Об’єкт та предмет макроекономіки. Макроекономіка – економічна наука, що досліджує сутність, результати та наслідки спільної економічної діяльності всіх учасників народного господарства

Макроекономіка – економічна наука, що досліджує сутність, результати та наслідки спільної економічної діяльності всіх учасників народного господарства.

Розрізняють позитивну - відповідає на питання: (як воно є) і нормативну - відповідає на питання: (як має бути)макроекономіку.

Макроекономічний аналіз має два рівні:

а) ex post аналіз – національне рахівництво (базується на визначенні макроекономічних параметрів минулого періоду з метою отримання інформації про те, як національна економіка функціонувала і яких результатів досягла);

б) ex ante аналіз - прогностичне моделювання (це прогнозне моделювання економічних явищ та процесів на основі певних теоретичних концепцій).

Економічна система – це певним чином упорядкована система зв’язків між виробниками і споживачами матеріальних і нематеріальних благ і послуг. Кожна економічна система розв’язує три основні економічних питання: що виробляти?, як виробляти?, для кого виробляти?

Основні ознаки класифікації економічних систем: 1) форма власності на засоби виробництва; 2) спосіб регулювання економічної діяльності.

Економічні системи: традиційна (натуральна) економіка; централізована

(командно-адміністративна) економіка; ринкова економіка вільної конкуренції; регульована ринкова (змішана) економіка, або соціально орієнтована ринкова економіка.

Об’єктом макроекономіки є історично визначена економічна система

(економічна система в цілому та її агреговані параметри).

Агрегування- це поєднання окремих одиниць або даних у одну одиницю.

Предметом макроекономіки є ефективність функціонування механізмів економічної системи.

Макроекономіка є теоретичною основою економічної політики держави: фіскальної (бюджетно-податкової), монетарної (грошово-кредитної), соціальної та зовнішньоекономічної.

Фіскальна політика - це сукупність заходів держави у сфері оподаткування та державних закупівель з метою цілеспрямованого впливу на соціально-економічний розвиток країни.

Монетарна політика – це розробка та здійснення системи заходів, з допомогою яких держава здійснює грошову пропозицію та регулювання грошової маси для стабілізації економіки. Монетарну політику проводить центральний банк країни (у нашій державі - Національний банк України, який застосовує такі методи: операції на відкритому ринку, зміна рівня мінімальної резервної норми та зміна облікової ставки).

Соціальна політика держави – комплекс соціально-економічних заходів, направлених на послаблення нерівності в розподілі доходів та майна, на захист населення від безробіття, підвищення цін, знецінювання заощаджень.

Зовнішньоекономічна політика – заходи уряду, які впливають на обсяги

Зовнішньої торгівлі. До основних елементів зовнішньоекономічної політики належать: 1) торговельна політика; 2) валютна політика; 3) політика іноземного інвестування.

Торговельна політика відіграє головну роль у зовнішньоекономічній політиці. Розрізняють два основних типи торговельної політики – це протекціонізм (політика захисту національних виробників від іноземних товарів) і вільна торгівля (торговий лібералізм; фритредерство) - торгівля з незначними тарифними і нетарифними бар’єрами або взагалі без них.

Методи макроекономіки: наукової абстракції; аналізу; синтезу; індукції; дедукції. Основним методом макроекономічного дослідження є економіко - математичне моделювання.

Основні функції макроекономіки: теоретико-пізнавальна, практична, прогностична, виховна і методологічна.

Поиск по сайту: