Інвестиції та їх типи. Роль інвестицій в економіці

Під інвестиціями прийнято розуміти використання заощаджень із

метою створення нових виробничих потужностей і капітальних активів. Інвестиції – економічні ресурси, що спрямовуються на збільшення реального капіталу суспільства, тобто на розширення і модернізацію виробничого потенціалу.

Виділяють такі основні типи інвестицій: виробничі інвестиції (витрати на придбання основного капіталу (машин, виробничого обладнання, приміщень виробничого призначення тощо); інвестиції у житлове будівництво; інвестиції у товарно-матеріальні запаси, які складаються з нагромаджених запасів сировини (комерційних товарно-матеріальних запасів), призначених для використання у виробничому процесі, а також нереалізованих готових товарів.

Інвестиції – один із наймінливіших компонентів сукупного попиту. Вони дуже чутливі до будь-яких змін в економіці та очікувань економічних суб’єктів. Інвестиції називають барометром економіки. Як правило, обсяги інвестицій скорочуються перед кризою, сигналізуючи про майбутній спад в економіці. В той же час без нарощування інвестицій неможливе економічне зростання країни, через те, що вони складають його фінансову основу.

Загальний обсяг інвестицій визначається як валові інвестиції. Вони розподіляються на дві групи: одна частка спрямовується на збільшення основного капіталу, інша – на відшкодування його зношення, тобто є амортизацією. Оскільки в кожному періоді знецінюється конкретна частка капіталу, формулу валових інвестицій можна записати так:

ВІ = ЧІ + кА К п.р. (8.1), де:

ВІ – валові інвестиції;

ЧІ – чисті інвестиції;

кА – коефіцієнт амортизації;

К – вартість об’єктів основного капіталу; п.р. - поточний рік.

При цьому ЧІ = К п.р. + 1 – К п.р. (8.2).

З формул 8.1 та 8.2 можна вивести таку залежність

(8.3).

Рівняння 8.3 є базовим для визначення потреби у валових

інвестиціях за умов розширеного відтворення, коли має місце нагромадження капіталу.

8. 2. Фактори зміни сукупного попиту на інвестиції

Сукупний попит на інвестиції залежить від 1) очікуваної норми чистого прибутку та

2) процентної ставки. Сутність впливу цих факторів на інвестиційний попит полягає у наступному. По-перше, фірми інвестують з метою одержання чистого прибутку.

Інвестиції будуть приносити чистий прибуток лише тоді, коли на одиницю інвестиційних витрат фірма (підприємство) матиме більші прибутки в кожному наступному році, тобто якщо зростає капіталовіддача. Чистий прибуток – та частка валового прибутку від реалізації інвестиційного проекту, яка залишається після сплати податку на прибуток та процентів за інвестиційні кошти.

ЧП = ∆ВВП - (∆ПВ + ∆ПП) (8.4), де:

ЧП – чистий прибуток;

∆ВВП – приріст ВВП, викликаний чистими інвестиціями;

∆ПВ – приріст поточних витрат;

ПП – приріст податку на прибуток.

Але інвестори спираються не на фактичний, а на очікуваний чистий прибуток (ОЧП). ОНЧП - мета інвестування; процентна ставка – це ціна інвестицій, яку фірма повинна сплатити, щоб позичити грошовий капітал, потрібний для придбання реального капіталу. ОНЧП = х 100 % (8.5).

По-друге, інвестиційні витрати пов’язані з джерелом їх фінансування. Досить поширеним джерелом фінансування є банківський кредит. Тому важливу роль у динаміці інвестицій відіграє процентна ставка.

ПСр = ПСномін. – ТІ (8.6).

Зв’язок між реальною процентною ставкою та інвестиціями виражається

формулою: ВІ = – f (ПСр) (8.7). Із збільшенням процентної ставки по кредитах стає менше інвестиційних проектів, які могли б забезпечити прибуткові інвестиції за рахунок кредитних коштів, обсяг інвестицій скорочується.

У макроекономічному аналізі базовою моделлю інвестиційного попиту є

модель, в якій інвестиції є функцією процентної ставки. В такій моделі процентна ставка є основним фактором, який визначає інвестиційний попит, а очікувана норма чистого прибутку є сталою величиною і диференціюється за окремими інвестиційними проектами. У графічній формі ця модель має такий вигляд.

Поиск по сайту: