концепція «триетапної періодизації розслідування» отримала, на наш погляд, в роботах P.C. Бєлкіна, який розрізняє: 1) початковий етап (або етап первинних слідчих дій і оперативно-розшукових заходів), 2) наступний етап, основна спрямованість якого зводиться до доказування формули обвинувачення; 3) заключний етап, що включає процесуальні дії, організаційні та організаційно-технічні заходи, необхідні для завершення розслідування [10, c. 235-242].

Як двоетапна, так і трьохетапна періодизація розслідування у кримінальній справі мають своїх прихильників [50, c. 89; 6, c. 182-190; 15, c. 82; 72, c. 14; 83, c. 18-19].

У той же час деякі вчені-криміналісти висловлюються за необхідність виділення в методиці розслідування ще одного етапу. Початок його пов'язують з отриманням заяви або повідомлення про злочин (ст. 97 КПК України), а кінець - з прийняттям рішення про порушення кримінальної справи (або про відмову в її порушенні, або про передачу заяви або повідомлення за підслідністю або підсудністю (ст. 97 КПК України).

Так, В.Г. Танасевич, розбиваючи методику розслідування окремих груп злочинів на чотири самостійних етапи, виділяє при цьому етап, змістом якого є реагування на привід до порушення кримінальної справи, перевірка отриманих заяв чи повідомлень про злочини, порушення кримінальної справи у разі наявності до того підстав [76, c. 8].

Розробляючи модель найбільш загальної структури методики розслідування, Л.Я. Драпкін виділив два самостійні етапи, що передують початковому: 1) попередня перевірка приводів до порушення кримінальної справи і даних про ознаки злочинів, 2) прийняття процесуального рішення за результатами перевірки [23, c. 87].

А.Г. Філіппов також приходить до висновку про необхідність виділення в методиці розслідування окремих видів злочинів самостійного етапу попередньої перевірки матеріалів, які є підставою до порушення кримінальної справи [83, c. 18-19].

Аналогічні висловлювання є і у інших учених.

Поділяючи в цілому цю позицію, відзначимо, що перевірка матеріалів про злочин в порядку ст. 97 КПК України не розглядається як один з етапів розслідування у зв'язку з тим, що розслідування у кримінально-процесуальному законодавству починається тільки після порушення кримінальної справи за наявності до того приводів і підстав (ст. 98 КПК України) та відсутності обставин, що виключають провадження у ній (ст. 99 КПК України). Перебуваючи в межах трьохетапного процесу власне розслідування, цей етап за часом примикає до початку дослідження і багато в чому визначає його ефективність і значимість для наступної стадії процесу.

Зміст перевірки матеріалів кримінально-процесуальним законодавством обмежується «витребуванням матеріалів та отриманням пояснень», при цьому може бути проведена лише одна слідча дія - огляд місця події.

У ході перевірки матеріалів у справах, пов'язаних з наркотиками, слідчі, як правило, виконують великий обсяг робіт, вирішують складні і специфічні завдання.

У силу своєї інформаційно-пошукової спрямованості даний етап заслуговує детального і комплексного дослідження криміналістами, процесуалістами і фахівцями в галузі теорії оперативно-розшукової діяльності. Така необхідність, з нашої точки зору, зумовлена ще й тим, що діяльність слідчого по перевірці матеріалів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних засобів, тобто з оцінкою слідчої ситуації, її розпізнаванням в криміналістичній літературі раніше не розглядалася.

Враховуючи висловлювання вчених-криміналістів і результати комплексного дослідження, можна дійти до висновку про реальне існування у справах даної категорії злочинів цілком самостійного підготовчого етапу, який передує слідчій технології. Його змістом є дослідча перевірка законності приводів та підстав до порушення кримінальної справи, встановлення ознак злочинів, з'ясування наявності обставин, що виключають провадження у справі, або, іншими словами, розпізнавання наявності слідчої ситуації.

Нам видається, що основними завданнями дослідчої перевірки, або розпізнавання наявності слідчої ситуації, є:

1) прийняття правильного процесуального рішення за результатами перевірки законності приводів та підстав до порушення кримінальної справи у зв'язку з отриманою заявою (матеріалом) про незаконний обіг наркотичних засобів;

2) збір і систематизація речових доказів та інформації про незаконний обіг наркотичних засобів, створення доказової бази;

3) прийняття заходів до запобігання або припинення незаконного обігу наркотичних засобів;

4) виявлення та закріплення слідів незаконного обігу наркотиків на місці події;

5) прийняття слідчим остаточного процесуального рішення по оцінці отриманого і «напрацьованого» в ході перевірки матеріалу на предмет наявності типової або нетипової слідчої ситуації [27, c. 59].

Вирішення зазначених завдань етапу порушення кримінальної справи сприяє, з нашої точки зору, результативному проведенню розслідування і чітко орієнтує слідчих на якісний огляд місця події, проведення 1 та 2-го етапів розслідування.

Відповідно до кримінально-процесуального закону і з урахуванням результатів проведеного дослідження приводом до дослідчої перевірки інформації (матеріалів) про можливий злочин, пов'язаний з наркотиками, може стати:

письмова або усна заява, повідомлення громадян, що надійшли до правоохоронного органу. Даний привід зустрічається в 12% випадків;

матеріали оперативно-розшукової діяльності органів дізнання - 75%;

рапорт працівника міліції, протокол огляду, протокол вилучення і зважування наркотиків - 13% [88, c. 56].

Слідча практика у справах про наркоманію показує, що етап порушення кримінальної справи має виключне значення для розкриття і розслідування цих злочинів, оскільки своєчасне виявлення ознак виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи збуту наркотичних засобів сприяє більш повному і швидкому виявленню всіх його обставин, встановлення особи підозрюваного, а також обставин, що сприяють вчиненню злочину.

Найбільш поширеними способами виявлення осіб, які займаються незаконним обігом наркотичних засобів, є: періодичні рейди груп, що складаються з міліціонерів патрульно-постової служби, дільничних інспекторів міліції, працівників карного розшуку, УБНОН, ВБЕЗ, ДАІ і інших служб, органу дізнання спільно з громадськістю та ін. Спеціалізовані слідчо-оперативні групи з боротьби з наркоманією обстежують важкодоступні райони за допомогою вертольотів, державна автоінспекція спільно з громадськістю проводять огляд транспортних засобів на трасах, що ведуть до місць вирощування наркотиковмісних культур. Як показує практика, даний метод найбільш ефективний в період цвітіння, збирання та перевезення в місцях постійного зберігання і переробки цих культур.

На даному етапі проводяться оперативно-розшукові заходи, спрямовані на припинення злочинної діяльності, встановлення злочинця, забезпечення збереження предметів злочинного посягання, встановлення і закріплення слідів злочину та ін. [49, c. 22]

Дослідження показали, що підготовка дослідчих первинних матеріалів грає важливу роль. Від того, як правильно підготовлений і оформлений рапорт працівника міліції, протокол особистого огляду та огляду речей, акт зважування, упаковки, опечатування та виконання відповідних написів на конверті (ємності), де зберігаються наркотичні засоби, акт про розкриття пакета (ємності), протокол огляду про наявність наркотичного збудження або голодування, протокол про адміністративне правопорушення та вживання наркотичних засобів, залежить порушення кримінальної справи за фактом вчинення суспільно небезпечного діяння.

В загальному вигляді структура етапу порушення кримінальної справи виглядає наступним чином:

1) вивчення первинних матеріалів, що надійшли до слідчого або в орган дізнання;

2) аналіз і оцінка фактичних даних, що містяться у цих матеріалах;

3) витребування додаткових даних, якщо первинні матеріали не дозволяють вирішити питання по суті;

4) вивчення всіх зібраних відомостей;

5) остаточна оцінка фактичних даних і прийняття рішення відповідно до ст. 98 КПК України про порушення кримінальної справи, про відмову в її порушенні або про передачу матеріалів за підслідністю [36, c. 184].

Справа може бути порушена тільки в тих випадках, коли є достатні підстави і дані, що вказують на ознаки злочину. Несвоєчасне прийняття такого рішення в подальшому може затримати проведення невідкладних слідчих дій, що, в свою чергу, спричинить втрату наявних слідів і речових доказів.

Аналіз судово-слідчої практики боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів та інтерв'ювання працівників УБНОН, які безпосередньо ведуть боротьбу з даною категорією злочинів, показує, що приводами до порушення кримінальної справи частіше за все є: безпосереднє виявлення ознак злочину органом дізнання - 47%, анонімні дзвінки по телефону, листи і заяви громадян - 18,1%, повідомлення лікувальних установ-15,6%, громадських організацій - 14,4%, адміністрації установ - 4,9% [59, c. 153].

При явці з повинною необхідно ретельно перевірити приводи, мотиви і цілі, що спонукали зізнатися в скоєному злочині.

При оцінці вихідної інформації для вирішення питання про порушення кримінальної справи повинні дотримуватися загальні методичні вимоги, до числа яких відносяться: визначення джерела інформації, віднесення його до певного виду джерел (процесуальних або непроцесуальних), виділення ознак, що вказують на склад злочину; виділення ознак, що вказують на особу злочинця; виділення ознак, що вказують на обставини злочину і джерело доказової інформації; виділення протиріч, прогалин, спірних положень.

У стадії порушення кримінальної справи мета аналізу первинних матеріалів - виявити обставини, які характеризують дії правопорушника як злочин або навпаки. Остаточний висновок про злочин робиться в ході встановлення належності вилучених речовин до списку наркотичних засобів, а також кількісних характеристик вилучених наркотиків, після перевірки всіх обставин події [4, c. 39].

Вид та кількість наркотичних засобів визначається в лабораторних умовах шляхом експрес-аналізу (попередня ідентифікація речовин, які викликають підозру) відповідними фахівцями. Прискорена методика визначення наркотиків за допомогою комплекту наркотестів не завжди є об'єктивною. Тому результати експрес-аналізу також не завжди є достатніми підставами для порушення кримінальної справи, так як потребують об'єктивного підтвердження судової експертизи. Однак на практиці в більшості випадків слідчі на підставі такої довідки порушують кримінальні справи.

Запобіжні заходи мають надзвичайно важливе значення для фахівця, який проводить попередній аналіз з метою ідентифікації наркотику. В якості хімічних реактивів іноді використовується луг, який може викликати опіки або подразнення шкіри. У момент відкриття скляних ампул можуть відламуватися дрібні частинки скла [38, c. 95]. Проводити аналіз слід в рукавичках, в разі ж їх відсутності фахівця необхідно вимити руки негайно після проведення аналізу.

Важливе значення має наявність наркотичного збудження (голодування) підозрюваного, що може бути встановлено лікарем-наркологом за допомогою медичного огляду та дослідження крові, сечі, слини та інших біологічних мікрооб'єктів на предмет виявлення в них наркотичних засобів. Факт вживання наркотичних засобів без призначення лікаря необхідно встановлювати негайно, оскільки наркотичне збудження триває кілька годин [14, c. 95].

Обґрунтованість порушення кримінальних справ, передбачених ст. 307 КК України, і притягнення осіб до кримінальної відповідальності залежить від достовірності, об'єктивності та документального закріплення наступних фактів:

1) належності вилучених речовин до списку наркотичних засобів і наркотичних лікарських засобів, затвердженого Переліком;

2) кількісних характеристик вилучених наркотиків;

3) фактів незаконного виготовлення, придбання, зберігання, перевезення, пересилання, збуту або порушення порядку виробництва, обліку, відпуску наркотичних засобів [43].

Зазначені факти встановлюються після затримання підозрюваного і в разі виявлення безгосподарних наркотичних засобів. При цьому дотримуються нормативно-закріплених методик і процедур, що забезпечують доказове значення результатів дослідження речовин і медичного огляду осіб, закріплення та оцінку доказової інформації, а також об'єктивність їх використання у кримінально-процесуальній діяльності органів внутрішніх справ.

У зв'язку з цим перед порушенням кримінальної справи необхідно уважно вивчити всі обставини правопорушення, звернути увагу на правильність оформлення таких документів, як:

1) рапорт співробітника органу внутрішніх справ, заяви або повідомлення громадян та інші документи, що послужили підставою для доставлення особи в чергову частину міліції або безпосередньо в лікувально-профілактичний заклад, фіксуються обставини затримання, свідки, речові докази і т. д.;

2) пояснення очевидців (свідків);

3) пояснення доставленої особи;

4) протокол особистого огляду затриманого та його речей;

5) направлення особи на медичне освідування;

6) висновок (протокол, акт) медичного огляду;

7) довідки лікувально-профілактичних установ про знаходження особи на обліку з приводу вживання наркотичних засобів;

8) протокол про адміністративне порушення;

9) висновок спеціаліста (експерта) про результати дослідження вилучених речовин;

10) довідка про особу підозрюваного (де відображаються обставини, при яких вона звикла до наркотиків; періодичність, дозування їх вживання; зайнятість суспільно корисною працею, причини відходу з трудового, навчального колективу; сімейний стан, стосунки з родичами, знайомими, час початку вживання наркотиків і тривалість вживання; мотиви і причини вживання; характер особи, яка схилила до вживання наркотиків, джерела їх вживання) [53].

Інформація, що міститься в цих матеріалах, може достовірно відображати факти злочинної дії з наркотичними засобами, але може бути неповною і суперечливою, у зв'язку з чим на практиці виникають такі типові ситуації.

Ситуація 1. У матеріалах, що надійшли від органу дізнання, достатньо даних, що вказують на ознаки незаконного виготовлення, зберігання, перевезення чи збуту наркотичних засобів. Згідно ст. 307 КК України перераховані дії є ознаками злочину лише в тому випадку, коли вилучена речовина належить до списку наркотичних засобів та при цьому дається її кількісна характеристика.

Ситуація 2. У матеріалах, що надійшли від органу дізнання, недостатньо даних, що вказують на ознаки незаконного виготовлення, придбання, зберігання, перевезення чи збуту наркотичних засобів. При цьому поняття «недостатність даних» має двояке значення. По-перше, не вистачає даних для вирішення питання про порушення кримінальної справи. Наприклад, відсутні дані про кількість вилучених наркотичних засобів, не в повному обсязі описані ознаки предмета злочину, при вилученні наркотиків вони не були опечатані і не зважувалися в присутності понятих. В результаті слідчому або особі, яка провадить дізнання, не ясно, чи мав місце факт вчинення злочину. По-друге, викликає сумнів достовірність інформації, що міститься в надійшли матеріалах. Така ситуація, як правило, складається при затриманні підозрюваного недалеко від місця виявлення знарядь і засобів вчинення злочину і предмета злочину, коли підозрюваний заперечує причетність до злочину. Якщо в представлених матеріалах недостатньо даних, що свідчать про наявність ознак складу злочину, слід відповідно до ст. 97 КПК України витребувати додаткові матеріали та отримати пояснення, доцільно заповнити прогалини спільно з цими оперативними співробітниками з метою економії часу і кваліфікованої допомоги з боку слідчого. Наприклад, в матеріалах відсутні дані про кількість (вагу) вилучених речовин, в цьому випадку проводиться додаткове зважування з урахуванням витраченого в ході хімічної експертизи. Крім того, запитуються дані з медичних установ про те, чи перебуває особа на обліку як наркоман чи ні. Якщо представлені матеріали містять достатньо підстав до порушення кримінальної справи, слід негайно її порушити та проводити розслідування.

Поиск по сайту: